БЛУДНИЙ СИН

У притчі про блудного сина старший брат представляє книжників, фарисеїв, знавців Закону. Митники і грішники, що не дбали про духовні привілеї, представлені в блудному сині, який відвернувся від дому Отця. Ісус показує ставлення Бога до блудних дітей, які повертаються. Для них Він готує “свято”, благословення, в якому всі вони можуть мати частку, якщо захочуть. Серед тих, хто прийняв Ісусове Послання, було небагато великих, мудрих чи шляхетних – переважно блудні сини, що розкаялися.

Притча про Багача і Лазаря ілюструє ту саму мораль. Юдейський народ був Багачем. Його стіл (його духовна їжа, Божі обітниці) був багато заставлений. Його одяг (віссон) представляв виправдання, що досягалося образними жертвами Дня Примирення. Його порфіровий одяг символічно представляв той факт, що він ототожнювався з Божим Царством, оскільки порфіра є символом царської влади. Лазар представляв безнадійне становище грішників і поган, які прагнули частки в обітницях, даних Аврааму, але отримували лише “крихти” до часу відкинення Ізраїлю (Мт. 23: 38).

Струпи бідняка представляли гріховно-хворобливий стан. Те, що їх облизували собаки, представляло співчуття поганських “собак”. Ілюстрацію цього ми бачимо на прикладі сирофінікіянки, дочка якої була зцілена Ісусом. Вона не була юдейкою, тому Ісус спочатку відмовився їй допомогти, сказавши: “Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам”. Але вона благала: “Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зо столу їхніх панів”. Тож Ісус дав їй таку крихту.

Багач (юдейський народ) помер для його великих благословень. Як народ, він заснув у Гадесі й чекає на пробудження. Але індивідуально юдеї впродовж вісімнадцяти століть були у великому часі горя, символічно показаному у вогні.

Лазар також помер для його стану неласки й потрапив на “лоно Авраама” – став сином Авраама. Ось як погани стали Насінням Авраама, спадкоємцями Духовної частини Авраамової Обітниці (Гал. 3: 29).