ОБМАНЛИВИЙ ШЛЯХ

“Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерті” (Приповісті Соломонові 16: 25).

Самолюбство слід розглядати як синонім гріха. Йдеться не про те, щоб ми жили за теперішніх умов, абсолютно забуваючи про власні інтереси, а про те, що їх слід справедливо узгоджувати з інтересами інших, відповідно до слів: “Люби ближнього свого, як самого себе”. На початку до гріха спонукав неприпустимий дух допитливості матері Єви – її бажання здобути знання, випереджаючи передбачений Творцем задум. Цей дух допитливості привів її до непослуху. Власний інтерес підштовхнув і батька Адама до переступу Божественного Закону. Розуміючи, що через свій непослух його дружина заслужила вирок смерті, він самолюбно спланував також ослухатися, вважаючи, що все задоволення його життя помре з його дружиною. Він не послухався, щоб померти з нею.
6000 років, які минули від першого непослуху до теперішнього часу, спонукали й розвинули самолюбні нахили людського розуму, витісняючи його більш шляхетні, благородні, великодушні риси. Вигнані з Еденського Саду, де їхні потреби забезпечувалися плодами життєдайних дерев, наші перші батьки опинилися на необробленій, непридатній, “проклятій” землі, яка родила тернину й осот і зі всіх сторін вимагала від них часу й уваги заради забезпечення потреб і вигод життя. Так родючі долини та їхній урожай набули такої вартості (в перерахунку на людський час і силу), якої не мали би плоди Едену, де можна було брати їх скільки завгодно, лише простягнувши руку (Пс. 107: 10-12).
Ця праця в поті лиця була частиною прокляття або покарання для людства через непослух, щоб виконався Божественний вирок “Смертю помреш” (Гиж.) і щоб людина усвідомила різницю між її станом ласки в Бога і її станом поза Божою ласкою, тим самим більше оцінивши небажаність останнього. Але у зв’язку з цим слід зауважити, що це розпорядження, аби людина здобувала свій хліб у поті чола, насправді було заплановане Господом як благословення. Без цієї потреби працювати те надмірне безділля, яке б тоді з’явилося, було б насправді дуже згубним для людського роду, який тільки скуштував гріх та був відділений від Божественної ласки. Немає сумніву, що деградація людства була б набагато швидшою, якби панувало безділля. Ми пам’ятаємо, що це було частиною проблеми содомлян. “Ситість їжі та преспокійний спокій були в неї”, і це призвело до різного виду деградації (Єз. 16: 49).

ЯК РОЗВИНУЛОСЯ САМОЛЮБСТВО

Оскільки праця заради їжі та одягу стала потребою, години праці стали відповідно оцінюватись. Так у деяких людей виникло бажання зробити своїх ближніх рабами, щоб праця коштувала їм якнайменше, не тільки забезпечуючи собі тим самим вільний час, але й нагромаджуючи багатство в міру більшої можливості чи здатності. Щоб здобути рабів, – проливалася кров, і під час спроб визволити з рабства знову проливалася кров. Одна з найдревніших ілюстрацій цього в Біблійному записі стосується захоплення в полон Лота з сім’єю та содомлян армією з півночі, а також їх визволення Авраамом і його озброєними людьми (1 М. 14: 12-16). Однак уроки історії повні саме таких випадків. Насправді, лише зовсім недавно рабство було скасоване в цивілізованих країнах. Ще одним виявом рабства в паралельному напрямку було завоювання одного народу іншим і накладення на нього данини. Так увесь народ був у рабстві, а його люди ставали рабами для інших, зобов’язані сплачувати певну частину плоду своєї праці просто так – просто тому, що сусідній народ був сильніший або краще озброєний.
Рабство в його старому вигляді досі існує в певних частинах світу. В інших місцях його форма змінилася, хоча принцип самолюбства значною мірою є той самий. У Китаї та серед малайців Індії існує клас слуг, справжніх рабів обставин і умов, що оточують їх, хоча це не зовсім такого роду рабська праця, яка п’ятдесят років тому панувала в Сполучених Штатах. Усюди, куди завітала Біблія, разом із нею завітав дух свободи, адже вона вчить, на відміну від інших релігійних книг у світі, що всі люди стоять на однаковому рівні перед своїм Творцем – що всі є грішниками, що всі засуджені на однакове покарання, що всі однаково потребують того ж спасіння і що отримання вічного життя для всіх є на однакових умовах – клас і каста взагалі не мають значення. Усюди, де читалася Біблія, прищеплювався цей дух мужності, а дух рабства відповідно втрачався. Однак неврівноваженість людського характеру внаслідок гріхопадіння та внаслідок відпечатку, який воно залишило на праці та дозвіллі, і наступне гальмування вищих якостей розуму (тому що їх розвиток був неможливим, за винятком тих, котрі могли купити вільний час) – всі ці умови, залишаючись в нас, готові пристосуватися до нових.
Коли стало важко або неможливо тримати спів-створінь у неволі, було сформульоване, поступово організоване й систематизоване фінансове використання. І ось сьогодні ми бачимо, що самолюбство як ніколи процвітає і як ніколи жадає нагромадити багатство, яке представляє нагромаджену працю. Система, на основі якої діє це самолюбство сьогодні, має в собі елементи справедливості, свої добрі і погані якості. Це система заробітної платні.
За такого складу справ ті, що мають найбільший рівень розумових здібностей у поєднанні з самолюбством, мають можливість стати фінансовими королями й володарями у світі. Зараз ми працюємо на основі так званого закону попиту і пропозиції для розуму, вміння та енергії, бо вони, як ніколи раніше, володіють великими можливостями для нагромадження багатства. Нам усім добре відомо, що нагромаджене багатство теперішнього часу далеко перевищує багатство будь-якого іншого часу. Достатньо багато тих, кому випало на долю багатство в сотню мільйонів доларів. Дуже велика кількість людей мають мільйон доларів і більше, а багато тисяч володіють статком у сотні тисяч і більше. Що ці статки означають в перерахунку на нагромаджену працю, оцінити досить важко, але навіть коли оцінювати працю як 2$ за день, то людина, чий статок становить мільйон доларів, має представлений у ньому заробіток за 1500 років.

