ВИХОВАННЯ НЕБЕСНИХ ПОЧУТТІВ

“Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі” (Колосян 3: 2).
В тілесній вдачі людини є певна тенденція, яку ми всі признаємо як свого роду розумове святотатство, хоча не можемо дати цьому філософське визначення, ані пояснення. Оскільки ми є особами чоловічого та жіночого роду, то маємо певні спалахи почуттів, певні пориви до інших істот, інших речей, і дуже важливо пильнувати, куди вони ведуть, бо інакше вони запровадять нас до ідолопоклонства. Як молоді пагони винограду хапаються будь-чого в межах досяжності, так само наші почуття звертаються до різних земних речей і їх треба вгамовувати та виховувати – щось на зразок того, як ми поступаємо з виноградом. Якщо ви хочете, щоб ваш виноград ріс туди, куди слід, ви спрямовуєте його в потрібному напрямку, прив’язуєте при потребі, і дивитесь, чи пагони мають належну опору.

РІЗНІ ОБ’ЄКТИ ПОЧУТТІВ У СВІТІ

Так само є з кожним з нас. Ці почуття – властиві, добрі, але їх треба спрямовувати, виховувати. Якщо б ми не мали таких почуттів, ми б не любили Бога. Ми повинні їх мати, щоб правильно зрівноважувати характер. Без них ми б не могли триматися разом. Потребу спрямовувати їх ми усвідомлюємо тоді, коли, наприклад, бачимо жінку, яка прив’язана своїми почуттями до цуценяти, віддаючи йому багато часу, уваги, вишуканої їжі тощо. Деякі багаті люди віддають свої почуття пуделям, бульдогам, мисливським собакам або пухнастим кішкам. Деякі захоплюються канарками, кролями, білими мишами і т.д. Вони віддають своїм улюбленцям безліч дорогоцінного часу, уваги і турботи, які могли б потратити значно краще по-іншому. Часто вони поводяться з ними так, мовби ті були малими дітьми, марнуючи на них силу-силенну почуттів. Дехто так само поводиться з квітами.
Хоча ми вважаємо, що маємо надзвичайно приязні почуття до німих тварин і вельми захоплюємось квітами, однак вважаємо, що ми, як Господній народ, не повинні поводитися з ними так, мовби вони були людськими істотами, ані не прив’язуватися до них своїми почуттями, тим самим шкодячи більш важливим речам або ігноруючи їх. Є стільки дітей, про яких треба дбати, і ми не повинні ставити квіти, собак та інші дрібниці на їхнє місце. Хоча цілком слушно думати про доброту нашого Небесного Отця, Котрий дав нам все це для нашого задоволення, однак пильнуймо, щоб не віддати цьому наші почуття і надто багато місця в нашому серці. Там, де люди це роблять, вони втрачають щось дуже цінне в житті. Якщо це дорослі люди, то для них краще було б мати власних дітей, аніж віддавати свою любов собакам та котам, марнуючи на них дорогоцінний час.
Придивляючись до людей, ми бачимо, що деякі люди більш врівноважені від інших. Ми співчуваємо світу, бо більшість людей не знає Господа. Вони не є християнами. Переважна більшість з них веде убоге, нужденне життя, не маючи майже нічого, що могло б наповнити їхнє серце і прояснити та розширити їхні розумові межі. Той, хто мало часу віддає цуценятам, дбає і думає про дім. Для нього велике задоволення сказати: “В мене гарний дім”. Прагнення мати дім є природним бажанням нашої істоти. Френологи називають це звичною поведінкою, домуванням – любов’ю до осілості. Але ми не повинні дозволити нашим почуттям зосередитися навіть на цьому. Як Божі діти, ми повинні мати набагато вищі прагнення, ніж має світ.
Багато людей віддає своє серце великому рахунку в банку. Ми знали осіб, чий розум був настільки неврівноважений, що вони були готові на все, аби мати багато грошей на банківському рахунку. Коли їм це вдалося, вони залишилися невдоволеними і громадили ще більше, часто вдаючись до сумнівних та нечесних методів досягнення своїх цілей. Такі люди є розумово та морально маячними. Треба пам’ятати, що весь людський рід в своєму грішному стані є так чи інакше маячним. Лише твердий та рішучий підхід до нього може позбавити його цих труднощів. Отож тільки Господь може вилікувати цю хворобу, яка уражає весь людський рід.

