ДОВГИЙ ДЕНЬ ІСУСА НАВИНА

Була певна підстава для біблійної розповіді про довгий день Ісуса Навина. На думку деяких дослідників Біблії, з єврейського тексту зрозуміло, що день був темним і сонце взагалі не світило – а це вкрай незвично для Палестини. Вороги Ісуса Навина поклонялися Сонцю, і темрява  цього дня була ознакою того, що їхній бог Сонця зазнав затемнення. Розповідь про те, що величезний град повбивав багатьох, мабуть, цілком узгоджується з цим поясненням – що день був темний, а не ясний, і що затемнення Сонця й Місяця дійсно було незвичайним явищем, яким Ісус Навин скористався, щоб перемогти ворогів, звелівши Сонцю і Місяцю залишатися затемненими! (Іс. Нав. 10: 11-14).

Інше пояснення таке ж логічне. Воно припускає, що сонце було видно цілий день, а темні хмари незвичайним чином заломлювали сонячні промені пізно ввечері – поки не піднявся Місяць, тобто світло було весь час.

Обидва пояснення однаково задовільні. Немає жодних підстав для того, щоб хтось сумнівався в цій біблійній історії.

Тріумф невеликого війська Гедеона над полчищами символізував остаточну перемогу Христа і Його послідовників над силами гріха. Розбиті глеки представляли самопожертву, щоб дозволити світлу сяяти; сурми – Божественне Послання; меч – Боже Слово. Про Гедеона та його братів написано, що кожен із них мав вигляд царських синів. Христос і всі Його послідовники мають богоподібність у характері (Суд. 7: 16-25; 8: 18).

Дочка Їфтаха не була вбита як жертва заради виконання обітниці батька. Вона лише склала довічний обіт не виходити заміж, тому образно стала мертвою для світу, провівши недовгий час зі своїми подругами. Біблія доступна та логічна, якщо її зрозуміти (Суд. 11: 30-40).