УГОДА ЗАКОНУ БІЛЯ ГОРИ СИНАЙ

Мойсей служив посередником між Богом та Ізраїлем біля гори Синай. Там народ зобов’язався дотримуватися Божественного Закону. Бог пообіцяв, що якщо вони зможуть зробити це досконало, то матимуть вічне життя. Крім того, тоді вони зможуть виконати жертвувальні умови Насіння Авраама, символічно представлені в жертві Ісака, і успадкувати Обітницю: “І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе” (5 М. 5: 1-6; 1 М. 22: 18).

Люди охоче прийняли пропозицію, кажучи: “Усе, що говорив Господь, зробимо”, – не усвідомлюючи усієї важливості Закону. Ісус пояснив, що це означає любити Бога всім своїм серцем, розумом, душею і силою, а свого ближнього, як самого себе. Недосконалі, як і все людство, юдеї не могли виконати цей досконалий Закон. Самі негідні життя, вони не могли викупити інших, а тому не могли благословити інші народи.

Коли вони знеохотилися, Бог запевнив їх, що згодом укладе з ними Нову, більш сприятливу Угоду через Того, Хто більший від Мойсея і Хто допоможе їм вийти з того упалого стану і зробить їх здатними нести людям божественне благословення (Єр. 31: 31; Мал. 3: 1-3).

У належний час прийшов Ісус, обіцяний Месія, але не у славі, як вони очікували, а в низькому становищі. Він прийшов, щоб померти за гріх. “До свого [народу] Він прибув, та свої відцурались Його” – розіп’яли Його (Ів. 1:11). Однак Ісус розпочав Свою працю вибору Духовного Ізраїлю, Духовного насіння Авраама. Він прийняв спочатку вірних юдеїв (Рим. 11: 7). Але їх було недостатньо, щоб до-повнити визначене число Вибраних. Тому Покликання стати Вибраним насінням Авраама поширилося на поган. Понад вісімнадцять століть Він збирає Вибране духовне насіння Авраама, святих із кожного народу й віросповідання. Коли вони будуть повністю зібрані, то як “Наречена”, “Тіло Христове”, будуть задіяні Богом для благословення всіх родів землі згідно з обітницею, даною Аврааму (Гал. 3: 29).