БІЛЯ ПАЛАЮЧОГО КУЩА

Мойсей виявився великим у кожному сенсі цього слова. Він був ще немовлям, коли вірні батьки залишили його там, де його знайшла єгипетська принцеса (в очереті Нілу) й усиновила його. У безпеці серед своїх ворогів, він отримав всебічну освіту в “усій мудрості Єгипту”. Він мав почесті єгипетського двору, але був занадто патріотичним, щоб насолоджуватися ними, коли його земляки терпіли жорстокі переслідування. Бажаючи допомогти братам, він убив єгипетського наглядача, але був розчарований тим, що його брати не оцінили його старання допомогти їм, а повідомили про нього як про зрадника.

Мойсей утік до мідіян, де перебував сорок років. Коли настав Божий час, він був посланий звільнити свій народ Ізраїль. Однак тепер він був невпевненим і боявся власної неспроможності. За божественним велінням Аарон став його речником, і фараону було передано звістку про те, що Ізраїль має бути звільнений. Це доручення Мойсей отримав біля палаючого куща – той був охоплений полум’ям, але не згорав. Господній посланець зробив це, щоб передати Божественне послання у вражаючий спосіб і щоб додати йому мужності й упевненості для його місії.

Правдивість оповідання підтверджується Ісусом. Деякі садукеї, які заперечували воскресіння, хотіли впіймати Його на слові, питаючи, чиєю дружиною буде жінка, якщо за життя у неї було семеро чоловіків. Ісусова відповідь захищала вчення про воскресіння. Він сказав, що коли Бог сказав Мойсею, що Він є “Богом Авраама, Ісака та Якова”, це, безумовно, означало, що Авраам, Ісак та Яків повинні отримати воскресіння. Садукеї заперечували воскресіння і всяке майбутнє життя. А Боже слово з вуст ангела довело, що воскресіння мертвих буде. Так Бог говорив про те, чого ще не було, немов воно вже сталося. “Бо всі в Нього [в Бога] живуть” – у тому сенсі, що в Христі Він передбачив пробудження всіх “свого часу”.