ВІДПОЧИНОК П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

П’ятидесятниця, п’ятдесятий день, був Ювілейним днем, як п’ятдесятий рік був Ювілейним. П’ятдесятий день наступав після циклу Суботніх днів (7х7=49), так само як Ювілейний рік наступав після циклу Суботніх років (7х7=49). Як позаобраз Ювілейного року приведе світ до славного відпочинку Царства Месії та до взаємин Нової Угоди з Богом, так і позаобраз Дня Ювілею привів вірних до відпочинку віри під час П’ятидесятниці. “До Його відпочинку входимо ми, що ввірували”. Усі, що справді є Христовими, здатні перебувати в Суботньому відпочинку віри й довір’я постійно, а не лише сьомого чи першого дня. Для них кожен день є відпочинком віри в жертву Христа – це субота для душі, передвістя Небесного Відпочинку.

Ніхто не міг увійти в цей справжній суботній відпочинок, поки Ісус не відкрив дороги. Його смерть була необхідною як ціна викупу за людину. Його воскресіння було необхідне, щоб Він міг застосувати цю ціну за нас. Ісус вознісся на небо, щоб з’явитися перед Богом як Заступник за Своїх учнів. Він приписує Свою заслугу, щоб закрити їхні недоліки і зробити їхні жертви прийнятними для Бога, щоб вони могли страждати разом із Ним і прославитися разом із Ним. Тому на вірних чекає відпочинок (ще повніший), який буде досягнутий у “переміні” воскресіння (Євр. 4: 3, 9, 11).

За вказівкою Ісуса апостоли та Його послідовники не мали починати своєї діяльності, поки не отримали благословення П’ятидесятниці – святого Духа. Це був доказ їхнього прийняття як Божих синів. Єдине, що вони зробили перед їхнім прийняттям, – це обрали наступника замість Юди. Та, вочевидь, Бог так і не визнав їхнього вибору. Відповідного часу Він зробив святого Павла дванадцятим апостолом – однією із дванадцяти підвалин Нового Єрусалиму (Об. 21: 14). Помилкове припущення про те, що єпископи церкви мали апостольську спадкоємність, обійшлося дорого. Це призвело до багатьох серйозних помилок.