[SM749]
“ВІТРИ ТА МОРЕ СЛУХНЯНІ ЙОМУ”

“Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому” (Матвія 8: 27).
Наш текст взятий з євангельського оповідання про бурю на Галілейському морі, під час якої Ісус спав на кормі човна. Досвідчені моряки, злякавшись бурі, вигукнули: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?” Тоді Спаситель встав і заборонив вітру, і настала велика тиша. Побачивши це, учні-рибалки сказали: “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?”

Ми маємо велике співчуття до співвітчизників Ісуса, які, не розуміючи Його, довели до Його страти, вбачаючи в Ньому загрозу для своїх інституцій. Його чудові слова, Його дивовижні слова життя, про які записано, що народ сказав: “Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік”, і Його чудова особистість у цілому здавалися їм невідповідними Його загальній манері поводити Себе. Він не називав Себе Єговою, не стверджував, що Він – Свій власний Отець, як деякі вчать сьогодні, а, навпаки, казав: “Більший за Мене Отець”. Проте Він стверджував, що має особливий зв’язок з Богом, і демонстрував це чудесами, такими як чудо, про яке йде мова в нашому уроці. Якби Він робив і говорив це як член однієї з популярних сект того часу, Його б шанували. Якби Він приєднався до фарисеїв і закривав очі на те, що вони тлумачили Закон по-різному для народу і для себе, Він отримав би велику честь від багатих і бідних, вчених і невігласів. Але Він налаштував проти Себе всіх цих людей Своєю покорою, спілкуючись із простим народом, приймаючи деяких із них як Своїх особливих учнів і посилаючи їх як Своїх представників. [SM750] В очах по-світському мудрих це дискредитувало Його не тільки як людину й учителя, але й передусім як того, хто стверджував, що Він – Месія, Цар Слави, Який повинен заснувати Імперію. Ми добре розуміємо, чому по-світському мудрі тих днів і сьогодні вважали б таку людину шахраєм, самозванцем, ошуканцем. Зовнішні прояви були проти Нього.

“ТАК ТИ ЦАР?”

Уявіть собі Великого Учителя, у супроводі Своїх дванадцяти апостолів, з незліченною юрбою тих, хто з радістю слухав Його – не багатьох великих, не багатьох вчених, не багатьох багатих, не багатьох знатних. Вслухайтеся, як Він говорить їм – тим, хто визнавав себе невченими й простими (Дії 4: 13): якщо вони будуть вірні Йому, Він дасть їм можливість сидіти з Ним на Його престолі й судити дванадцять племен Ізраїлю. Це висловлювання, безумовно, здавалося обманом, і Він навряд чи міг засуджувати юдеїв, які тлумачили Його неправильно. Св. Петро не засуджував їх, але виразно сказав: “А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники” (Дії 3: 15-17; 1 Кор. 2: 7, 8).

Чи можна дивуватися, що вчені юдеї тих днів були збиті з пантелику? Вони, звичайно, чули про Його чудеса – про те, що Він повернув зір сліпому й уздоровив зсохлу руку немічного чоловіка; і у випадку з Лазарем принаймні бачили демонстрацію Його влади над мертвими. Вони розуміли, що ці чудеса впливали на людей і применшували повагу до них в народі. Вони знали, що багато висловів Ісуса були дивно мудрими, а Його критика їхніх власних непослідовностей – дуже гострою. Проте вони говорили: “Ми знаємо, що Він – ошуканець, тому що стверджує, що Він – Месія і Син Божий. Це твердження спростовує всі Його вчення й могутні діла. Не може бути [SM751], що Він – Месія, на Якого наш народ чекав понад шістнадцять століть. Бог напевно дав би Месії вдосталь проявів слави й сили, щоб переконати наймудріших з нашого народу – книжників, фарисеїв і священників. Те, з чим вони всі не згодні й що засуджують, має бути неправдою”.

