АПЕЛЯЦІЯ ДО ІМПЕРАТОРА
Дії 25: 1-12

Фест – новий римський управитель Юдеї – Вороги св. Павла шукають нагоди проти нього – Новий замах на життя апостола – Св. Павло відмовляється від виправдання римського суду і від того, щоб бути вислуханим Санхендрином – Апеляція до суду імператора – Фест не знає як сформулювати обвинувачення – Св. Павлу пропонують дати свою версію ворожого ставлення до нього в народі.
«Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його» (Мт. 10: 25).
Фелікса, римського управителя Юдеї, замінив Фест. Стараючись догодити юдеям, він залишив св. Павла в’язнем, хоча за його власними словами він не визнав апостола винним в порушенні римських законів і був переконаний, що його вороги люто заздрили йому. Два роки, проведені св. Павлом у в’язниці, безперечно, дали апостолу чудову нагоду для глибшого вивчення Божественного Плану, викладеного в Святому Письмі.
Зараз неможливо навіть приблизно уявити собі, якою могла бути Господня ціль в тому, що Він дозволив Своєму вірному представнику бути ізольованим і позбавленим привілеїв служіння. З одного боку це могло дати апостолу відпочинок, спокій, нагоду далі вивчати Правду. З іншого боку це могло навчити його уроку терпеливості, підкорення і довір’я до Бога – що його служіння не було незамінним, що хоча Господь не дозволив йому відійти і остаточно визволить його, однак він не є незамінним для Божественного Плану. Це важливий урок, якого повинен навчитися весь Божий народ і особливо ті, котрі якимось особливим чином мають відношення до Його служби.
Могло бути також, що Господь мав працю для апостола в Кесарії, де той, очевидно, спілкувався зі старшими гарнізону, і вони мали можливість бачити цю людину і оцінили силу Бога, яка підтримувала його в скрутні хвилини. Можемо бути певні, що апостол дозволяв своєму світлу світити при кожній відповідній нагоді, і можемо бути певні, що його «праця не [була] марнотна у Господі», де б вона не була, чи її приймали і чи вона була корисною інтересам інших. Навіть коли б він не мав нагоди служити іншим і праця благодаті виконалася тільки в його власному серці, це не було даремно, і віра наказує нам приймати цю річ, не сумніваючись в мудрості задуму.

СПРАВУ СВ. ПАВЛА ПРЕДСТАВЛЕНО ФЕСТУ

Фест, новий управитель, одразу поїхав у Єрусалим, осередок своєї провінції, щоб там познайомитися зі старшими народу, серед якого він мав управляти та судити. Він мав зовсім інший характер від свого попередника. Св. Павло називає його «достойним Фестом», і сама історія підтверджує це звертання.
Вороги св. Павла пильнували, щоб добитися через нового управителя того, що їм не вдалося зробити при Феліксі. Скориставшись фактом, що нова офіційна особа намагатиметься справити добре враження шляхом швидкого вирішення справ в’язнів, звинувачених за бунт, заколот, зраду, юдейські правителі одразу довели справу св. Павла до відома Феста. Та виклавши аргументи Тертила, щоб збити управителя з пантелику, вони побоялися розглядати справу перед ним через слабкість доказу, бо в них не було жодних свідків поганих вчинків з боку апостола, які можна було б вважати порушенням римського права або привілеїв римського громадянина.
Очевидно вони намагалися йому пояснити, що поведінка апостола шкодила їхній релігії, але римський управитель, не знайомий з їхніми релігійними звичаями, не був готовий зрозуміти. Отож вони розповіли Фесту, що, попри все, їхня суперечка зі св. Павлом стосувалася більше релігійних, аніж громадських справ, тому було б бажано, щоб в’язня передали Санхендрину в Єрусалимі для розгляду на основі юдейського Закону. Водночас в них визрів план, щоб в ім’я Бога та релігії і «доброї справи» апостола вбити по дорозі до Єрусалима.
На жаль, таку злочинну несправедливість можна поставити в вину не тільки юдеям того часу. В кожному віці і майже в кожній релігійній системі розумова неврівноваженість проявлялася в тому, що в гарячі хвилини в ім’я і на захист Бога та святості чинилися жахливі злочини! Який урок ми можемо взяти для себе з цих витягів історії? Коли людство зрозуміє, що Справедливість є основою Божественного правління (Пс. 97: 2) і все, що їй суперечить, Богу не до вподоби? Коли ми навчимося, що наслідки несправедливості остаточно більше зашкодять кривднику, аніж скривдженому?

АПЕЛЯЦІЯ СВ. ПАВЛА ДО ІМПЕРАТОРА

Управитель Фест визнав своє незнання релігії юдеїв і не заперечив тому, щоб в’язня допитав релігійний суд його співвітчизників. Після свого повернення до Кесарії він представив пропозицію юдеїв св. Павлу, запитуючи його – бо апостол був римським громадянином – чи він готовий, щоб його звільнили від римського суду і передали на допит юдейському Санхендрину.
Апостол одразу відповів, що він на це не згоден; що він, як римський громадянин, має право на привілеї римлянина і тому апелює в своїй справі до суду імператора в Римі, столиці імперії. Він добре розумів ворожість своїх співгромадян і усвідомлював, що ті, котрі готові були вбити його два роки тому, очевидно, не змінилися серцем.
Поведінка св. Павла дає добрий приклад всім з Господнього народу в схожих обставинах. Деякі члени Господньої сім’ї, маючи добрі наміри, роблять помилку, вважаючи, що лекція Учителя не чинити опору означає, що Його послідовники не повинні прикладати жодних зусиль на власну користь. Наш привілей – скористатися з кожного права, наданого нам законами країни, в якій ми живемо. Наше право – звернутися, наскільки це можливо, до вищих і кращих судових інстанцій і добитися справедливості, яку не можна отримати в нижчих судах. Та скориставшись усіма законними засобами і способами, Господній народ повинен підкоритися наслідкам і не буркотіти та не сперечатися з рішеннями закону.
Ще інша справа, варта уваги: як показує запис, апостол не лаяв, ані не обмовляв свій народ, чи Санхендрин, чи інших, котрі його обвинувачували та переслідували. Урок для Господнього народу сьогодні в тому, щоб не лихословити жодної людини. Скористайтесь з кожного законного права, привілею та нагоди і прийміть кінцеві наслідки як від Бога.

ФЕСТ ПРОСИТЬ ДОПОМОГИ В ЦАРЯ АГРІППИ

Фест опинився в делікатному становищі. Посилаючи апостола до Риму, як він був зобов’язаний це зробити у випадку апеляції римських громадян, він повинен був висунути якесь звинувачення. Будучи справедливою людиною, він хотів, щоб це було правдиве звинувачення. Тому він потрапив у заклопотання, яке звинувачення йому сформулювати проти апостола – якщо взагалі сформулювати яке-небудь.
Відразу після цього відбулася церемонія інавгурації Феста в Кесарії. Цар Агріппа з Галілеї вшанував її своїми відвідинами. Хоча цар був едомлянином, однак він визнавав єврейську віру, і Фест, котрий не розумівся на ній, скористався з нагоди попросити допомоги сформулювати обвинувачення проти св. Павла, злочин котрого, якщо взагалі це можна назвати злочином, можна було зрозуміти лише з юдейської точки зору. Тож апостола покликали представити перед царем, воєначальниками та відомими громадянами свою версію ворожого ставлення до нього з боку його народу.
R5960 (1916 р.)