ЦАРСТВО БОЖЕ - Частина 3

    Протягом всіх віків свого існування людина прагнула осягнути високі життєві цілі - такі, як життя, воля, щастя. Державні діячі намагаються запровадити мир і добру волю серед народів. Урядові керівники борються за політичну та економічну незалежність, а також дбають про покращення соціальних умов. Захисники громадських прав звертають увагу на потреби й права особи, незалежно від раси, віровизнання чи кольору шкіри. Вчені пропонують винаходи, що економлять час та робочу силу. Лікарі ведуть невпинну боротьбу з хворобами, а також шукають способів поліпшення стану здоров'я людини й продовження її життя. У кожній ері благородні люди всіх суспільних груп шукали способів, щоб полегшити життя людства. Які ж наслідки тих пошуків?
    Щоправда, останні віки були свідками поступового покращення життєвого рівня багатьох людей. Однак чи досягнуто щось вирішальне в боротьбі з основною причиною людських проблем? Чи хоч мінімально зменшено, усунуто жадобу, ненависть, самолюбство чи інші гріхи, що вкрались до серця людини? Чи протягом тисячі років історії людини її життя змінилось настільки, щоб була усунена боязнь матеріальних втрат, війни, хвороб, болю чи смерті?
    Ніхто не може заперечити твердженню, що ці нещастя продовжують мучити людство і будуть його мучити, аж доки не буде задіяна надприродна сила, щоб вирвати людей з їх недолі. Обітниця цього є в Біблії. Бог не забув про потреби Своїх земних створінь і накреслив план повернення їх до початкової досконалості.

    З усіх священних книг світу лише Біблія навчає про дійсне воскресіння мертвих людей. І хоч поганські релігії також приймають концепцію життя після смерті, однак при цьому вони визначають життя як незнищенне існування, яке ніколи не перестає від хвилини його початку. На їхню думку смерть - це лише перехід від однієї форми життя до іншої, від нижчого рівня до вищого. Таким чином ці релігії гублять думку про воскресіння, замінюючи його поняттям перевтілення або мандрування душі.
    На противагу цим теоріям Біблія навчає, що вічне життя було даром Творця, і що воно було забране від людини внаслідок її неслухняності Божій волі. "Душа, що грішить, вона помре" (Єз. 18: 4). Біблія називає смерть великим ворогом людства, а також неминучим станом, в якому немає жодного життя (Екл. 9: 5, 10; Пс. 146: 4; 1 Кор. 15: 25, 26).
    Тільки завдяки Божій ласці та поєднуючій діяльності Ісуса Христа існує можливість повернення життя особи в процесі воскресіння. Ап. Павло говорить: "Настане воскресіння праведних і неправедних" (Дії 24: 15). Ось тут є найвища обітниця Святого Письма.
    Встановлення Божого порядку на землі буде благословенням не тільки для тих, хто живе в період його встановлення, але й для всіх людей - живих та померлих. "Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують. І повиходять..." (Ів. 5: 28, 29). Лише Біблія має для проголошення таке пояснення, повне втіхи і надії, запевняючи повернення дорогих осіб з гробів.
    Апостол Павло говорить про тих, котрим важко повірити в таку особливість Божого плану: "Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?" (Дії 26: 8). Могутній Бог, Який був в стані створити людину, є здатний відтворити її знову і повернути до життя. Велика жертва Ісуса, задовольняючи Божу справедливість, гарантує воскресіння всього людства. "Бо так, як в Адамі всі вмирають, так само в Христі всі оживуть" (1 Кор. 15: 22).
    Божий порядок під час воскресіння передбачає два етапи пробудження всіх померлих. Перший етап охоплює послідовників Ісуса і є названий "першим воскресінням", як сказано: "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років" (Об. 20: 6). Наступний етап охоплює решту людства, яка буде благословенна за посередництвом пануючого класу Церкви. Тоді людству буде дано шанс змінити життя так, щоб воно було згідне з засадами Христа.
    Звернімо увагу, що в тексті (1 Кор. 15: 22, 25) мова йде про дві фази воскресіння: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу". Вираз "первісток Христос" охоплює цілий клас Церкви. Це підтверджує Яків у своєму посланні (1: 18): "Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його".
