ЧАСТКА ЦЕРКВИ У БЛАГОСЛОВЕННІ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

“А ви маєте помазання від Святого і всі знаєте” (1 Івана 2: 20, УБТ).
Господній помазаний народ має багато усіляких переваг. Але їхнє помазання не дозволяє їм знати вже зараз усе, як каже загальновживаний переклад, бо сам апостол Павло говорить: “Тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я” (1 Кор. 13: 12). Св. Іван хотів закарбувати в розумі своїх слухачів, що кожен, хто прийняв помазання Святого Духа, отримав благословення, про яке має доказ і підтвердження. Він не полишений здогадуватися про своє помазання від Господа. Слово “намащення” сьогодні вживається рідко, тому буквально з грецької краще перекладати “помазання”. Думка є та сама, тобто “пом’якшення, згладжування, змащення”, яке характеризує справжніх християн.
В Святому Письмі різні вирази вживаються з метою показати Господні благословення, передані Його посвяченому народу в П’ятидесятницю і впродовж цього Євангельського Віку. Інколи ці вирази стосуються різних етапів діяльності Господа через Його Святого Духа щодо Його народу. Та, зрештою, ці різні вирази представляють лише погляд з різних точок зору. Наприклад, ми читаємо, що вся Церква христилася Святим Духом, тобто, що всі занурилися в Святий Дух, бо вся кімната, в якій вони сиділи, наповнилася Духом Господа, від якого певна частка благословення (намащення, помазання) перейшла до них. Далі, вплив, згаданий в Святому Письмі як зачаття Святим Духом, показує нашому розуму той самий вплив (намащення, помазання) згори як початок нового життя, нової природи.
Те саме намащення, тобто вплив, згадується як наше оживлення і є ще іншим представленням розвитку нового життя в нас як Нових Створіннях. Однак найяскравіша і найгарніша ілюстрація впливу Святого Духа на народ Бога в Євангельському віці знаходиться в нашому вірші і стосується помазання. Цей образ, символ Господь вжив як тінь, щоб в образах минулого показати згадане нами благословення. Церкві, покликання якої відбувається зі світу, щоб стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом, їхнім Господом (якщо вони страждають з Ним), обіцяно частку в славі їхнього Господа – як царів та священиків Богу під час Тисячоліття. Їм обіцяно, що Господня  праця починається в них від їхнього помазання Духом, їхнього зачаття Духом, і закінчиться, буде довершена в Першому Воскресінні. Ось ці слова: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об. 20: 6).

ОБРАЗНЕ ПОМАЗАННЯ

Оглядаючись назад на Закон Мойсея, який, за словами св. Павла, “мав тільки тінь майбутнього добра” (Євр. 10: 1), ми бачимо, що первосвященик Ізраїлю був помазаний особливо приготованою олією помазання, і що це помазання становило Божественний вияв його покликання до священичого становища. Ця олія мала особливий склад на основі оливкової олії з додаванням пахощів і т.п. Ізраїльтянам заборонялося робити таку суміш – з наміром показати образно, що Святий Дух, представлений таким чином, відрізняється від всього іншого в світі, і що таке помазання, тобто наділення повноваженнями, є вищим від будь-якого іншого (2 М. 30: 23-33).
Коли відбувалося посвячення первосвященика на його становище, на його голову виливали олію помазання (3 М. 8: 12). В позаобразі Господь Ісус, Голова Помазаного Тіла, отримав помазання Святого Духа при Своєму хрищенні – під час Свого посвячення жертвувати Себе, в віці 30 років. Олія помазання, вилита на голову Аарона, як пророчо описує псалмист, “спливала на кінці одежі його” (Пс. 133: 2). В цьому показаний повний Христос, Голова і Тіло; нам показано, що те саме помазання, яке зійшло на Голову при Його хрищенні, повинно остаточно досягти останніх членів Тіла Христа в кінці Євангельського віку. Той факт, що Тіло отримує помазання Голови, також показаний в образі, адже священики, сини Аарона, не отримали помазання безпосередньо, а тільки тому, що вважалися членами тіла Аарона.
Так само є з Церквою Христа. Помазання Святого Духа, яке настало для нашого Господа при Його посвяченні в Йордані, перебувало з Ним протягом Його служіння і удосконалилося в Ньому при Його воскресінні. Тільки піднявшись на висоту і з’явившись в присутності Бога за Церкву, Він отримав дозвіл (право) від Отця передати Святий Дух усім, котрі посвятилися як Його учні, Його члени (Дії 2: 33). Той самий Святий Дух, який Він отримав від Отця при Своєму посвяченні, Він зараз передає Своїм послідовникам. Це було показане в тому, як олія помазання, вилита на голову Аарона, спливала на його рамена і на його тіло. Це саме помазання Святого Духа продовжується весь Євангельський вік – не у вигляді нової П’ятидесятниці для кожного окремого члена Тіла Христа, а в тому, що кожен, хто через віру та посвячення стає членом помазаного Тіла, входить під це намащення, це помазання, яке залишалося на Церкві весь вік і залишатиметься доти, доки останній член Тіла не зробить своє покликання і вибрання певним для членства в Христі.
Як покликання Аарона на священиче становище позначилося олією помазання, так було з нашим Господом при Його помазанні в Йордані, і так є з усіма членами Його Тіла, коли вони приходять до єдності з Ним. Прийняття Святого Помазання є їхнім покликанням до Господньої служби зараз і в майбутньому – служби, яка означає страждання, самовідречення і т.п. тепер, і служби слави та честі згодом. Св. Павло каже: “А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон” (Євр. 5: 4). Як наш Господь Ісус не міг помазати Себе сам, не міг призначити і визнати Себе священиком, і не зробив цього, так і жоден з Його послідовників не може зробити себе священиком для Бога. Ніхто не має права служити в якості священика, якщо він не був помазаний Святим Духом. І, як твердить наш вірш, всі помазані таким чином знають про це.

