ГОРДІСТЬ – ЗАЗДРІСТЬ – ГНІВ – УБИВСТВО

Діти Адама і Єви не народилися в Едені. До народження їхнього первістка вони деякий час працювали в поті чола. Безумовно, на ньому з народження було тавро заздрості й почуття пригніченості. Праця викликала дратівливість у тих, хто був знайомий з кращою долею в Едені. Прискіпливість один до одного, почуття образи на Творця, невдоволення своєю долею, напевно, наклали відбиток на їхню дитину – Каїна. Відтоді світ перебуває під “пануванням гріха і смерті”.

Також у них були дочки, а пізніше ще один син, Авель, який мав зовсім інший характер, ніж первісток. Напевно, життєвий досвід пом’якшив їхні серця. Вони пам’ятали про знак надії, пов’язаний з їхнім вироком, тобто про те, що Насіння жінки зітре голову змія. Поведінка Авеля свідчить про його покірне серце, а також про бажання догодити Богові. Якби батьки усвідомлювали, наскільки душевний стан впливає на їхнє потомство, то всі намагалися б справляти позитивний вплив на вроджені риси своїх дітей.

Минали роки. Каїна та Авеля надихала обітниця про Насіння жінки й надія на відновлення Божественної ласки. Вони приходили до Господа з жертвами, щоб отримати благословення. Бог прийняв жертву тварини від Авеля, оскільки вона символізувала необхідність смерті Ісуса як основи для прощення гріхів. Відмова Бога від жертви Каїна дає зрозуміти, що без пролиття крові не може бути прощення гріхів. Каїн повинен був принести тварину для прийнятної жертви, підкоряючись Божественній волі. Натомість він дозволив гніву, злобі, ненависті, суперництву запалати в його серці та став убивцею (1 М. 4: 5-8).