ПОМАЗАННЯ ДАВИДА САМУЇЛОМ

Історія обрання Давида, хлопця-пастуха, царем над Ізраїлем, дуже цікава як для дорослих, так і для молодих. Пророк Самуїл, який здійснював миропомазання, перебував під особливим керівництвом Господа. Сам Самуїл був відданий Господу з ранніх років. Коли прийшов час помазати наступника царя Саула, перед Самуїлом стали всі сини Єссея. Це була хороша сім’я. Дивлячись на кожного по черзі, він сподівався, що це саме той. Однак Бог вирішив інакше. Про Давида, юнака, який пас вівці, навіть не згадували, поки не виявилося, що всі інші не підходять. Тоді привели Давида, і Господь показав, що саме він має бути помазаний (1 Сам. 16: 1-13).

Історія Давида цікавить нас особливо, тому що його ім’я означає Улюблений, і він символізував Христа – Ісуса та Його вірних братів, Церкву, особливих Божих улюблених, вибраних, які мають успадкувати Месіанське царство.

Давид був помазаний задовго до того, як став царем. Так само Христос прийняв помазання святого Духа при Хрищенні, а Церква отримала помазання в П’ятидесятницю за багато років до встановлення Месіанського Царства. Труднощі й випробування Давида мали на меті підготувати його до становища царя. Так само випробування та труднощі Христа, Голови й Тіла, роблять їх придатними й підготовленими до Царства.

В образному Ізраїлі становище священника було чітко відокремлене від становища царя, але в Христі поєднані обидва становища. Це проявилося в подвійних обов`язках Мелхиседека, який був священником на своєму престолі, тобто царським священником. Так само Христос, Голова і Тіло, буде позаобразним царським священством, яке царюватиме тисячу років. Це узгоджується з твердженням святого Петра: “Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої”. Це також узгоджується з твердженням, що ті, хто має частку в Першому Воскресінні, будуть царями та священниками Бога й царюватимуть із Христом тисячу років (Об. 20: 6; 5: 10; 1 Петр. 2: 9).