ХРИЩЕННЯ ІСУСА

Коли Ісус з’явився перед Іваном при Йордані, щоб охриститися, той здивувався і сказав: “Це мені треба просити, щоб Ти мене охристив! У Тебе немає гріха й нема що змивати!” Ісус нічого не пояснював. Він просто сказав: “Допусти це тепер”. Він дав зрозуміти, що приймає не Іванове хрищення для омиття гріхів, а Його хрищення має інше особливе значення, яке Він не розкривав. Святий Павло пояснює нам, що хрищення Ісуса символізувало повне посвячення Його життя як жертви Богові до самої смерті (Євр. 10: 5-9).

Згодом Ісус пояснив, що все Його служіння було виконанням посвячення, вчиненого в тридцятирічному віці, коли Він охристився. Це символізувало Його занурення у смерть – присвячення Свого життя служінню Бога. При кінці Свого служіння Він сказав: “Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться” (Лк. 12: 50). Наступного дня на хресті Він вигукнув: “Зверши-лось!” Там завершилося Його хрищення в смерть, яке почалося в Йордані.

У цьому послідовники Ісуса наслідують Його. Вони христяться в Його смерть, а тому і в Його Тіло, Церкву (Рим. 6: 3). Це хрищення в Христову громаду, тобто в Тіло, завершиться тоді, коли помре останній його член. Тільки тоді хрищення Христа в цілому буде завершене. Після цього за завісою, в результаті Першого Воскресіння, усе Тіло отримає славу, честь і безсмертя, і буде співспадкоємцем Ісуса в Царстві, встановленому на той час. “Коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись”.

Коли Ісус вийшов із води, Йому відкрились небеса [вищі речі]. Небесні істини стали зрозумілішими. Він міг зрозуміти “Божі глибини” (1 Кор. 2: 10). Це просвітлення прийшло через отримання святого Духа. Так само Його послідовники отримали певну міру Духа й були зачаті як Божі діти, співспадкоємці з Христом. Вони також були просвітлені (Євр. 10: 32).