ДЕНЬ ПРИГОТУВАННЯ

Рушійною силою у великому зростанні багатства в наші дні є велике пробудження генія винахідництва. Це приписується збільшенню швидкості коліс еволюції, що несе нас у «вік розуму». Однак, слухаючись керівництва Біблії та добре придивляючись до фактів, що супроводжують ці винаходи, ми не погоджуємось із цією думкою. Ми бачимо, що сьогоднішні винахідники не всі є видатними, і що в порівнянні з усім населенням їх є дуже мало. Ми знаходимо докази таких же великих розумових здібностей у минулому, як і зараз. Шекспір, Ньютон, Сократ, Платон, Св. Павло, Цар Соломон, Цар Давид, Йов, Мойсей і будівничі Піраміди ясно сіяють на сторінках історії, і важко знайти когось, хто б зрівнявся з ними сьогодні. Біблійне пояснення винаходів нашої епохи полягає в тому, що це “День Його Приготування” – приготування до Тисячоліття (Наум. 2: 3).
Такими простими є деякі знаряддя, звичні для нас сьогодні, що ми не можемо не дивуватися, чому вони не були придумані раніше. Єдиною розумною відповіддю є Біблійна відповідь: наш Господь тільки недавно відкрив завісу й звернув нашу увагу на ці справи. Але ми не маємо на увазі того, що кожен винахідник є натхнений Господом. Ми хочемо сказати ось що: Господь стримував мистецтво друку доти, доки не прийшов належний час справити той вплив, який воно зараз має на світ; що Господь не сприяв загальній освіті до Дня Його Приготування; що Він донедавна дозволяв світу йти своїм шляхом у багатьох цих справах.
Нинішнє швидке пересування, через яке наше людство змішується, і обмін ідеями, що досягається таким чином, і зріст знання та освіти як наслідок – усе це надзвичайно виразно описане в Писанні як знаки чи докази того, що ми живемо в час кінця Теперішньої Епохи і що Нова Епоха є близько, при дверях. Як доказ цього зверніть увагу на слова, звернені до пророка Даниїла: “Запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто бігатимуть туди і сюди, і так розмножиться знання”. “Розумні зрозуміють”. “І буде час утиску, якого не було від існування люду, аж до цього часу” (Дан. 12: 1, 4, 10, Rotherham).