    Вживання термінів "первісток" та "перше воскресіння" вказує на те, що буде також друге збирання, наступне воскресіння. Згідно Божого плану, спасіння отримає не тільки Церква. В пророцтві, яке стосується воскресіння всього людства, Йов говорить: "Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! Кликав би Ти, то я відповів би Тобі" (Йов 14: 14, 15). У Пс. 90: 3 ця думка є виражена таким чином: "Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Верніться, людські сини" (тому, що жертва Христа дала примирення за гріх).
    Оскільки все людство має бути пробуджене, то виникає питання: Яка існує різниця поміж першим і наступним воскресінням? Головна різниця, крім черговості пробудження, полягає в виді осягнутого спасіння. Клас Церкви має обіцяну небесну нагороду, що означає зміну людської природи на духовну. Духовні тіла, які мають більше коло можливостей, будуть, без сумніву, дані тим, котрі братимуть участь в царюванні з Христом. Для решти людства не буде зміни природи, оскільки Бог початково запланував існування людини як земного творіння. Завданням воскресіння буде повернення людства до досконалості, втраченої в Едені. Людині буде повернений її земний дім і під керівництвом Христа та Його Церкви буде забезпечена можливість вічного життя за умови, що людина буде слухняною справедливим законам Царства.
    Апостол Павло так підсумував ці два види спасіння: "Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою! Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, в нетління встає, сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. Так і записано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам, то дух оживляючий. Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні" (1 Кор. 15: 39-48).
    Остаточне підтвердження цього дає сам Ісус. Його слова, записані в Євангелії від Івана 11: 25, 26, підтверджують, що все людство буде мати шанс життя завдяки універсальному характеру повернення до життя. Ісус сказав: "Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе, та хто вірує в Мене, повіки не вмре". Вірш 25 стосується послідовників Ісуса. Ті, котрі мають віру в Христа, хоч ще продовжують підлягати смерті, мають запевнення відновлення життя через воскресіння. Вірш 26 говорить про людство в період після пробудження в час Тисячоліття. Той, хто буде тоді вірити в Христа і буде прагнути прийняти Божий порядок Царства, вже ніколи не вмре.
На даний момент кілька віршів Святого Письма заслуговують на особливу увагу. Загально вважається, що, згідно цих віршів, невіруючі воскреснуть тільки для того, щоб отримати засудження й понести накладену на них кару. Однак вірно зрозуміле воскресіння має узгоджуватись зі всіма Божими обітницями щодо остаточного благословення людства в Тисячолітньому Царстві. Погляд, котрий не бере це під увагу, не має пошани до великого Божого наміру повернення померлих до життя. Головна мета воскресіння - дати слухняному і повному доброї волі людству шанс отримати вічне земне життя.
    Першим з таких віршів, які досить широко і неправильно інтерпретуються, є вірш з Об'явлення 20: 5. Цей вірш на перший погляд ставить під сумнів численні Божі обітниці, які говорять про благословення людства в тисячолітньому Царстві. Він ставить загальне воскресіння світу на кінець Тисячоліття, що не дозволило б нікому скористатись з царювання Христа та Його Церкви. Він звучить так: "А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років". Однак цього вірша немає ані в сінайському, ані в сирійському рукописах (два найважливіші рукописи). Тому його не можна розглядати нарівні з іншими текстами.
    Слід проаналізувати ще два вірші. Перший з них звучить: "Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, на воскресіння суду" (Ів. 5: 28, 29). Другий вірш, подібний до першого, говорить: "І багато з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту" (Дан. 12: 2) Обидва ці вірші в коротких словах описують два класи воскресіння. Обидва передбачають, що буде нагорода для праведних і кара для неправедних.
    Виникає питання: Який є спосіб карання неправедних, збуджених на воскресіння? Біблія визначає це як наругу і вічну гидоту (пророцтво Даниїла), а також суд (Євангелія від Івана). Воскресіння суду в жодному разі не є рівнозначним осуду, а зовсім навпаки, вказує, що Божа ласка буде запевнена тим, котрі будуть суджені.
    Староєврейське слово "олам", перекладене у вищенаведеному вірші (Дан. 12: 2) як "вічна", може бути зрозуміле як "те, що триває вік". Це, в свою чергу, може вказувати на певний невизначений період часу і змінює значення вірша. Наруга та гидота, призначені для неправедних, будуть тривати тільки вік або ж стільки, скільки потрібно, щоб виправити їхній шлях. Завдяки справедливим розпорядженням Царства люди матимуть можливість поступово покращити свою репутацію.