НА БЛАГО НАРОДУ

Юдейські мудреці давнини (вісімнадцять століть тому) дійшли висновку, що людина, яка спонукала маси надіями, що Він – Месія-Цар, але не мала ні війська, ні фінансової підтримки для такої кампанії, представляла б їхній народ в очах римлян у сміховинному світлі. У результаті вони могли, за наказом імператора, втратити свої громадянські та релігійні привілеї та права. Вони порадилися й вирішили, що в інтересах миру в народі цей красномовний чудотворець повинен бути або викритий як шахрай, або вбитий. Спочатку вони спробували викрити, намагаючись спіймати Його на слові в присутності Його послідовників і натовпу. Але Його розум був проникливішим за їхній, і їхні спроби завдати Йому удару обернулися проти них самих і зміцнили Його авторитет в очах Його послідовників і народу. Одна з цих спроб показати безпідставність Його тверджень і їхню оманливість, а також розчарувати Його послідовників заслуговує на особливу увагу, оскільки надає нам ключ до розуміння настроїв правителів, а також реальних фактів, які ці правителі не змогли розгледіти.

“ЦАРСТВО ПОСЕРЕД ВАС”

Впливові юдеї сказали: “Запитаймо цього лжемесію про Його претензії, але не сподіваючись виправити Його, а з метою відкрити очі Його послідовникам на слабкість і помилковість Його вчень. Тоді вони побачать безпідставність своїх очікувань і свою безрозсудність у тому, що вони залишили [SM752] свої заняття, щоб стати Його послідовниками у надії сісти з Ним на Його престолі. Вони побачать, що у Нього немає жодних шансів коли-небудь зайняти престол, і що вони просто обмануті Ним у таких очікуваннях”. Вони запитали Його: “Коли з’явиться твоє Царство? Скільки часу мине, перш ніж ти сядеш на престолі й твої послідовники будуть з тобою на ньому? Скільки часу мине, перш ніж це Месіанське Царство буде правити в Палестині й розширить свої кордони до меж землі? Після того як ти відповіси нам на це запитання, ми поставимотобі інші запитання стосовно твоєї фінансової підтримки й ресурсів, твоїх власних здібностей і твоїх підлеглих, зброї для твоїх воїнів і припасів, необхідних для такої всесвітньої кампанії, яку ти збираєшся почати згідно з твоїми вченнями”.

Коротка відповідь великого Учителя поклала край усім запереченням. Якби ці люди були “справжніми ізраїльтянами”, Його вчення справило б на них таке глибоке враження, що вони продовжили б у зовсім іншому напрямку, задаючи зовсім інші запитання, ніж ті, які вони запропонували спочатку. Але вони не були щирими. Тому, коли їхні запитання, спрямовані на те, щоб заманити Вчителя і Господа в пастку, отримали відповідь і були спростовані, вони просто визнали свою поразку мовчки. Відповідь була не такою, як це перекладено неточно в нашій загальноприйнятій версії: “Царство Небесне всередині вас, лицемірні фарисеї”, але “Моє Царство, Небесне Царство, Царем якого Я є, не з’явиться зовсім. Воно буде невидимим Царством – воно не прийде помітно або з зовнішнім проявом. Ви не скажете: «Ось тут, або: Там», бо воно буде скрізь серед вас, між вами, невидиме, але всемогутнє” (Лк. 17: 20-22).

Ось якою людиною був Він і ось яким було Його послання і Царство, яке так відрізнялося від усього, чого юдеї коли-небудь очікували! Чи можна дивуватися, що лише відносно невелика частина з них була готова у своєму серці прийняти це послання про [SM753] духовне Царство? Ні, не можна! Навіть Його найближчі учні не зрозуміли глибини Його вчення доти, доки після Його смерті й воскресіння вони, у П’ятдесятницю, не отримали провіщене особливе просвітлення (Йоіл. 2: 29).

