ГУС, ВІКЛІФ, ТІНДЕЙЛ ТА ІНШІ

Уроки минулого ніколи не можна забувати. Але ми повинні ставитися до більшої частини його злодіянь із великою поблажливістю. Церква рано втратила натхнене Послання, несвідомо прийнявши неправду, що вчення єпископів є такими ж авторитетними, як і вчення апостолів. Через це широке русло згубна неправда змила дорогоцінні істини. Джон Лорд у своєму творі “Давньо-римський світ” говорить: “У другому столітті були тихі єпископи, безстрашні мученики, які зверталися до своєї пастви в горішніх кімнатах і не приймали ніяких світських титулів. Третє століття стало свідком зміцнення Церкви як інституції. Коли християнство в четвертому столітті стало придворною релігією, воно використовувалося для підтримки того самого зла, проти якого спочатку протестувало. Духовенство, світське й честолюбне, шукало титулів і почестей. Воно стало ледачим, зарозумілим і незалежним. Церква з’єдналася з державою, і релігійні догми нав’язувалися мечем можновладців”.

На щастя, завжди в кожній галузі є передові мислителі. Їх зазвичай вважають нерозумними й переслідують. По суті, вони є найбільшими благодійниками для людства. Гус постраждав за відданість Біблії. Вікліфа і Тіндейла переслідували. Біблія Тіндейла була публічно спалена вищим духовенством перед собором Святого Павла в Лондоні.

Пізніше Кранмер, Латімер і Рідлі, колись пов’язані з римською, а згодом і з англійською ієрархією, були публічно спалені за зміну своєї віри. У світлі сьогодення ми не бачимо великої різниці між цими двома ієрархіями. І католики, і протестанти однаково засуджують звірства минулого, вчинені в ім’я нашого Відкупителя, одним із титулів Якого є “Князь миру”, і Який наставляв: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”. Слава Богу! Наш духовний зір при яснішому світлі набагато краще бачить довжину, ширину, висоту і глибину Божественної Любові!