    Цей клас людей, після свого пробудження зі смерті, опиниться в становищі, гідному наруги й осуду внаслідок деградації характеру та свідомості минулої вини. Однак, розсуджуючи себе та слухаючись законів Царства, вони розпочнуть свій біг вгору. І якщо вони повністю відвернуться від злих доріг до повної слухняності Господу, то ганьба за їхній попередній злий стан припиниться, і "вічна" наруга закінчиться. Про цей клас Бог говорить: "бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха" (Єр. 31: 34). Таким чином навіть ці вірші стають гармонійними з загальною частиною Святого Письма, яка є застосована до воскресіння й суду.

З вищенаведеного зрозуміло, що Божий план передбачає пробудження тих, котрі померли, щоб згодом їх "відновити" на планеті Земля. Деякі практичні люди можуть мати сумніви щодо можливості повернення всіх померлих до життя на землі, вказуючи, що в такому випадку не буде місця для їхнього утримання. Ми ж доказуємо, що такі побоювання є безпідставні.
Як правдою є те, що через 200 років не буде достатньо місця на землі для всіх живих, то так само є правдою, що на даний час є багато місця для живих і для мертвих, які повстануть з гробів. І хоч таке твердження виглядає суперечливим, його можна легко довести, спираючись на наведену нижче таблицю "Низька густота заселення континентів землі", а також, "Висока густота заселення окремих країн світу". Дані таблиць взято з "The World Almanac Book Оf Facts", 1978, ст. 189, 439.

    Перша схема показує, що сьогодні є майже незаселені континенти. Чотири континенти мають в середньому 27 чоловік на квадратну милю. Середня густота населення всієї земної кулі становить лише 69 осіб на квадратну милю. Таку саму густоту населення мають Сполучені Штати Америки. Урядові дослідження показують, що лише 1% площі використовується з метою проживання і ще 2% - для місць праці. Подумаймо про всі невикористані землі, які ще чекають на людину!
    Друга схема показує, що на землі є можливо і зручно жити всім воскреслим, а також тим людям, які живуть тепер. "Еugenics Depart оf the Carniege Institutе" вказує, що на землі від початку історії (6 тисяч років тому) жило близько 30 мільярдів людей. Тридцять мільярдів людей, розміщених рівномірно на поверхні землі, дали б густоту населення 530 чоловік на одну квадратну милю. (1 миля - 1609,3444 метра; квадратна миля - близько 2,6 квадратного кілометра). Вражає те, що цей показник є набагато нижчий від показника в багатьох країнах, таких як Великобританія, Німеччина, Голландія та Бельгія, і нижчий, аніж в деяких Штатах Америки (Нью-Джерсі, Массачусетс, Род-Айленд). Завважмо також, що дуже високий рівень життя спостерігається в тих місцях світу, де густота населення вища, ніж 530 осіб на квадратну милю. Напевно, що світ, як ціле, не буде мати труднощів з заселенням під час Царства, оскільки економіка тоді буде присвячена мирним і корисним цілям.
Отже, ми бачимо, що на поверхні землі є досить життєвого простору для зручного життя тих, котрі живуть тепер, і для тих, котрі будуть підняті в майбутньому. В такому світлі Божий план пробудження до життя всіх мертвих є досить реальним. Але залишається ще один сумнів, який полягає в тому, чи буде можливим, з точки зору сільського господарства, утримати при житті всі воскреслі мільярди? Відповідь Біблії на це питання є ствердною, і вона подає в пророцтвах цікаві думки про те, як це буде здійснено.
    У пророцтві Михея 4: 1-3 читаємо: "Та буде наприкінці днів гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір... І піднесена буде вона понад узгір'я... І Він буде судити численні племена... І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи". Тут символічною мовою сказано, що під Божим наглядом народи спрямують всі свої зусилля не на війни, а на мир і корисну діяльність (включаючи те, щоб накормити пробуджене людство).
    Псалом 67: 4-6 подає: "Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш по землі... Земля врожай свій дала". Коли всі зусилля людства будуть спрямовані конструктивно на розв'язання продовольчої проблеми, а сучасні методи сільського господарства будуть застосовуватись широко в світі, коли надлишки будуть використовуватись, а не спалюватись, чи якимось іншим чином знищуватись, і коли інші джерела енергії будуть використовуватись для зрошення пустинних та засушливих земель, - земля дасть великий врожай, як це передбачено в Псалмі 72: 16: "На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ліван, його плід", а також в пророцтві Ісаї 35: 1 є сказано, що навіть "звеселиться пустиня та пуща".

