ВАЖЛИВІСТЬ ТИХОСТІ

“Тихість вашу нехай зрозуміють усі люди. Господь близько!” (Филип’ян 4: 5, Кул.).
Питання. Апостол Павло каже: “Тихість вашу нехай зрозуміють усі люди”. В чому особливість думки, що міститься у слові “тихість”, і який зв’язок між цими словами та наступним реченням “Господь близько”?
Відповідь. Дух Господа, сказано нам, є духом мудрості, духом справедливості, духом любові, духом здорового розуму. Отже, хто приймає Дух Господа, той, в міру його прийняття, здобуває ці прикмети розуму та серця. На початку християнського шляху міра тихості, тобто розсудливості, доброзичливості є порівняно малою. Але згадана особа починає щораз більше цінити цю якість. Коли вона освячується Духом, її уявлення стають більш розсудливими. Вона все більше здобуває дух здорового розуму, доброзичливості, покори і більше готова до Царства, яке незабаром має бути встановлене.
Такий стан розуму є у великій мірі результатом знання. Коли справжній учень Христа більше пізнає Бога та Його плани, більше дізнається про походження гріха у світі, про те, як гріх прийшов і як його покарання перейшло на всіх людей по спадковості, він відчуває в собі більшу міру духа тихості і поводиться з іншими навіть з більшою розсудливістю та добродійністю, ніж коли б люди були досконалі. Якщо ми розуміємо, що є багато вад, і вони є різними в різних осіб, то в наших стосунках ми повинні бути тихими до всіх, розумними з усіма в нашій поведінці, терплячими до всіх, маючи дух справедливості, розсудливості та милосердя.
Порада апостола стосується вживання цієї прикмети не тільки в Церкві, але й між усіма людьми. Слушно прийняти, що ця тихість починається вдома, і тоді вона більш виразно проявиться в добрих вчинках у Церкві, як протистояння злим настроям (гніву, злобі, лукавим підозрінням, ненависті, сварам), тобто вчинкам тіла та диявола. Але дух тихості не можна обмежувати тільки домом, а слід виявляти до всіх, з ким нам доводиться мати справу або стосунки. Про апостолів сказано, що люди “пізнали їх, що вони з Ісусом були” і від Нього навчилися. Ми повинні жити між усіма – братами і світом – так, щоб вони це дізналися і про нас. Ми повинні пильнувати, щоб наша поведінка викликала довіру до великої і благородної Справи, з якою ми себе ототожнюємо.
А зв’язок між розумінням нами тихості і виразом “Господь близько!”, мабуть, полягає в тому, що Господній народ повинен мати в своєму розумі сподівання (яке ґрунтується на обітницях Божого Слова), що Царство Месії незабаром буде встановлене, і це повинно допомогти йому жити зразковим життям. Чи розглядати цей фрагмент з тієї точки зору, що Церква часів апостолів жила в другій частині великого тижня з семи тисяч років і великий Сабат був близько, коли Господь мав прийти, встановити Своє Царство і виправити речі в світі, тому Господній народ мав бути терпеливим і розсудливим; чи з точки зору часу – що Господні діти повинні проявляти тихість, бо в них залишилося мало часу, щоб її проявити, – ми не знаємо. У будь-якому випадку, знаючи, що опозиція гріха вже не триватиме довго, ми повинні проявляти більше терпеливості і проявляти цю терпеливість з більшою невимушеністю, коли згадана думка з’являється в нашому розумі. Апостол наводить на схоже міркування коли каже, що труднощі, яких зазнає Господній народ, не варті порівняння зі славою, що має в нас з’явитися. Це повинно зробити нас дуже тихими, дуже поблажливими в обставинах, які роблять інших грубими, лютими, дуже нестриманими. Ми здатні бути дуже лагідними не тільки з причини нашого знання про близькість Царства, але й з причини нашого знання про слабкості інших, які підштовхують їх чинити замахи на наші права.

R5840 (1916 р.)