ЗНАННЯ – СВОБОДА – УТИСК

Із мудрою ціллю Господь стримував світло, знання, винаходи сьогодення, знаючи наперед те, що ми зараз дізнаємося з досвіду, – що внаслідок цього впливу на наш людський рід (проданий у гріх, спотворений і викривлений у потуранні самолюбству) сильно зростуть самолюбні схильності світу загалом. Винаходи сьогодення, техніка, що полегшує працю тощо – все це представляє величезні можливості для накопичення багатства (накопиченої праці). Найбільш далекоглядні люди, найкращі та найясніші розуми, – якщо в них і була думка про доцільність відкриття всім людям усіх тих переваг і благословень сьогодення, то вони, напевне, залишили цю думку, бо всі явно поводяться самолюбним чином, добиваючись усіх можливих переваг і використовуючи їх для збагачення. Так, цей підйом прийшов так несподівано, що все людство до якоїсь міри отримало перевагу, – навіть робітники. Та коли ці переваги потрапляють до рук небагатьох, і коли природний зріст населення збільшує число робітників, то неважко передбачити, яким буде результат теперішньої системи змагання щодо попиту й пропозиції. Пропозиція робітників постійно зростає, пропозиція працезаощаджувальної техніки показує ще більший зріст, а от попит на працю залежатиме від того, наскільки він буде вигідним для тих, що стали володарями світового багатства.
Це зрозуміло багатьом. Багаті цього не бояться, бо відчувають себе в безпеці й сподіваються, що навіть коли й прийде нужда, вони також будуть великодушними. Але цієї перспективи бояться багато думаючих бідняків, які мало вірять у план великодушності, а тому прагнуть соціалізму – громадського володіння тими матеріально-накопичувальними факторами, які (як вони сподіваються) відразу принесуть усім достаток, а згодом і багатство.
Ми не є прибічниками соціалізму, бо вважаємо його абсолютно непрактичним. Знання людської природи змушує нас вважати, що ті, які зараз володіють багатством світу, тримають його з такою силою і таким самолюбством, що радше дозволять усій соціальній структурі завалитися, аніж віддадуть особливі привілеї та можливості, якими зараз володіють. Хоча соціалісти не усвідомлюють цього, але їхні доктрини тягнуть за собою анархію – найгірше, що тільки може бути в плані людських інтересів. Ми не базуємо це лише на нашому погляді, а радше сформували свої висновки на основі Божого Слова, яке виразно говорить нам про те, що кінець Віку вже недалеко, що після нього настане Золотий Вік, Тисячолітнє Царство під владою Христа та Його прославлених святих, від яких походитиме благословення та підняття всіх бажаючих зі всіх родів землі.
Ми живемо в час швидких змін. За наступні кілька років багатство світу стане ще більше сконцентрованим, стане ще могутнішим, а людські маси ще сильніше прагнутимуть соціалізму, незважаючи на факт, що він переросте в анархію. На основі нашого розуміння Писання ми припускаємо, що ця велика криза прийде на світ протягом наступних восьми років – час утиску, якого не було від існування люду (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21).

ШЛЯХ, ЯКИЙ ЗДАЄТЬСЯ ПРАВИЛЬНИМ

Цей шлях самолюбства, який панував шість тисяч років, є шляхом, який здається людині правильним – звичний шлях, природний шлях, століттями схвалений стандартами світу. Проти нього йшла тільки незначна кількість тих, хто не користувався великою повагою серед людей, – Ісус, апостоли, пророки та послідовники їхнього прикладу та вчення. Ми вказали тільки на один аспект цього шляху, цього самолюбного шляху, який здається людині правильним, а саме – грошовий. Але самолюбство захоплює всі сторони життя. Воно впливає на соціальне становище й проводить класову різницю по самолюбних мірках. Воно впливає на прагнення та пристрасті й шукає самолюбного задоволення в усіх напрямках. Ми повторюємо, що самолюбство символізує та представляє гріх у всіх його формах. Однак самолюбство здається людині в її деградованому стані чимсь правильним. Вона в ньому народилася – так, у самолюбстві зачала її мати (Пс. 51: 5; 1 М. 3: 20).
Тільки Писання показує, що цей самолюбний шлях є неправильним і є наслідком незбалансованості людського розуму, який на початку був добре збалансованим, був образом і подобою Божественного розуму в плані справедливості й любові. Тільки в Школі Христа вчать безкорисливості, і в цій Школі це майже єдиний предмет, який вивчається так: «правило на правило, заповідь на заповідь», навіть у принципах праведності й побожності.
Великий Учитель Ісус учить нас стосовно Божественного Закону, що Любов є виконанням Закону, що весь Закон Любові коротко зосереджується в одному слові Любов – в першу чергу любов до Бога, а також любов до ближнього, як до самого себе. Цей Учитель дав найбільші ілюстрації цього уроку у власній життєвій поведінці. Відповідно до Божественної волі Він залишив Свою славу й велич духовної істоти, стався тілом і перебував між людьми, будучи народженим під Законом, юдеєм. Також у згоді з Божественним задумом, досягнувши зрілості, Він вчинив повне самопожертвування, користь від якого мав отримати Адам і його рід. Три з половиною роки Він складав Своє життя в ділах доброти. Сила чи життєвість виходила з Нього заради зцілення багатьох людей, а тоді Він закінчив Свій земний шлях у безчесті, у Жертві за гріх заради нашого роду.
Отже всі уроки, яких може навчити нас Господь стосовно любові, є добре показані на прикладі Його власного життя. Купивши світ Своєю дорогоцінною Жертвою, Своїм життям, у згоді з Божественним Планом, Він ось-ось має благословити світ, відкриваючи людям очі, даючи їм пізнати різницю між добром і злом і допомагаючи їм вибратися з їхнього гріха, самолюбства й низькості назад до Божого образу й подоби, які були на початку. Але ця праця за Божественним Планом зберігається для Тисячолітнього Віку.
Тим часом Відкупитель світу працює не для світу, ані не молиться за світ (Ів. 17: 9), але за Божественною волею працює і молиться за Свою Церкву, “Малу Черідку”, якій Отець забажав дати Царство, яка буде разом із Ним, Відкупителем. Вони покликані чи запрошені відділитися від світу та його духа гріха й самолюбства. І тільки ті, що люблять праведність і ненавидять беззаконня, є наближені й бажані сьогодні. Переважна більшість нашого роду залишені для перевиховання протягом Тисячолітнього Царства.

