ГОСПОДНІЙ ХРАМ

Ми вже згадували, що Намет представляв тимчасове місце Божого перебування з ізраїльтянами. Пізніше Намет був замінений Храмом. Так Бог показав, що в майбутньому Він перебуватиме зі Своїм народом постійно.

Ми говорили, що цар Давид представляв Христа під час цього віку Євангелія. Він збирав матеріали для Храму, але не отримав дозволу на будівництво. Урок полягає в тому, що повний божественний порядок буде встановлений не Христом у тілі, а Христом у славі, показаним у Соломоні.

Храм Соломона був зруйнований у 606 році до нашої ери, але згодом цар Ірод, який не був юдеєм, а нащадком Ісава, зробив ласку юдеям, звівши великий Храм, який існував у своїй величі за часів Ісуса.

Ті храми були лише зображенням величнішого Храму, яким (за словами апостолів Павла й Петра) буде Церква. “Бо храм Божий святий, а храм той то ви”. “У святий храм ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу”. Св. Петро каже, що всі Божі вірні святі будуть царськими священниками, живим камінням Божого Храму, через який, зрештою, весь світ матиме доступ до Бога.

Каміння для Храму Соломона обтісувалися в кар’єрі, а тоді доставлялися на місце Храму. Таку ж попередню обробку проходили і колоди. Коли робітники зводили Храм, “молотка та сокири не було чути”. Кожен елемент був настільки точно підігнаний, що ніякої додаткової сили не було потрібно.

Це символізувало будівництво позаобразного Храму, приготування Церкви в теперішньому житті, а також подальше її будівництво як Божого Духовного Храму силою воскресіння. У цьому й полягає сенс випробувань: обтісування та полірування, яких мусять зазнати всі вірні християни. Переміна у воскресінні збере всі ці живі камені без сили і примусу. Тоді слава Господа наповнить істинний Храм і почнеться Нова Епоха.