ПАМ’ЯТКОВА ВЕЧЕРЯ

Через п’ять днів після того, як Ісус в’їхав на ослі, представивши Себе царем Ізраїлю, настала Пасха – образ переходу Церкви Первороджених.

Ісус був Божим Агнцем, щоб взяти гріх світу. Але для цього Він мав бути Пасхальним Агнцем. Святий Павло каже: “Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений, тому святкуймо”. Ісус споживав образне Пасхальне ягня зі Своїми учнями. Потім Він узяв прісний хліб і виноградний плід, що представляли Його власну плоть і кров, івстановив позаобразну Пасхальну Вечерю.

Послідовники Ісуса мали робити це на пам’ять про Його смерть як позаобразного Агнця. Він сказав: “Якщо ви споживати не будете Тіла Сина Людського й пити не будете крові Його, то в собі ви не будете мати життя”. Звичайно, саме виконання цього буде нічим, якщо воно не символізує того, що відбувається в серці. Послідовники Ісуса повинні усвідомлювати в серці, що Його смерть є ціною Викупу за гріхи всього світу. Без цієї смерті не було б вічного життя. Такі віруючі становлять Церкву Первороджених, яка переходить до життя раніше від світу в Першому Воскресінні (Об. 20: 6).

Святий Павло показує ще глибший зміст Пам’яткової Вечері. Усі послідовники Ісуса представлені в Одній Хлібині, яка ламається, та беруть участь в Одній Чаші страждань, сорому, приниження та смерті (1 Кор. 10: 16, 17). Тільки такі будуть членами Його славного “Тіла”, “Про-рока [для світу], подібного до Мойсея” (Дії 3: 19-23).

Учні не подбали про те, щоб помити ноги один одному і, перш за все, Учителю. Ісус послужив їм у цьому, давши урок смирення, але не церемонію. Дух цього уроку полягає в тому, щоб ми служили один одному як “члени” Христа (Дії 9: 5; 1 Кор. 12: 27).

Після Вечері Ісус з одинадцятьма вирушив у Гетсиманський сад, де Юда зрадив Його поцілунком. Далі були пам’ятні завершальні сцени життя нашого Господа.