ВУЗЬКИЙ ШЛЯХ – ШИРОКИЙ ШЛЯХ

Цій “Малій Черідці” віруючих, які відвертаються від гріха, щоб бути послідовниками їхнього Господа й Відкупителя, показаний новий шлях – “вузький шлях”. Це не той шлях, який здається бажаним або правильним для звичайної людини, для всіх людей. Цим покликаним дароване особливе відкриття очей їхнього розуміння й здатність розпізнавати правильний шлях Господа в порівнянні зі шляхом, який здається правильним для деградованої людини. Вони повідомлені, що цей шлях є вузьким, важким тощо, і мають пораду спочатку сісти й підрахувати кошти, перш ніж вирішити йти ним.
Але ті, що вирішують іти цим шляхом, мають запевнення в милості Господа, у Його постійній присутності з ними та в Його допомозі в усіх справах життя. Вони мають запевнення: що би не трапилось з ними, усе працюватиме для їхнього добра, тому що вони люблять Бога й покликані згідно з Його постановою (Рим. 8: 28). Вони запевнені, що хоч у теперішньому часі наслідування ними Господа викличе несхвалення світу, протистояння сатани, осквернення їхньої репутації, однак вони матимуть привілей бути надзвичайно радісними, дуже щасливими в теперішньому житті, тому що в їхніх серцях пануватиме Божий мир, який перевищує всяке розуміння, і тому що їм даровані надзвичайно цінні та дорогі обітниці щодо майбутнього. Ці обітниці включають перспективу Небесних багатств, панування, влади у співспадкоємстві з Самим Відкупителем. Завдяки цій тісній сполуці вони часто описуються в їх майбутній славі як Наречена, Дружина Агнця, а весілля чи союз має відбутися при Другому Приході Христа.
Наш текст говорить, що цей шлях світу, який здається правильним для людства загалом (цей шлях самолюбства, який став другою натурою для людства), веде до стежки смерті. Це здається неймовірним! Очевидно, дуже мало є тих, хто усвідомлює цей факт. Напевне, та смерть, яка тут згадується, не є звичайною (Адамовою) смертю, що поширюється на всіх людей, святих чи грішників, а це є Друга Смерть. Давайте розглянемо цю справу детальніше. Як самолюбство веде до стежок смерті? Ми відповідаємо, що самолюбство лежить у самій основі майже кожного злочину в статистиці. Якщо це вбивство, то мотив – самолюбство, жадоба наживи. Якщо це крадіжка чи обман, брехня чи шарлатанство, то самолюбство – рушійна сила. Якщо це заздрість, зрада чи перелюб, то і за цим стоїть самолюбство. Якщо це гордість, зверхність або порушення чиїхось прав у будь-якому значенні цього слова, то, за звичай, це викликано самолюбством у серці. Якщо це непошана до Творця, то це, загалом, результат занадто високої оцінки себе самого – нестача належної скромності й пошани. До всіх цих стежок веде самолюбство, і всі вони скеровані до Другої Смерті, тоді як вузький шлях, іти яким покликані вірні, веде в протилежному напрямку – до вічного життя.
Ми з радістю дізнаємося з Писання, що тільки ті, хто був зачатий Святим Духом і під його керівництвом був приведений до ясного розуміння Правди, справді проходять сьогодні випробування на вічне життя чи смерть. Ми раді, що Бог передбачив через Христа й Тисячолітнє Царство можливість, щоб усі сліпі очі побачили, а всі глухі вуха почули – щоб усі могли прийти до повного знання Бога та Його праведної волі, одночасно отримуючи необхідну допомогу, щоб прийти (якщо вони цього бажатимуть) з нею до згоди. Ми радіємо через це, бо напевно тих, що йдуть широкою дорогою самолюбства (яке веде до різних стежок, що в кінцевому результаті закінчилися б Другою Смертю), є так багато, що це означало б майже невдачу Божественного Плану Віків, якби не було передбачено такої можливості для них у майбутньому.
Розумні та спостережливі не будуть сумніватися в тому, що коли Бог – це Любов і Зразок несамолюбства (що нам показано на прикладі характеру Його Сина), то це саме той характер, який Він прагне бачити, схвалює та поблагословить вічним життям. Тоді більшість людства (велика кількість людей), дев’ятсот дев’яносто дев’ять з кожної тисячі вмираючих за теперішніх умов неминуче втрачають Божественну ласку й непридатні для вічного життя та кращих умов, на яких Бог планує його дати. Насправді, ми бачимо, що навіть найбільш святі мають таку самолюбну тенденцію у своїй плоті, і коли б Господь судив їх за суворою буквою Його Закону, то вони також вважалися б недостойними вічного життя. Саме той факт, що вони прикриті шатою Христової праведності, приписаної їм завдяки вірі та слухняності в міру їхньої спроможності, дозволяє вважати їх відповідними для спадщини святих у світлі – вважати за таких, що перейшли від смерті до життя, в яке вони будуть дійсно прийняті в Першому Воскресінні.