ЗАКОННІ ПОЧУТТЯ МОЖУТЬ ЗАЗНАТИ СПОТВОРЕННЯ

Є ще вищі почуття від тих, які ми назвали, і вони також небезпечні, якщо їх не виховувати і не спрямовувати належно. Це почуття мужчини до жінки, жінки до мужчини, мужчини до мужчини, жінки до жінки і т.д. Всі вони, звичайно, є добрі, однак слід уникати надмірних почуттів і триматися тільки допустимих – розумних, дозволених. Не слід потрапляти в крайності. В Своєму Слові Бог дав нам властивий нарис поведінки Своїх дітей, і ми можемо про нього дізнатися, якщо вивчимо Його вказівки. В іншому випадку ми напевно оберемо хибний шлях. “Думайте... не про те, що на землі”.
Божий порядок такий, щоб навіть чоловік і дружина не повинні занадто покладалися своїми почуттями одне на одного. Апостол Павло застерігає: “...Час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають” (1 Кор. 7: 29).  Суть справи, очевидно, в тому, що ми не повинні вважати наші земні стосунки найвищими і найкращими. Велика річ – мати підтримку одне одного в випробуваннях та труднощах життя. Ми не збираємось казати нічого такого, що б послабило ці блаженні узи. Але вони повинні відповідати знанню Божого Слова і бути в згоді з ним. Не можна дозволити собі свідомо перешкоджати нашому успішному бігу в небесних перегонах. Жодна земна хмара не повинна заховати від нас лице Отця та Його схвалення.
Природна тенденція полягає в тому, що ми всі схильні робити неправильно, тому маємо бути дуже уважними до перестороги звертати наші почуття до речей Згори. Нехай кожен з нас пильно оглянеться довкола і позамітає біля власних дверей. Ми тут не тільки приємно проводимо час, але повинні навчитися певних принципів, певних уроків, яких Господь хоче нас навчити, щоб ми якомога краще влаштували своє життя в згоді з Ним і глянули на всі речі в житті з Божої точки зору. Боже Слово не вникає в усі подробиці життя, але воно кладе важливі принципи, які стосуються нашого життя в кожній подробиці, і ми повинні щораз більше вчитися застосовувати ці принципи, щоб бачити, в чому слід проявляти стриманість, що треба виховати і т.д. Господь хоче бачити нас розумними дітьми.

“БОГ – ПЕРШИЙ”

