МИР ПОМІЖ ВАМИ

Всі ми чули приказку: «Діамант шліфує діамант». Усі коштовні камені є дуже тверді, а також дуже чисті. Ця твердість збільшує їхню цінність. Весь Господній народ є коштовними каменями. Він не лише очищений Господньою благодаттю, але й має кристалізований характер. Ми попередньо вже довели, що це так, тому існує більша небезпека порізатись і подряпатись, коли він є укупі, аніж коли б він був з менш твердого матеріалу. Віконна замазка і глина не роблять порізи, і так само не робить порізи характер, схожий на віконну замазку.
Пам’ятаючи це, Господній народ повинен бути дуже доброзичливим один до одного і дуже поважати один одного. Ми вчимося поважати, як це робить Господь, рішучість характеру, міцність характеру, непохитність мети, навіть якщо інколи ці риси характеру можуть спричиняти деякі неприємності. Тому не дивно, що зібрання дослідників Біблії час від часу мають свої труднощі, як і світські організації!

ГОСПОДНІЙ НАРОД – НЕ ІНІЦІАТОР НЕЗГОДИ

Проте Господній народ повинен пам’ятати особливий наказ свого Учителя бути миротворцями, а не заколотниками. Не потрібно великої майстерності, щоб внести розлад. Натомість, щоб запобігти незгоді, Господньому народу потрібно багато покори, доброти, терпеливості та інших якостей Святого Духа, навіть якщо панують лише найкращі наміри. Наскільки всі ми повинні пильнувати, щоб ворог нас не спокусив, не звів зі стежки миру!
Потрібно багато досвіду і мудрості, яка походить згори, щоб зробити нас здатними правильно розсудити, чи розбіжності між нами та іншими є справою принципу, коли під загрозою є певна фундаментальна правда, чи це просто питання переконання і надання переваги, яке не зачіпає принципу. В останньому випадку ми повинні бути готові підпорядкуватися практично будь-чому в ім’я миру, тоді як не можемо цього зробити там, де мова йде про принципи. Однак нам часто з’являється ілюзія, що наші уподобання завжди мають підтримку принципів правди і праведності. З досвіду ми повинні навчитися, що це помилка, і повинні критично розглядати кожне таке припущення, прохаючи Господньої мудрості, яка дозволить нам побачити різницю між тим, що є лише нашим уподобанням, і тими питаннями, які зачіпають принципи і вчення, що мають божественне походження.
Наприклад, в зібранні часто є брати або сестри, які твердо наполягають, щоб певну справу зробити саме так і так, бо це було їхнім колишнім звичаєм, або вони вірять, що саме так буде краще. Вони готові затіяти сварку, якщо не зробити так, як вони вважають. Мудріша поведінка – відмовитися від наших уподобань на користь уподобань інших, якщо вони на цьому наполягають і якщо вдасться досягти потрібного результату – а саме, насправді забезпечити виконання волі зібрання, бо воля зібрання повинна вважатися волею Господа – або, якщо це не є волею Господа, то Господь покерує цією справою і дасть з неї урок для зібрання.
Кожен член і всі члени зібрання повинні ревно старатися сприяти плодам Святого Духа в зібранні – покорі, доброті, терпеливості, братерській доброзичливості, любові, радості, миру. Сприяючи їм, ми самі повинні пам’ятати про них і виявляти їх в собі, даючи цим приклад іншим і показуючи, що вплив святого Духа проявляється в наших власних серцях і житті.

ПОШИРЕНА ПОМИЛКА

Надто часто допускається помилка, коли вважають, що весь тягар відповідальності лежить на нас – забуваючи, що наша відповідальність закінчується тоді, коли ми розсудили річ і поступили відповідно.
Нестача віри в Господа тісно пов’язана з помилкою внесення незгоди в зібрання в певних формальних питаннях. Ми повинні пам’ятати про те, що Господь дбає про зібрання і про весь Свій народ, і що Він є здатний і охочий скерувати наші труднощі для добра – і так само труднощі інших. Тому, якщо справи в зібранні не йдуть точно так, як нам подобається, то для нас, а часто для всіх, буде краще представити справу Господу в молитві, аніж постійно бурчати чи придиратися до того, що задовольняє інших або здається таким для них (або, принаймні, для більшості зібрання).
R5929 (1916 р.)