НЕ МЕРТВА, А СПИТЬ

Коли Ісус побачив тих, що голосили й оплакували смерть дочки Яіра, Він випровадив їх звідти, кажучи: “Не вмерла вона, але спить”. Потім Він розбудив її. Людина не вмирає в тому ж сенсі, що тварина. Хоча для людини і тварини смерть є припиненням життя, проте Бог дав людині дорогоцінні обітниці майбутнього життя через воскресіння. Існує безліч запевнень, що людство повернеться зі смерті, щоб отримати обіцяне. Тому Святе Письмо говорить про людину, що вона не вмирає, а просто засинає. Усім, хто спить у несвідомому стані, обіцяне пробудження Вранці Воскресіння. Ісус сказав, що всі, хто в гробах, почують Його голос і вийдуть – одні матимуть життя як вічну нагороду за свою вірність сьогодні, а інші – випробування, тобто суд, щоб визначити їхню вічну долю (Ів. 5: 28, 29).

Ісус пробудив Лазаря, брата Марти й Марії, у домі яких у Віфанії Він часто зупинявся. Коли Лазар тяжко захворів, сестри послали Ісусові звістку: “Ось нездужає, Господи, той, що любиш його”. На їхній подив, Він дозволив Лазарю померти. Говорячи про це Своїм учням, Він сказав: “Друг наш, Лазар, заснув”, – а пізніше, – “просто сказав їм Ісус: Умер Лазар”. Він і слова не сказав про те, що померлий пішов на Небо, в чистилище або в пекло, як колись вірили (див. Ів. 3: 13; 11: 13, 14; Дії 2: 29-35).

Слово “спочив” здавна використовувалося як символ смерті. Авраам “спочив з батьками своїми”, а його батьки були язичниками. Святий Павло згадує “тих, які поснули в Ісусі”, і каже нам: “Не всі ми заснемо”, –  маючи на увазі тих, хто залишиться живим до встановлення Царства Месії і Першого Воскресіння на початку Його Царювання.

Вони не сплять ні на Небі, ні в чистилищі, ні в пеклі мук. Біблія говорить, що “ті, що сплять у земному поросі, збудяться”, – одні, щоб сяяти, як зірки, а інші – на сором і ганьбу, поки не виявлять свого покаяння та відданості (Дан. 12: 2 – пер. Хом.).