ОБРАЗНЕ ПОМАЗАННЯ ЦАРІВ ІЗРАЇЛЮ

Оскільки наш Господь і Його Церква мають бути Божими представниками – не тільки на священичому, але й на царському становищі протягом Тисячоліття, – це також було показано в образі. Царі Ізраїлю зображували Царя Слави. Давид і Соломон, написано, “сиділи на троні Господнього царства” (в образному значенні). У властивому часі Христос, більший від Давида, більший від Соломона, сяде на престолі Своєї Слави, і перед Ним будуть зібрані всі народи, котрі Він розділить як овець від козлів під час Тисячолітнього віку. Цей великий Цар грядущого віку був образно представлений Мелхиседеком, котрий суміщав царське та священиче становище, бо написано, що він був священиком на своєму престолі (1 М. 14: 18; Євр. 7: 1-3). Схоже Христос в славі, Ісус (Голова) і Церква (Тіло), буде піднятим на престол Священиком, як це показано ще в іншому образі, де сказано що ми будемо “царями, і священиками, і... на землі [будемо] царювати” (Об. 5: 10).
Щоб показати, що помазана громада займатиме правляче становище і виконуватиме священичі функції, Господь так влаштував образ виливання Святого Духа, що кожен, хто служив як цар Ізраїлю, мав бути помазаний святою олією помазання (позаобразним Святим Духом), тією самою олією, яку вживали для помазання первосвящеників. Цей образ стає ще більш промовистим, коли згадаємо, що Давид був помазаний на царя над Ізраїлем ще в юності, за багато років до смерті Саула. Однак жоден священик не міг бути помазаний до початку свого священства. Позаобразне значення цього факту полягає в тому, що Христос та Його послідовники мають починати свою працю як священики негайно після отримання помазання. З цієї миті повинно початися їхнє жертвування і продовжуватися до його завершення – до смерті. Але те саме помазання, яке вони отримали стосовно царського становища, виконається в майбутньому.
Наш Господь був помазаний на царя, але Він не одразу прийняв царські обов’язки. Так само ми, члени Його Тіла, Церкви, в своєму помазанні Святим Духом отримуємо признання нашого майбутнього царського стану та співспадкоємства з Ним, якщо залишимось вірними. Але ми ще не входимо в жодні правлячі обов’язки. Ця царська, повноважна праця відкладена до часу, коли ми перемінимося на Його образ та подобу в Першому Воскресінні. Тоді, підняті в славі, підняті в силі, підняті як духовні істоти і схожі на Нього, ми ділитимемо Його славу Священика на Престолі – позаобразного Мелхиседека.

