ЦАР СЕДЕКІЯ, ПОЗБАВЛЕНИЙ ЗОРУ

Бог пообіцяв царю Давиду, що через його рід прийде Месіанське Царство, і протягом декількох століть в Єрусалимі царювали тільки нащадки Давида. Останнім був цар Седекія. Бог сказав йому через Пророка (Єз. 21: 25-27 – пер. Хом.): “Ти ж, безчесний, беззаконний князю Ізраїлю, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності. Здійми корону, скинь вінець! Це вже минулось. Руїну, руїну, руїну зроблю з нього; і його не буде, поки не прийде Той, Хто має на нього право й Кому Я віддам його”. Тобто це означало, що серед нащадків Давида більше не буде царів, поки не прийде Месія. Виконання цього тривало протягом довгого періоду 2519 років від того часу й аж дотепер. Усі наступні царі платили данину, і жоден із них не належав до роду Давида.

Коли Бог забрав Своє царство від Седекії, Він сказав йому через одного з пророків, що Навуходоносор візьме його в полон до Вавилону, а через іншого пророка сказав, що той ніколи не побачить Вавилону. Обидва пророцтва здійснилися, адже Навуходоносор після ув’язнення наказав виколоти йому очі, і вже сліпого його забрали у Вавилон.

Однак Божа обітниця Давидові, що цар “з нащадків його сидітиме на троні царства Його навіки”, – не була порушена. Звернення до Седекії лише вказує на те, що Господь перестав визнавати цей престол, і так мало залишатися до Царства Месії.

Однак Перший Прихід Ісуса не здійснив цього пророцтва. Хоча Ісус є Месією, Він ще не зайняв Свого царського становища. Ісус розпочав Своє служіння як Священник – “принісши [в жертву] Самого Себе”. Його жертвоприношення триває вже дев’ятнадцять століть. Від П’ятидесятниці Він приймає і жертвує як Своїх членів тих, хто приносить свої тіла в живу жертву (Рим. 12: 1). Тим, хто приймає участь у цій спільній жертві (як “члени Тіла Христового”), обіцяна частка в Тисячолітньому Месіанському царюванні для благословення Ізраїлю та цілого світу (Об. 20: 6).