Той, хто прийшов до згоди з Господнім розумом, має мудрість Згори, яка спочатку чиста, а потім спокійна, лагідна, повна милосердя та добрих плодів (Як. 3: 17). Кожен з нас повинен ретельно підходити до справ свого життя і дивитися, чи він до якоїсь міри не покладається своїми почуттями на земні справи або речі – навіть на ті, які самі по собі є добрими і правильними. Якщо занадто любити свою дружину, вона займе в серці місце Господа. Якщо хтось любить дружину настільки, що це подобається їй більше, ніж Господу, то він робить неправильно. Бог має бути першим. Все інше має бути другорядним. І саме такий має бути порядок: БОГ – ПЕРШИЙ, тобто Його воля, Його План, Його дороги.
Між чоловіком і дружиною, між ріднею, між друзями існує певна міра любові, яка перебуває в повній згоді з Небесною любов’ю, з волею Отця. Але є інші почуття або інша міра почуттів, з якою вона не погоджується. Будьте обережні в стосунку до них. Кожен є недосконалий і має нахили, які можуть відвести його убік. Наш великий противник ходить довкола, шукаючи кого б пожерти. Коли б він міг, то пожер би нас із задоволенням. Чим кращий християнин, тим більше бажання в противника схопити його.
Бути Божою дитиною не означає бути вільним від усіх нахилів, які існують від народження. Апостол звертає увагу на те, що існує постійна боротьба Нового Створіння зі старим (Гал. 5: 17). Небесні спонукання, тенденції та прагнення треба відстоювати, їх треба дбайливо і постійно виховувати. Ми повинні не тільки відокремити наші почуття від їх земних підпор, до яких вони природним чином чіпляються, але й повинні виховувати їх в небесному напрямку і утримувати там мотузками любові та відданості Богу. Не дозвольте, щоб їх знову опанувало земне тяжіння. Існує багато речей на цій землі, які ваблять, які є гарні, але ми не повинні прихиляти до них свого серця. Ми можемо дивитись на них і милуватися ними, але ми повинні йти вузьким шляхом. Наше серце велике, але якщо ми заповнимо його квітами, цуценятами і земними бажаннями та почуттями, то як в ньому може знайтися місце для нескінченно більших і красивіших речей?

НАШІ РОЗУМОВІ КОРЗИНИ МАЮТЬ БУТИ ПОВНІ ПЛОДІВ, А НЕ ДРОВ

Всі ви пам’ятаєте історію хлопця, котрий дуже любив читати повісті, і батько котрого хотів закарбувати в його розумі цінний урок. Одного дня він сказав до свого сина: “Іванку, візьми корзину і висип з неї яблука в куток, а тоді йди і набери в корзину дров”. Хлопчина зробив так і приніс повну корзину дров. “Тепер, – каже батько, – поклади всі ці яблука назад до корзини”. Здивований хлопчина вигукнув: “Але ж, батьку, я не можу покласти туди яблука, доки там є дрова!” “Дивись, – промовив батько, – твій розум схожий на цю корзину. В неї можна покласти лише стільки і не більше; якщо ж ти хочеш наповнити її дровами, то в ній вже не буде місця для інших, кращих речей”.
Це був мудрий батько; він дав своєму синові добру пораду. Як Нові Створіння в Ісусі Христі, ви і я повинні наповнити свій розум славними небесними речами – небесними надіями, небесними амбіціями, небесними почуттями. Всі земні речі є лише дровами порівняно з ними. Розум і серце, наповнені дровами, не можуть помістити плоди Духа. Якщо ми наповнимо свої корзини небесною любов’ю і радістю, духовними скарбами, то матимемо те, що є неперевершеним порівняно з земною любов’ю та радістю.
Будьте обережні з земною, ілюзорною любов’ю, бо вона стане на перешкоді Небесній любові. Ці дві любові не треба плутати і змішувати. Несамолюбна тілесна любов, яка є складовою досконалої людської природи, не буде перешкоджати нашим духовним інтересам, якщо її тримати в підкоренні небесній любові. Одна не заважає іншій і не руйнує її. Повинна бути природна любов чоловіка, дружини, дітей, батьків, і Господь хоче, щоб вона була і далі. Але Він хоче, щоб вона повністю корилася небесним речам. Тут Господь також має бути на першому місці.