    Тисячолітній період Царства можна також розглядати з іншої точки зору. Біблія говорить про час, коли Бог "Хоче судити по правді увесь світ через Мужа [Христа], що Його наперед Він поставив" (Дії 17: 31). На противагу традиції, день суду (період часу) не буде днем карання, якого з страхом чекає все людство. День суду в Біблії є одночасно тим самим тисячолітнім днем Царства і панування Христа. Добре про це написав поет:
"Тисячоліття! День слави земної гряде.
О, радість! яку ми давно так чекали,
Світу ти ясний, поранок Сіону благий,
Що пророки великі тебе провіщали".
    Святе Письмо містить багато пророцтв, що стосуються дня суду, і які дають запевнення, що наступить великий і бажаний час, в якому люди будуть благословенні. У 1 Хр. 16: 31-33 записано: "Хай небо радіє, і хай веселиться земля, хай поле радіє та все, що на ньому! Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він".
    Псалмист додає: "Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте!.. Ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді!" (Пс. 98: 4, 8, 9).
Ап. Павло розвиває думку про щасливе життя в день суду, говорячи: "Він визначив день, коли хоче судити по правді ввесь світ... І Він подав доказ всім, із мертвих Його воскресивши" (Дії 17: 30, 31). Коли б це мав бути час неласки для людей, то яка марна надія.
    Подальший доказ є даний в старозавітному описі призначення Богом суддів, які виконували справедливі Божі накази й приносили євреям полегшення в важкі дні. При посередництві цих суддів люди були благословенні. Прикладом того є запис у книзі Суддів 3: 9-11. Відносно майбутнього Царства Бог обіцяв: "І верну твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як на початку" (Іс. 1: 26). Благословення тоді не будуть обмежуватись лише Ізраїлем, але будуть зілляті на всі народи.
    Ми віримо, що день суду буде тисячолітнім періодом, призначеним для навчання людства шляхом справедливості. Апостол Петро пов'язує день суду з тисячею років (2 Петра 3: 7, 8). У 9 вірші він говорить, що Бог "не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття". Ап. Павло говорить, що "Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди" (1 Тим. 2: 3, 4).
    Поступовий процес просвітлення є зображений у словах, "бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!" (Іс. 26: 9). Євангелія буде такою ясною, що навіть нерозумні її зрозуміють. "І там буде бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові Його; не заблудить також нерозумний..." (Іс. 35: 8).
    Деяких речей тоді не будуть навчати. "Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни" (Мих. 4: 3). Тоді, наприкінці тисячі років, коли урок справедливості буде повністю зрозумілий та засвоєний, "більше не будуть навчати вони один одного, ні брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь" (Єр. 31: 34) Тоді теж виповниться сказане: "Земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!" (Іс. 11: 9).
    Однак буде деяка група непоправних, котрі в тому тисячолітньому віці вперто не захочуть робити поступу в напрямку справедливості й будуть змушені зазнати кари, якою є друга смерть. Це показано в притчі про овець та козлів. Ті, котрі покажуть свою негідність, будуть засуджені на вічний вогонь, про який Іван Богослов говорить, що він є символом "другої смерті": "А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частка в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть" (Об. 21: 8).
Наприкінці віку Тисячоліття, очевидно, "кожна душа, яка не послухала б того Пророка [Христа], знищена буде з народу" (Дії 3: 23). Бог не дозволить, щоб непослух деяких осіб знищив Його досконале створіння. Опір Богу приводить до шкоди не тільки самому собі, але й іншим. І тому знищення другою смертю, - вічним небуттям і загашенням життя, - є цілком справедливе.
    Панорама повністю виконаного Божого плану відкуплення покаже всім, що Бог був добрим Творцем Людства. Теперішній вік Євангелії є днем спасіння та ласки для Церкви: "Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння" (2 Кор. 6: 2).
    Земська фаза Царства під час віку Тисячоліття дасть світу можливість навернення: "А Дух [Христос] і Невіста [прославлена Церква] говорять... Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо" (Об. 22: 17). У чудовому завершенні Божого плану переважна більшість всіх людей - величезна кількість - отримає вічне життя (Єр. 16: 19, 21; Іс. 2: 2, 3; 60: 5).
    Деякі християни говорять, що твердження про другий шанс спасіння світу в день суду, є необґрунтований. Вони не можуть зрозуміти всієї глибини Божої любові до Його створінь і вважають, що спасіння є обмежене лише до класу Церкви. Церква є покликаною в теперішнім віці, і тому може здатися природним, що все спасіння відноситься тільки до цього життя.