ЧОМУ ЦЮ РІЧ ТАК МАЛО РОЗУМІЮТЬ

Незалежно від того, як було за днів апостолів з їхнім прямим та правильним навчанням, знаємо напевно, що сьогодні на цю тему існує багато неясності серед дуже багатьох з числа християнського народу стосовно їхнього зачаття Святим Духом. Інакше кажучи, дехто, зачатий, не знає про це, не впевнений у цьому. Так не повинно бути і не було б, коли б не плутанина в розумі, яка прийшла до нас з середньовіччя стосовно Святого Духа Бога. Декотрі найбільш віддані з Господнього народу заплуталися в помилках Темних Віків, які стверджували, що є три боги. Натомість Біблія виразно твердить, що є лише один живий і справжній Бог – Отець, з Котрого все, що є один Господь Ісус Христос, через Котрого все, і що Святий Дух є Духом, тобто Силою, Впливом, який походить від Отця і від Сина, – впливом (силою), яким ми помазані (1 Кор. 8: 6; Ів. 15: 26; Дії 2: 33).
Жоден вірш в Святому Письмі ніде не говорить про трійку богів. Єдність Отця і Сина виразно показана як єдність розуму, намірів, волі, а не особи. Існуючі забобони про трьох богів в одній особі не варті навіть того, щоб про них говорити. Якщо є три, то як може бути один? Якщо є один, то як може бути три? Але коли ми глянемо, що написано в Святому Письмі, то отримаємо розсудливе, правильне уявлення про дану річ. Наш Господь сам запевняє нас: “більший за Мене Отець”, “Отець Мене послав”, “Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого”. Коли ми починаємо розглядати помазання, яке прийшло до Церкви в П’ятидесятницю і перебуває з нею відтоді, ми не знаходимо в ньому нічого абсурдного або нерозсудливого, швидше навпаки. Це – помазання, яке Отець дав Синові при Його посвяченні і яке Синові було дозволено розповсюдити на всіх, хто через посвячення був визнаний членом Його Тіла, Його Церкви.
Безглузда і перекручена думка, яка збиває з пуття численні розуми, це думка, що Святий Дух є ще одним богом, котрий перебуває з нами і входить як особа в кожного з Господнього посвяченого народу. Тому вважається, що Святий Дух, як особа, населяє тисячі, мільйони людей. Для будь-якого тверезого розуму це щось абсолютно незбагненне. Як тільки ми спробуємо собі уявити одну особу, поділену так, щоб населяти мільйони інших осіб одночасно, то ми руйнуємо тим самим поняття про особистість. Святе Письмо жодним чином не підтверджує такі нісенітниці, а говорить виразно, що Святий Дух є впливом (силою) від Отця і від Сина, яким ми помазані, посвячені, визнані як Господній народ, члени Тіла Христа, Церква живого Бога.
Століттями це вчення про трійцю підтримувалося одним віршем, а саме, 1 Івана 5: 7, який зараз всі науковці всіх віровизнань вважають підробленим. За останнє століття знайдено багато древніх манускриптів Біблії, і цей вірш не знаходиться в жодному, написаному раніше сьомого століття. Цей доказ настільки беззаперечний, що вчені, які перекладали Revised Version (оновлений переклад) Святого Письма, хоча всі є тринітаріями, обминули цей вірш повністю, розуміючи, що він є підробкою, вставленою з метою підтримати вчення про трійцю, яке в той час набувало впливу і натрапляло на трудність з боку факту, що Святе Письмо не містить жодного виразу для його підтвердження.

БОЖИЙ СВЯТИЙ ДУХ СКРІЗЬ

Святе Письмо не вчить про Божественну присутність скрізь, як дехто припускає, а ще інші твердять. Жодне слово в Біблії від її початку до кінця не дає такого твердження, ані підстави для такого припущення. Воно скрізь навчає про щось набагато розсудливіше та послідовне, а саме, про те, що Бог не є присутній скрізь, і що небо є Його престолом. Воно навчає, що наш Господь Ісус не є присутній усюди, але сів з Отцем на Його Престолі небесної слави. Святе Письмо ясно навчає, що Отець і Син представницьким чином присутні у віруючих через Святого Духа – святий вплив, силу Бога, яка присутня скрізь.
Як би важко це не було збагнути в минулому, деякі з наших сучасних винаходів повинні допомогти нам належно оцінити твердження Святого Письма про дану річ. Наприклад, в моєму кабінеті є телефон для розмов на далекі відстані, яким я інколи користуюся, щоб спілкуватися з тими, хто далеко, способом, який ще кілька десятиліть тому вважався неможливим. Таким чином я знаю напевно, що відбувається в іншому місті в даний момент так, мовби я був там і бачив все на власні очі. Якщо людство під Божественним проводом могло досягти таких успіхів у використанні елементів природи, щоб мати знання про речі, які відбуваються в світі, то чи ж не можемо припустити, що Той, Хто створив вухо і око, Хто дав нам розум, не здатний Своєю силою здобути знання про все, що відбувається у будь-якій частині Всесвіту, як Він це забажає?
“Що ж це за сила, з допомогою якої Господь знає?” – запитає хтось. “Це Святий Дух, Свята Сила, Святий Вплив”, – відповідаємо ми. Ще одна сучасна ілюстрація дозволяє нам до певної міри збагнути велич Господа і Його спроможність знати через Його Святого Духа. Це – бездротовий телеграф. Нам навіть кажуть про новий винахід під назвою бездротовий телефон! Як це чудово – без будь-яких дротів, без будь-яких безпосередніх контактів спілкуватися на відстані! Навіть зображення можна передавати таким чином! Знову ми запитуємо: “А що ж тоді сказати про Всемогутнього та Його Святу Силу, якою Він може знати не тільки про наші слова та вчинки, але й про наші думки та наміри серця?” Можна тільки схилитися з покірною пошаною перед цією величною Божественною Силою Бога! Та ми тільки заплутуємось, коли уявляємо собі Святий Дух як ще одного Бога, перебування якого обмежується одноразовою присутністю в одному місці. Візьмімо в руки Боже Слово і спробуймо пізнати Божі дороги, щоб звільнитися від нестерпної плутанини середньовіччя, яка не має жодного підтвердження в Божому Слові.