ПОЧУТТЯ ДО ТОГО, ЩО ЗГОРИ, ПРИХОДЯТЬ ПОСТУПОВО

В нашому вірші апостол звертається до християн, до класу, який день у день виховує свої почуття до небесних речей. Однак виховання почуттів до небесних речей є чимось, до чого треба весь час повертатися, в чому треба весь час перебувати, бо почуття схильні згасати. Ми маємо лише наш спорохнявілий мозок, яким думаємо, і цей мозок тяжіє до плоті. Тому виникає потреба в повторному і постійному звертанні почуттів до речей Згори, доки вони не закріпляться там цілковито, доки не будуть утверджені та закріплені. Небеса мають бути нашим вічним Домом, а не земля, не тілесний стан. Всі дорогоцінні обітниці є зосереджені на речах Згори. Там є наш улюблений Цар. Ми готуємося ввійти незабаром в саме Небо, в стан за завісою. Слава Святого Святих сьогодні належить нам вірою, і вона незабаром стане нашою насправді, якщо ми будемо триматися міцно нашої угоди з Богом і перебувати в ній.
Господь зараз дає нам через Свої обітниці передсмак майбутнього добра. Ми маємо “завдаток Духа”. Це немов би попередній внесок в сумі сто доларів, щоб забезпечити купівлю дому. Сума вже усталена, однак покупець не отримає майно, доки не заплатить всю суму. Проте завдаток закріпляє за ним місце до часу повного розрахунку. Даючи нам Свій Святий Дух, Бог стверджує контракт, в який ми вступили з Ним. Даючи нам попередній внесок, Господь каже: “Тепер покажіть Мені, як вірно ви будете дотримуватися своєї частини укладеної Угоди. Виконайте свою частину, і Я виконаю Свою”. “Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте”. Залишається тільки питання, чи ми вірно виконаємо нашу частину, бо Бог Свою частину виконає обов’язково.

