ТЕЦЕЛЬ ПРОДАЄ ІНДУЛЬГЕНЦІЇ

Приблизно в той час, коли Мартін Лютер почав вивчати Новий Завіт і був вражений його простотою (коли він почав усвідомлювати велику Біблійну Правду про виправдання вірою), він зустрівся з Тецелем. Це ще більше переконало його в тому, що великі облуди поступово закралися у віру й дух Церкви. Тецель продавав індульгенції від імені папи. Виручені кошти були спрямовані на завершення будівництва собору Святого Петра в Римі.

Перевищував Тецель свої повноваження чи ні, але факт залишається фактом, що він проповідував не заслугу Христової жертви, а владу папи і свою власну як його представника, кажучи: “Ваші друзі в чистилищі страждають за різні гріхи. Папа має владу їх звільнити. Я його представник. Той, хто пожертвує на цей рахунок, кинувши гроші в скриньку, може бути певним, що як тільки він це зробить, його друзі звільняться від страждань чистилища”.

Оскільки Лютер далі був католиком і вірив у чистилище, він не міг змиритися з такою комерційною пропозицією, що Божу милість треба купувати за гроші. Він рішуче засудив Тецеля.

Наскільки нам відомо, публічна торгівля індульгенціями в більшості цивілізованих країн припинилася, але ще донедавна в Мексиці на багатьох церковних столах розкладалися індульгенції з переліком різних гріхів і злочинів із фіксованою ціною.

Протестанти й деякі католики визнали, що ці індульгенції заохочують гріх. Але Римська церква стверджує, що ніколи не давала дозволу грішити, а лише сприяла звільненню від страждань чистилища.

Сьогодні серед дослідників Біблії зростає переконання, що, згідно з вченням Біблії, смерть – це стан несвідомості. Тобто момент пробудження вранці Воскресіння буде по-в’язаний з передсмертною думкою. Тексти, які використовують як доказ існування чистилища, стосуються святих у цьому житті, “покарань” світу в Наступному Віці, а також “часу утиску”.