УРОК З ЛІЛІЙ

“Погляньте на польові лілеї, як зростають вони” (Матвія 6: 28).
Страх та неспокій є найбільш відвертими ворогами нашого людського роду. Вони впливають на сіру речовину мозку, ведуть до нервового виснаження і надзвичайно шкідливі для здоров’я. Для тих, хто намагається йти Божественною стежкою, яку Бог визначив для євангельської Церкви, страх та неспокій є особливими перешкодами. Саме це Спаситель мав на увазі, коли промовляв до Своїх учнів. Він хотів, щоб Його учні не переживали, щоб вони мали спокій в серці. При цьому Він не хотів, щоб вони були безтурботними. Існує стурбованість, яка вважається цілком обґрунтованою і навіть вимушеною, але це не повинна бути надмірна тривога – неспроможність радіти хвилевими благословеннями через думки та побоювання про завтрашній день. Коли апостол сказав (Фил. 4: 6): “Ні про що не турбуйтесь”, – то мав на увазі не властиву турботу і почуття відповідальності, але переживання, яке позбавляє душу миру та спокою і свідчить про нестачу віри в Господа та Його турботу про Свій народ. Слово, перекладене з грецької як “турбуватися”, означає надмірно переживати.
Щоб дати переконливу лекцію Своїм учням про довіру до Бога, Учитель вжив ілюстрацію польових лілій. Лілії в Палестині ростуть скрізь. Це невеличкі квіти, переважно червоного кольору. Вони невибагливі, витривалі, добре ростуть і не вимагають якогось особливого догляду при вирощуванні. Хто йде полем, той не раз розтопче таку лілію. Однак вони ростуть, цвітуть і мають вишуканий вигляд, який, якщо роздивитися зблизька, вражає своєю красою. Ісус сказав, що навіть Соломон у всій своїй славі не зодягався так, як одна з них. Будь-яка квітка має в собі досконалу довершеність. Найвитонченіший одяг неможливо порівняти з ніжною будовою квітки, створеної Неперевершеною Рукою.
Лекція полягає, мабуть, в тому, що квіти навіть в найнесприятливіших умовах не можуть подбати про себе або перейнятися собою. Однак Боже провидіння так подбало про них, що вони виростають і стають дуже гарні. Ці лілії не переживають і не думають про те, як їм стати великими деревами. Їх не турбує, що вони не можуть зіп’ястися вище в цьому світі і бути ближче до сонця, як це робить виноград. Навпаки, вони задоволені своєю долею, вибраною для них їхнім Нескінченним Творцем (Мт. 6: 30).

ДОВІРА ПЕРШ ЗА ВСЕ

Отож Божий народ повинен взяти урок з лілій. Він також повинен вдовольнитися тим, що Господь передбачив для нього, як про це сказав поет:
“І так, радіючи, іти...
Мій Бог веде мене завжди”.
Наскільки ми наблизимось до такого стану, настільки він дасть нам мир і спокій розуму. Ми не повинні переживати і не повинні бути лінивими, але повинні бути дбайливими, “духом палати, служити Господеві”, робити все, що в наших силах, все, що знайдуть наші руки. Поводячись так, ми маємо бути задоволеними і вірити, що все зроблене Ним буде для нашого добра. Господь хоче, щоб ми навчилися уроку довіри. Хто недбалий до вивчення цього уроку, той не буде готовий до великої праці, яку Бог задумав для нас на майбутнє у Месіанському Царстві. Будьмо певні, що Він не хоче бачити в цьому Царстві нікого, хто не має повної довіри. Як квіти цвітуть під опікою Божого провидіння, так весь Його народ має рясніти – зростати в знанні, здобувати красу духа і красу характеру. Цього досягають не великими ділами, але духом, з яким роблять малі речі, з яким проходять щоденні випробування. Божий народ повинен рости поступово, хоча це і непомітно.
Лілія завжди займає скромне місце; вона ніколи не стане великою, як дерево. Так само є з нами тут, доки ми знаходимося в тілі. Господь ставить кожного на те місце, яке Він визначив для нього. Ми краще навчимося лекцій на майбутнє, якщо будемо поставлені в скромні умови зараз, де ми можемо рости, де буде цілковито випробувана наша повна відданість Отцю і де вся краса нашого характеру в найповнішій мірі зможе отримати свій розвиток.

R5874 (1916 р.)