АПОСТОЛЬСЬКА СПАДКОЄМНІСТЬ

Усі християни визнають існування в минулому помилкових учень, які не можна підтримувати при яснішому світлі нашого Дня. Усі радіють з духа більшої сердечності, що поширюється серед християн різних конфесій – католиків і протестантів. Але як християнство дійшло до такого затуманеного стану, коли послідовники Ісуса вважали, що славлять Бога, катуючи ближніх? Дослідники Біблії доходять спільного висновку, що проблема виникла внаслідок вчення про апостольську спадкоємність – вчення про те, що єпископи Церкви були апостолами, натхненими в тому ж значенні, що і Дванадцять.

Папа Пій X визнає, що люди вже не вважають єпископів натхненим авторитетом і наступниками апостолів у цьому служінні. Мабуть, сам не погоджуючись із цим, він нещодавно віддав наказ учити римо-католиків досліджувати Біблію, щоб вони були під впливом учень натхнених Дванадцяти апостолів. Усі поступово починають розуміти, що Дванадцять апостолів Агнця (святий Павло зайняв місце Юди) – це єдиний Божественно натхнений авторитет Церкви.

Після смерті апостолів (коли Біблія та освіта не були легкодоступними) Церква надто довіряла своїм єпископам, чи пастирям, і безпідставно приписувала їм божественне натхнення, яке мали Дванадцять. Через двісті років ця помилка була частково визнана, і була зроблена спроба її виправити, але в неправильному напрямку. На той час різні єпископи навчали абсолютно різних, суперечливих доктрин. Було зрозуміло, що ці протиріччя не натхнені святим Духом. Імператор Костянтин (не охрищений) скликав Нікейський собор усіх “Апостольських єпископів” у Нікеї (325 р. н.е.). Прибуло близько третини – 384 особи. Їм було наказано визначитися із Символом віри. Суперечка тривала місяцями. Тоді імператор сам прийняв рішення, результатом якого став Нікейський Символ Віри. Імператор видав наказ, що всі незгодні з ним повинні бути вигнані.