ІСУС ПОМЕР І ЗАПЛАТИВ УСЕ

Викуп людського роду нашим Спасителем є для Господнього народу справою глибокого зацікавлення, яка, мабуть, є дуже важка, щоб її добре зрозуміти. Ми дивимось на цю справу з різних точок зору. Всі бачать те саме, але не всі бачать подробиці.
Бог міг повідомити нас про те, що Він визначив спосіб, яким Справедливість і гідність Його Престолу Всесвіту буде збережена і при цьому людина буде звільнена від вироку смерті, винесеного їй шість тисяч років тому. Він не мав жодної потреби розповідати нам що-небудь про Викуп. Для нас було б достатньо, коли б Бог сказав, що Він належно підійшов до даної речі. Замість цього Бог правується з нами в Святому Письмі, пояснюючи спосіб Свого правління – бути справедливим і одночасно виправдати грішників. Цей спосіб, при якому все залежить від Бога і нічого не залежить від людини, по-біблійному названий Викупом і полягає в тому, що Ісус віддав Своє досконале життя як повне, цілковите відшкодування за втрачене життя Адама, батька нашого роду.
З цієї точки зору хтось, не вникаючи глибше, міг би сказати: “Ісус помер і відкупив світ”. Так само Святе Письмо говорить про Ісуса, коли Він ще був у плоті, як про Месію, Царя Слави. Коли Він був немовлям, ангели співали: “Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос [Месія] Господь”. Цей вислів містив згадку не тільки про немовля і про все, що виконалося з Його народженням, але й про усю велику працю, яку Він виконає в майбутньому. Насправді немовля було тільки назване Спасителем, бо Спаситель мав спасти Свій народ від гріхів в майбутньому. Немовля було назване Помазанцем – Месією, тому що Бог передбачив, що Він посвятиться в Йордані, буде зачатий і помазаний Святим Духом, закінчить Свою працю жертвування і буде підвищений до небесної слави не тільки заради Церкви, котра є Його Тіло (в цьому Євангельському віці), але й заради охочих та слухняних зі світу під час Тисячоліття. Отже, бачимо, що це немовля ще не було Спасителем, хіба що в пророчому значенні, тобто що Йому належить бути Спасителем. Він ще не був Царем, хіба що в тому значенні, що Він для цього народився і прийшов у світ. Він ще не був Визволителем, ані ще досі не визволив усю Свою Церкву, і знаємо, що після визволення Церкви прийде визволення світу від панування Гріха та Смерті.
Схожим чином слово “викуп” можна вжити (і воно часто вживається) в пророчому сенсі, маючи на увазі всю працю Відкуплення аж до кінця Тисячолітнього віку, як читаємо: “З рук шеолу Я викуплю [звільню через викуп] їх” (Осії 13: 14).

ФОРМАЛЬНА СТОРОНА ВИКУПНОЇ ПРАЦІ

Та коли ми ближче розглядаємо ці різні питання та аналізуємо їх, ми бачимо в них нову красу, нові подробиці, які спочатку не вдавалося виділити. Ми бачимо, наприклад, що перший крок до відкуплення світу був зроблений тоді, коли Логос залишив славу, яку Він мав у Отця, упокорився і став Людиною Ісусом. Першою рисою викупної праці було посвячення нашого Учителя в Йордані і подальше самовіддане життя аж до смерті. Завершення Його жертви було завершенням надання ціни викупу, але не завершенням викупної праці. Справді, викупна праця ще навіть не могла початися, доки не була дана ціна викупу – доки вона не була заплачена.
Інколи ми говоримо, що Ісус заплатив Викуп, коли помер, але таке формулювання неточне. Ціною слухняності Отцю була смерть, тобто смерть нашого Господа становила ціну. В певному значенні Ісус заплатив її тоді, коли підкорив Своє життя, але в іншому, більш точному значенні, Він не заплатив її, а тільки передав в руки Отця як ціну для майбутнього застосування, яку вжив згодом.
Відколи Ісус помер, ціна викупу знаходилася в руках Божественної Справедливості – в руках Отця. Вона була мов депозит, бо ще не прийшов час заплатити її офіційно. Коли б в Божественному Плані Ісус мав заволодіти світом і встановити Своє Царство в П’ятидесятницю, Він слушно мав би заплатити Отцю викупну ціну одразу і повністю, вживаючи її як відшкодування за гріх батька Адама та за вирок, винесений всьому його роду. Коли б ця ціна була формально заплачена, то для Отця властивим та послідовним було би передати весь світ негайно в руки Ісуса і започаткувати Тисячолітнє Царювання.

ВИКУПНА ЦІНА ПЕРЕДАНА ЯК ДЕПОЗИТ БОЖЕСТВЕННІЙ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Існувала, однак, ще інша риса Божественного Плану: Бог не мав наміру передавати Ісусові Царство до великого Сьомого Дня, Тисячоліття. Його наміром було впродовж понад вісімнадцяти проміжних століть покликати з-посеред світу клас Церкви, щоб він був Нареченою і Співспадкоємицею з Його Сином в Царстві. Отже, викупна ціна за гріхи всього світу, доки Ісус мав справу з Церквою, залишалася незатребуваною.
Та оскільки Отець запланував, що Церква повинна пожертвувати свої земні інтереси, тобто відмовитись від них і замість них прийняти небесні інтереси та Божественну природу, потрібно було дати Церкві реституцію – те саме, що гарантуватиме світу людства викупна ціна. Отже, замість того, щоб дати Церкві безпосередню частку в викупній ціні, яка означатиме реституцію, Господнім задумом для неї було щось інше, а саме, приписання заслуги, яка ховала їхні вади, щоб вони могли представити свої тіла живою жертвою, святою та прийнятною для Бога.
Отже, все, що Ісус мав зробити з викупною ціною, це приписати частку цієї ціни як прикриття вад тих, котрі бажають стати Його учнями та співспадкоємцями. Він не застосував її за них дійсно, як в реституції, а лише у вигляді приписання, виправдовуючи їх від усякого гріха і, тим самим, дозволяючи бути прийнятими Отцем як члени Дому Синів через зачаття Святим Духом. Яка гарна думка, коли незабаром наш Господь заплатить ціну викупу за гріхи всього світу, і світ буде негайно відданий Йому для реституційної праці, Церква буде з Ним у славі, маючи частку з Ним в Його почестях і в Його престолі так само, як тепер має з Ним частку в Його стражданнях та безчесті!

ПРАКТИЧНА СТОРОНА ВИКУПНОЇ ПРАЦІ

Коли викупна ціна буде дана справедливості в обмін на світ людства, і куплений світ людства буде переданий Тому, Хто його купив, тоді формальна сторона викупної праці з боку Ісуса, а також задоволення справедливості задля звільнення людства від вироку смерті, буде завершена. Однак в той час почнеться і буде діяти інша частина відкуплення, а саме, надання Адаму та його сім’ї користі від викупу. Ця частина викупної праці триватиме тисячу років Месіанського Царства, даючи реституцію людині та її земному дому – всім охочим та слухняним з Адамового роду. Натомість ті, хто цього не захоче, будуть знищені в Другій Смерті.
Тоді Відкупитель завершить Свою працю відкуплення людської сім’ї, що складалася з двох частин: перше, формальна частина, тобто задоволення Божественної Справедливості, даючи життя за життя; і друге, практична частина, відродження, відновлення, визволення відкуплених від рабства Гріха та Смерті до свободи Божих синів (Рим. 8: 21).

R5890 (1916 р.)