    В такому разі поміркуймо глибше і подумаймо, наскільки обмеженим був би Божий план у своїх наслідках. Подумаймо про велику кількість людей, народжених перед християнською ерою. Вони ніколи не чули Євангелії та імені Христа. Чи ж вони покарані лише тому, що жили в невідповідному часі?
    Візьмімо до уваги інші мільярди, які ніколи не були охоплені Євангелією. Подумаймо також про велику кількість тих, що потрапили в збентеженість внаслідок суперечливих послань, які проголошувались різними християнськими групами. Хіба всі вони навіки втрачені?
Такий погляд допускає спасіння тільки тих, котрі будуть гідні стати членами класу Церкви. Більшість людства, таким чином, випадає з їхнього поля зору, і з цього виникає, що люди народжуються тільки для того, щоб згодом вмерти. Коли б тільки малий відсоток скористався з благословень вічного життя, то Бог був би Творцем без успіху.
    Основна проблема, що стосується дня суду світу, - це питання, чи буде так звана друга нагода досягнути морального й духовного рівня справедливості тисячею років, чи буквальним 24-годинним днем, передбаченим для виявлення і повторного засудження грішників. Ми віримо, що це буде тисяча років. Із Святого Письма ясно виникає, що людство, як цілість (окрім Церкви) ніколи насправді не мало першого шансу, тобто повної можливості здобути життя, і що достатня жертва Христа забезпечує його для всіх.
    Лиш Адам, отець людського роду, був на початку на випробуванні життя і внаслідок цього зазнав падіння і втягнув все своє потомство під осуд смерті. Логічне розуміння основ справедливості вимагає, щоб цілий рід був відкуплений в Христі, якщо цілий рід людей був засуджений в Адамі. Апостол Павло виразно висловлює те саме, кажучи: "Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішниками, так і через послух Одного [Христа] багато-хто стануть праведниками" (Рим. 5: 19).
    Є також інші докази, які вказують на те, що людство не могло мати повної і ясної можливості осягнути вічне життя. Святе, Письмо навчає, що кожен нащадок Адама був народжений в гріху (Пс. 51: 7). Хіба ж можна сказати, що хтось, перебуваючи під таким успадкованим тягарем гріха, мав повний шанс?
    Про теперішній період Святе Письмо говорить, що "темрява землю вкриває, а поморок народи" (Іс. 60: 2). І лише в майбутньому віці завіса темряви буде знята. "І Він [Бог] на горі цій [царстві] понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людьми" (Іс. 25: 7).
    Ап. Павло пояснює, чому так мало людей в теперішньому віці прийняло Євангелію, говорячи, що люди були засліплені (2 Кор. 4: 4). Іван Богослов говорить про ті самі злі впливи й запевняє, що вони будуть усунені під час Тисячоліття (Об. 20: 2, 3).
    Пророк Єремія порівнює теперішній вік з віком Царства, говорячи: "Тими днями не скажуть уже: "Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!" бо кожен за власну провину помре, і людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!" (Єр. 31: 29, 30). Тепер очевидним є, що оскільки батьки (наші предки) їли неспіле (грішили й були неслухняні Божим законам), то оскома є в синів на зубах (терпіння, покарання, осудження та наслідки гріха).
    Однак в часі Царства цей вислів вже не буде актуальним. Тоді, якщо хто помре, то помре за свої власні провини. Життя буде продовжене на підставі вчинків особи, і ніхто не буде караний за помилки предків.
    Є також інші витяги з Біблії, які пояснюють характер дня суду. Звернімось до притчі про овець та козлів, що міститься в Матвія 25: 31-46. Ця притча говорить про тих, хто чинить суд, про тих, кого судять, і про самі підстави суду.
    Хто буде судити? "Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Ангели з Ним... І Він відділить одного від одного їх". З цитованого тексту бачимо, що судитиме Христос, а інші місця вказують, що клас прославленої Церкви буде мати участь разом з Ним у суді. В 1 Кор. 6: 2 читаємо: "Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?"
    У цій притчі ангели - це клас Церкви. Грецьке слово "анґелос" перекладене тут, як "ангели", в дійсності означає "посланці", якими в даному випадку є воскреслі святі. Підтвердженням того є інший вірш (Кол. 3: 4): "Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді і ви з'явитесь з Ним у славі".