ДБАЙЛИВЕ ПРИГОТУВАННЯ ВЕСІЛЬНОГО ОДЯГУ

Коли ми розмірковуємо про земні речі, то бачимо, що вони не варті порівняння з небесними. Проте існує небезпека витрачання посвяченого часу на те, що менш вартісне навіть від квітів і т.п. Скільки часу, ви думаєте, варто витрачати на читання газет? В якій мірі це дозволяє вам звертати свої почуття до речей згори? Кожен з нас відповідальний перед Господом за використання кожної миті свого часу – Божого часу. Ми не засуджуємо читання важливих новин про події в світі, які мають відношення до виконання біблійних пророцтв. Немає нічого поганого в тому, щоб бути в курсі перебігу, наприклад, теперішньої великої війни, яка має відношення до грядущого Царства. Але не потрібно читати аж так багато, щоб вияснити те, що потрібно.
Безперечно, коли б Ісус був зараз у тілі, Він напевно цікавився б тим, як умови в світі є виконанням свідоцтва Святого Письма. Він сказав нам пильнувати за цим виконанням і піднімати свої голови, коли ми бачимо, як усе це відбувається. Але як можна піднімати голови, якщо ми не бачимо, що саме все це відбувається? А як можна побачити, якщо не читати те, що дає нам необхідну інформацію? Однак ми не повинні читати для розваги і не повинні читати те, що не приносить користі нам як Новим Створінням.
Отже, дорогі брати та сестри, ми бачимо шлях, яким повинні йти. Ми маємо бути Нареченою великого Сина Єгови. Нам треба бути дуже пильними, щоб тримати все в готовності до близького весілля. Коли ми розмірковуємо над весільними приготуваннями земної нареченої, то бачимо для себе добрий приклад того, як важливо тримати свій одяг готовим, без плям, завчасу закінчивши всю працю гаптування. Ви і я маємо привілей мати найважливішу частку у найбільшому, найвеличнішому весіллі, яке коли-небудь відбулося. Нам треба бути готовими. Ми з природи є дітьми гніву, як і інші, але зараз ми маємо привілей стати чистими від усякої скверни через дорогоцінну кров Христа. Щодня ми повинні вмиватися водою Слова. Треба очиститися від всякого бруду плоті та духа і бути придатними до того, щоб статися Нареченою нашого Небесного Царя.
Доки ми мешкаємо в смертному тілі, це приготування означає постійну працю. Великий Божий Задум влаштований так, щоб продемонструвати, хто буде придатний стати Нареченою Його Сина. В нашому випадку рішення буде залежати від нашої дбайливості в приготуванні себе. Якщо ми підійдемо до цього найважливішого завдання належним чином, то не матимемо часу на дрібниці. В нас буде зовсім мало часу на щось інше. Але належне приготування себе означає також допомогу іншим в міру можливості, і, перш за все, братам, котрі йдуть з нами тим самим Небесним шляхом. Ми повинні класти своє життя за братів. Це важлива частина нашого приготування. Ми повинні будувати себе, а також братів в найсвятішій вірі.
Сподіваємось, дорогі друзі, що ми готуємось до весілля Агнця, до нашого весілля з Агнцем. Все, що ми зробимо або не зробимо сьогодні, може мати вплив на нашу кінцеву готовність. Наш розум є основою всього. Господь знає, що ми недосконалі тілом. Отже, випробування не стосується того, чи досконале наше тіло, а того, чи досконале наше серце. Якщо наше серце досконале перед Богом, ми, в міру можливості, приведемо наші слова, наші вчинки і думки до згоди з Законом Любові. Якщо ми дбаємо про те, щоб наше серце було відданим, ми будемо щораз більше ставати копією дорого Божого Сина, нашого Небесного Жениха; і свого часу ми ввійдемо з великою радістю в нашу “будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний”. Тоді наш Господь представить нас Отцю “як невісту, прикрашену для Чоловіка свого”. Він представить нас з великою радістю, БЕЗДОГАННИМИ.
Яка блаженна думка! Але чи можливо бути бездоганним? Якщо ми ввійдемо в Царство, дорогі брати, то справді будемо бездоганними! Водночас, наш характер повинен бути бездоганним ще тут. Бог ніколи не докорить нас за те, що ми не могли зробити, а за те, що могли; і Він подбав про шлях, яким ми, зробивши помилку, можемо йти до Джерела очищення. Якщо ми намагаємось робити все від нас залежне, якщо приходимо до Ублагальні щоденно або так часто, як це потрібно, щоб отримати прощення та очиститися, ми будемо перед Отцем без плям, і свого часу Він дасть нам досконале тіло на зразок тіла нашого Господа. Тоді ми будемо досконалі в найбільш повному значенні.
Але доки ми залишаємось в недосконалій плоті, ми потребуватимемо Престолу Небесної Благодаті. Ми потребуватимемо щоденного милосердя і допомоги Господа. Якщо ми вірні серцем, наші помилки допоможуть нам бути більш пильними, більш наполегливими, ніж досі. Господь влаштував Своє провидіння так, щоб навчити нас потрібних лекцій. Зростаючи на божественну подобу, ми будемо щораз більше любити, як любить Бог та Христос, – любити характер, любити принципи праведності. Ми ніколи не бачили Бога або Христа нашими фізичними очима, однак ми любимо їх понад усе (1 Петр. 1: 8). Ми ніколи не бачили апостола Павла або апостола Івана, однак ми любимо їх, бо знаємо, що їхній характер вартий того, щоб його любити і ним захоплюватись. Ми любимо постаті тих, хто сяє на сторінках їхніх писань, любимо красу їхнього духа. Ми любимо св. Павла за те, що він вважав все втратою та сміттям, щоб тільки придбати Христа і знайтися в Ньому. Ми повинні любити все, що добре, шляхетне і гідне любові – в міру того, як воно є таким.
А що ми любимо один в одному? Може форму голови, пропорційність рис, зачіску чи стиль одягу? О, ні! Ми любимо один одного в міру того, як бачимо один в одному подобу Учителя. Якщо хтось дуже схожий на Ісуса, ми любимо такого ще більше. Це небесна, духовна любов. Це любов, якої треба вчитися щодня. Всі інші почуття мають бути другорядними. Нехай наша любов та пошана буде до речей, які вельми шановані в Божих очах; нехай їхня краса перевершить для нас все інше, щоб ми стали подібними до нашого Отця на Небі.
R5905 (1916 р.)