ЗНИЩЕННЯ СОДОМУ

Жителі Содому населяли дуже багату долину й порівняно уникали тієї частини прокляття, в якій говорилося, що хліб треба здобувати в поті лиця. Ці умови сприяли самолюбству і гріху, які засуджує Біблія: “Гординя, пересичення і лінощі, і вони руки бідного і вбогого не підтримали. І запишалися вони і чинили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх” (Єз. 16: 49, 50).

Апостол Юда говорить, що Бог хотів показати у знищенні народу Содому приклад долі грішників – смерті, а не вічних мук. Ісус сказав: “Пролився з неба дощ вогненний та сірковий і винищив усіх” (Лк. 17: 29).

Однак Біблія вчить, що жителі Содому не були безнадійно знищені – що Божа милість через Христа включає жителів Содому, якими б грішними вони не були. Сам Ісус, як і пророк Єзекіїль, говорить, що при Його Другому приході в Його Месіанському Царстві Він піддасть випробуванню, тобто суду, увесь світ – усіх, хто не має такої можливості в теперішньому житті. Тоді народ Содому матиме можливість почути про Божу благодать, прийняти її та радіти нею.

Ісус сказав, що в ту славну Епоху содомлянам буде легше, ніж тим, кому Він проповідував під час Свого Першого приходу. Він пояснює причину цього тим, що якби жителі Содому мали таку ж можливість, яку мали люди в Хоразіні, Віфсаїді й Капернаумі, то вони розкаялися б у волосяницях і попелі. Тож під час майбутнього випробування “їм буде легше”, ніж тим, які чули й відкидали Послання (Мт. 10: 15; 11: 21-24).

Пророцтво Єзекіїля (16: 49-61) дуже виразне. У ньому проголошується Реституція і благословення для Ізраїлю, а ще додатково згадується, що народ Содому отримає тоді милість від Бога – за часу Нової Угоди, за часу Царства Месії.

“Боже милосердя таке ж широке, як і море”.