НАДІЇ ІЗРАЇЛЮ ЛИШЕ ВІДКЛАДЕНІ

Тоді вони зрозуміли справжню глибину вчень Того, Хто говорив, як ніколи не говорив жоден чоловік. Тоді вони усвідомили, що Він був Єдинородним Божим Сином, Який, у послуху Божественному плану для Ізраїлю і світу, залишив Небесні подвір’я і славу духовної природи й став плоттю – “Людиною Ісусом Христом” (1 Тим. 2: 5). Тоді вони не тільки зрозуміли, що Він був досконалою людиною, але й зрозуміли, що через помазання святим Духом, яке зійшло на Нього під час хрищення, Він дійсно був Божим Помазаником, позаобразним Священником, позаобразним Пророком і позаобразним Царем – не в тому сенсі, що Він був цим у плоті, а в тому, що нова духовна природа, зачата в Ньому через це помазання, була вдосконалена у воскресінні, і що саме прославлений Христос на духовному рівні здійснить усі великі речі, передбачені через пророків, благословляючи весь Ізраїль і всі народи в призначений Богом час. Тоді вони зрозуміли сенс слів Учителя, сказаних римському правителю: “Моє Царство не із світу [віку] цього. Якби із цього світу [віку] було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям”. Тоді вони зрозуміли, що Його Царство буде не менш реальним і могутнім. Воно буде ще більшим, тому що воно Небесне, духовне, яке свого часу, в майбутньому віці, буде діяти через народ Ізраїлю, як і було спочатку обіцяно й очікувалося.

Апостоли зрозуміли, що надії їхнього народу не зруйновані, що їм не завдано удару, але всі вони здійсняться, хоча час їхнього здійснення відстрочений. І вони бачили дві причини цієї затримки:

Щоб месіанське благословення було таким великим, яким Бог його задумав, – всесвітнім і розрахованим на вічне життя – необхідно було принести велику жертву за гріхи [SM754], жертву, символічно представлену протягом століть у жертвах Дня Примирення Ізраїлю, жертву у двох частинах. Ці дві частини були показані в ізраїльському Дні Примирення – телець жертви за гріх і козел Господній жертви за гріх. Ісус Сам виконав першу з них, заслуга якої була застосована до небагатьох святих з юдеїв і поган, які в цьому Євангельському віці повністю присвятили себе йти слідами Відкупителя. Друга частина жертви, жертвопринесення козла, символізує жертовну групу вірних учнів Господа протягом усього цього віку. Вони, покриті Його праведністю, страждають разом з Ним жертовним чином (Євр. 13: 11-13).

Їхньою нагородою має бути участь з Відкупителем на небесному, духовному рівні, участь у Його славі, честі та безсмерті, а також у Його великій справі роздавання месіанського благословення Ізраїлю та світу.

Як соромно буде всім людям, коли настануть Часи Реституції, про які згадував св. Петро (Дії 3: 19-23)! Як усі будуть вражені добротою Бога і Його вірністю щодо всіх Його обітниць! Як очі всього людства будуть звернені до днів Ісуса в плоті, коли Він з’явився серед людей, щоб закласти основу для Свого славного Месіанського Царства, принісши Себе в жертву за гріхи всіх людей, щоб тим самим очистити від гріха всіх, хто коли-небудь прийде до Отця через Нього, і таким чином мати право відновити охочих та слухняних до повної досконалості та знищити бунтівних Другою Смертю. О, тоді всі зрозуміють, як ніколи раніше, силу слів нашого тексту: “Хто ж це такий?” Вони будуть знати про Нього як про людину, послану Богом. Вони будуть знати Його як нині Високо Піднесеного, що далеко перевершує людей і ангелів, нагородженого найвищою нагородою, яку Єгова міг дати Своєму Улюбленому Синові, в Якому було Його уподобання і Чиїми ранами зцілилися Ізраїль і всі ми.

SM749