“ПОМАЗАННЯ ВІД СВЯТОГО”

Зауважте, що наш вірш не говорить, що ми маємо бути помазані СВЯТИМ, немовби Святий став олією, тобто впливом. Він виразно навчає, що помазання, яке ми отримали, прийшло від СВЯТОГО – від Отця через нашого Господа Ісуса Христа, як це пояснює апостол Петро. Далі, пригадайте собі слова св. Павла, що все є від Отця через Сина. Наше зачаття до духовної природи є з (від) Отця, але через (шляхом) Сина. Помазання, яке ми отримали, як бачимо, було зображене, тобто образно представлене, в помазанні олією в древності і означає Божественне благословення для Господнього Священства – для тих, котрі остаточно будуть царями, співспадкоємцями з нашим Господом Ісусом в Царстві.
Святе помазання має на увазі владу та повноваження. Давайте знову використаємо ілюстрацію. Нехай електромобіль представляє виправданого віруючого в Господа Ісуса; нехай генератор, відповідно під’єднаний до струмознімача, представляє наше посвячення; нехай дроти представляють благодатні обітниці нашого Господа, дані Його учням, коли Він піднявся на висоту – після того, як Він сказав їм чекати в Єрусалимі, доки вони не будуть наділені силою згори. Електромобіль, під’єднаний струмознімачем до дротів, з під’єднаним двигуном і т.д. може представляти християн в П’ятидесятницю перед тим, як на них зійшов Святий Дух.
В образі небо представляло б силове електроустаткування; увімкнення струму представляло б злиття Святого Духа. Коли це сталося, він почав діяти на все, до чого під’єднані дроти, і не більше. Отже тільки вони зазнали дії, були збуджені Духом, впливом, силою від Бога, і промовляли в Його імені – раз з одними проявами, а раз – з іншими. Але в кожному випадку Святий Дух був невидимою силою, незалежно від того, як по-різному він діяв в різних випадках і з різних причин. І кожного разу прояв сили Святого Духа на особу залежав від тривалості її віри – так само, як зв’язок електромобіля та його двигуна зі струмом залежить від струмознімача, який властиво представляє віру. Розірвіть зв’язок, зламайте віру, і сила зникне.
Отож тільки тоді, коли ми перебуваємо в Господі через віру, коли ми постійно визнаємо Його як нашого Голову і є слухняні Його Слову та міцно тримаємось дорогоцінних обітниць, які є в ньому, ми можемо підтримувати наш зв’язок зі Святим Духом, даним усім, хто йде таким шляхом. Як електричний струм не може замінити струмознімача або двигуна, так само Святий Дух в нас не може замінити віру або посвячення. Але якщо віра та посвячення є в порядку, тоді Святий Дух оживить їх, збудить до служби, яку ми прагнемо виконувати, і дасть довір’я, яке ми шукаємо.