НЕСАМОЛЮБСТВО В НЕБІ

Якщо ми правильно розуміємо вчення Писання, то ті, кому імпонує самолюбство, абсолютно непридатні до Небесного становища. Наші друзі римо-католики, визнаючи це, стверджують, що практично всі, навіть їхнє духовенство, ідуть у Чистилище, щоб там очиститись від цієї нечистоти характеру та стати достойними вічного життя. Ми погоджуємось із цим твердженням, але заперечуємо, що існує якесь Чистилище на сьогоднішній час. Ми тримаємося твердження Писання, що Чистилище – це умови майбутнього, і що весь Тисячолітній Вік буде періодом Очищення, і це буде на землі. Також ми не можемо погодитися з поглядом римо-католиків на Чистилище, що воно обслуговується злими духами та складається з камер для мук. У нас є запевнення Писання, що протягом того часу сатана буде зв’язаний, всякі злі впливи будуть стримані й увесь світ буде благословенний. Якщо люди захочуть, вони будуть підняті зі своєї деградації, самолюбства й гріха назад до повної досконалості, втраченої в батькові Адамі. А якщо вони не зможуть скористатися цими славними можливостями та привілеями, то вважатимуться недостойними будь-якого подальшого благословення і будуть повністю знищені в Другій Смерті (Дії 3: 23; 2 Сол. 1: 9; Об. 20: 11-15).

СІЯННЯ ТА ЗБИРАННЯ

З цього приводу ми хочемо особливо наголосити на тому, що цей шлях самолюбства, який здається людині правильним, але веде до стежок смерті, і по якому маси людей ідуть дуже спокійно, – це зла дорога, яка є шкідливою в усіх значеннях цього слова. Хтось може сказати: “Але якщо є Чистилище, ця школа можливості в Тисячолітньому Віці, чому ми не можемо дозволити собі самолюбство зараз, а свої уроки взяти тоді?” Ми відповідаємо, що все насіння куколю та бур’яну, які ми засіваємо у своє серце та розум сьогодні, завдає нам великої шкоди не тільки в плані теперішнього часу, але й в плані майбутнього. Хто сіє самолюбство, той збирає його, і його врожай постійно зростає. Так що при закінчені клопіткого життя більшість людей виявляються набагато самолюбнішими, ніж вони були на його початку. Інакше кажучи, вони були ближчі до прийнятного стану перед Богом у своєму дитинстві, ніж на смертному одрі в похилому віці.
Нам здається, що навіть посвячені з Господнього народу не оцінили цю ситуацію належним чином. Навіть формально змінившись від самолюбства до любові, все більше намагаючись розвивати любов у думці, слові та ділі, вони не до кінця оцінили ситуацію, а тому їхні зусилля менш енергійні, ніж могли би бути. Нехай усі вони приймуть рішення з Божою благодаттю скинути усякий тягар і гріх, що обплутує нас, і бігти з терпеливістю в бігу, представленому нам у Євангелії, – в бігу по вузькому шляху.

“Для себе вже тепер
Й для тіла не живем,
І вже для світу наших сил
Даремно не даєм”.

SM156