І якщо клас Церкви бере участь у суді, то стає очевидним, що судитись буде решта людства, тобто ті, котрі не досягли спасіння під час віку Євангелії. Отже, вівці та козли представляють клас слухняних і неслухняних, котрі виявляться під час тисячолітнього дня суду.
    Ті, котрі будуть прагнути підпорядкувати самих себе закону Бога й будуть старатись подолати грішні нахили, що виникають з теперішнього життя, будуть відповідно нагороджені. "Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Нього: Прийдіть благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу" (текст 34).
    Притча далі показує, що ті, котрі не захочуть змінити своїх доріг й не захочуть прийняти Божого закону любові (що проявиться у небажанні допомагати своїм ближнім), будуть покарані другою смертю, яка зображена символом вічного вогню: "Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від мене, прокляті, у вічний вогонь" (41 вірш). Це погоджується з цитованим вже віршем про те, що "кожна душа, яка не послухала б цього Пророка, знищена буде з народу" (Дії 3: 23).
    Потрібно простежити ще один образ дня суду. Це опис померлих, які будуть суджені згідно того, що записано в книгах (Об. 20: 12): "І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як записано в книгах, за вчинками їхніми".
    Чи ті книги містили записи всіх вчинків людей, добрих і злих, допущених у теперішньому життю? Ми так не думаємо. З Божого погляду всі люди вже є засуджені в Адамі і на підставі їхніх власних вчинків ніхто не є гідним життя. "Нема праведного ані одного" (Рим. 3: 10).
Ці книги є символом волі Бога. В міру того, як вони відкриваються, Божа воля є об'явлена людям. Під час дня суду книги будуть залишатись відкритими так, щоб люди могли пристосувати свої вчинки, свої поступки до того, що записано в книгах. Це погоджується з текстом, записаним пророком Йоілом 3: 1: "Виллю Я Духа Свого на кожне тіло".
    Сьогодні книги Біблії містять найповніший вираз Божої волі, але зрозуміння її для більшості людей залишається таємницею. Під час Тисячоліття основи правди і справедливості, які вони містять, будуть цілком зрозумілі всіма. Остаточний суд буде здійснений на підставі відношення і послуху людей до записаних у книгах розпоряджень, котрі будуть ясно викладеними.
    Чи вчинки теперішнього життя та їх наслідки будуть якимось чином враховуватись в часі, коли люди отримають свою першу і дійсну можливість життя в наступному віці? Напевно, так! Кожний чин чи думка має вплив на характер, який розвивається. Кожна особа буде пробуджена з тими самими думками, мотивами та звичками, які вона мала перед смертю. Прямування в бік праведності під час дня суду буде в великій мірі залежати від характеру, який був розвинутий у теперішньому житті. А звички і поведінка, які вкоренилися в людині, будуть їй допомогою або створюватимуть труднощі в день випробування.
    Біблія вчить, що вчинки теперішнього життя не є забуті: "Не обманюйтеся, - Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне" (Гал. 6: 7). "Хто не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато,багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть" (Лк. 12: 48).
    Люди, котрі намагаються робити те, що є справедливе вже в цьому житті, і які звіряють свої вчинки з Золотим правилом, легко підпорядкуються Божим вимогам у Царстві (Мт. 7: 12). З іншого боку, ті які зумисне чинили зло і руйнували своє сумління численними несправедливими ділами щодо своїх ближніх тощо, ті розвинули в собі характер, в якому нахили до зла вкоренились дуже глибоко. Таким доведеться виправляти свої дороги, і вони зустрінуться з більшими труднощами, будуть змушені більш важко працювати під "залізним пануванням" Христової справедливості над народами.
    Про цей останній клас написано: "Хоч буде безбожний помилуваний, та проте справедливості він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величності Господа він не побачить" (Іс. 26: 10). Це стосується всіх. Тому дбати про справедливі вчинки та правильну етичну поведінку в теперішньому житті означає забезпечити собі ласку на остаточному суді, в майбутньому житті.
    В такий спосіб є зображений великий день суду для світу. Належне розуміння цього предмету викликає славу і хвалу Богові, Який є автором такого плану. Можливо жодна інша риса Його плану спасіння не викликає такого великого подиву щодо висоти та глибини любові Бога до Його людських створінь.
    І дійсно, ми можемо лиш захоплюватись довго терплячим та милосердним нашим Богом, Котрий "хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди". "Які невідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його" (1 Тим. 2: 4; Рим. 11: 33).