НАСЛІДОК ПОМАЗАННЯ

Як вже згадувалося, наслідком помазання буде енергійний запал в Господній службі. Наш контакт з Господом та Його Святим Духом не тільки оживить наші смертні тіла, але й наповнить запалом нашу віру, день за днем відкриваючи ширше очі нашого розуміння, щоб ми могли щоденно щораз краще усвідомлювати довжину, ширину, висоту та глибину Божественного Характеру та Плану, щоб ми могли знаходити в них радість.
В юдеїв оливкова олія, яку використовували при помазанні, мала надзвичайно широке застосування. Її часто використовували в їжу замість масла, нею лікували, освітлювали доми. Загалом оливкова олія, оливкові плоди та оливкове дерево були символом миру. Якщо розглядати оливкову олію в контексті помазання, то ми маємо кілька дуже гарних та переконливих думок, пов’язаних з благословенням, отриманим від помазання. На цій основі ми бачимо, що Святий Дух є показаний не тільки як помазання до нашої священичої служби жертвувати собою тепер і до славної служби в майбутньому як царів з нашим Господом, але й як вплив, що несе з собою мир та дає світло. Чи ж не таким є наслідок Святого Духа в усіх, хто його приймає? Чи ж він не просвітлює поступово наш розум і чи ж апостол не каже, що Помазана Громадка має дух здорового розуму? (2 Тим. 1: 7). Чи ж не сказано, що в міру того, як ми отримуємо щораз більше цей Святий Дух, цей помазуючий вплив, він несе нам мирні плоди праведності і дозволяє, щоб очі нашого розуміння відчинялися ширше, щоб ми могли збагнути з усіма святими довжину, ширину, висоту і глибину і пізнати любов Христа, яка перевершує усіляке людське розуміння?
Цей вплив, ця сила, якою ми помазані, називається Святим Духом, тобто впливом, духом любові. Цим самим вона протиставляється світському духу самолюбства та гріха. Цей останній є земний, тоді як перший є небесний. Останній є властивий для тілесної людини в її стані гріхопадіння, натомість перший є даний тільки Новому Створінню в Ісусі Христі. Останній є духом честолюбства, заздрості, ненависті, злоби, суперечки, тоді як перший є духом радості, миру, милосердя, доброти, прощення, братньої ввічливості, любові. О, якими різними є ці два духи! Дух заздрості не є особою, ані дух любові не є особою. Але батьком заздрості та вбивства, тобто тим, в кому цей дух проявився вперше, є сатана, який є убивцею від початку. З іншого боку, новий розум, Святий Дух, який ми отримали від Отця через Сина, також не є особою, але впливом. О блаженний вплив! Тож наповнюймось щораз більше цим впливом. Апостол наполягає: “Наповнюйтесь Духом” (Еф. 5: 18).
Апостол Яків стверджує, що цей Святий Дух, який Господній посвячений народ отримав, є Духом мудрості, що він приносить благословення, яке не може дати світський дух самолюбства, дух суперечки. Один, каже він, є Небесний, святий, а інший – земний, диявольський. Він пояснює, що мудрість згори є спочатку чиста, потім спокійна, лагідна, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелицемірна (Як. 3: 17). Вона має пом’якшуючий, зволожуючий, змащуючий ефект на всіх, хто її приймає. Вони стають все більше схожими на свого Отця, що на небі, проте існують певні відмінності в природних нахилах, які заважають одним більше, ніж іншим, приймати Дух Господа у великій мірі.
Наскільки ми змогли побачити гріх і відмовитись від нього в своєму серці, настільки ми змогли прийняти дух святості та оцінити його. Але це відбувається по-різному, бо ми відрізняємося один від одного природними особливостями, отриманими через спадковість. Тому апостол Павло заохочує нас наповнятися Духом, і це заохочення ми повинні застосовувати до себе весь час. Так само, як двигун в електромобілі весь час мусить триматися дроту струмознімачем, так і ми повинні завжди бути в єдності з Господом та Його дорогоцінними обітницями. Інакше ми втратимо силу, втратимо підтримку, втратимо міць та благодать, потрібну для допомоги, потіхи та розвитку.
Апостол далі наполягає на тому, щоб позбутися, відмовитися від наших природних нахилів, отриманих по спадковості. Все це треба скинути з себе: злобу, гнів, ненависть, заздрість, суперечки, тобто діла плоті та диявола. Наскільки ми розумітимемо, що вони суперечать Духу Господа, і наскільки прагнутимемо наповнитися цим Духом, настільки будемо з запалом позбуватися цього злого духа, цього ганебного стану – будемо звільнятися в серці від усього, що пов’язане з гріховною плоттю, щоб наповнитися тим, що є від Божого Духа, щоб ми освячувалися і готувалися бути вжитими Учителем в службі теперішнього часу, а також в службі майбутньої слави (Рим. 8: 28, 29).

SM597