БОЖІ СИНИ
РИМЛЯН 8: 12-30
БОЖЕСТВЕННЕ СИНІВСТВО, ВТРАЧЕНЕ АДАМОМ – ЮДЕЇ НЕ Є ДОМОМ СИНІВ, А ДОМОМ СЛУГ – ХРИСТОС ЯК СИН – ГОЛОВА ДОМУ СИНІВ – ТІСНА БРАМА І ВУЗЬКА ДОРОГА, ЯКОЮ ПОКЛИКАНІ МОЖУТЬ БУТИ ПРИЙНЯТІ В СІМ’Ю БОГА – ДОКАЗИ НАШОГО ЗАЧАТТЯ – ПРИЗНАЧЕННЯ ВИБРАНИХ – ДО ЧОГО ВОНИ ВИБРАНІ?

“Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі” (вірш 14).
Сьогодні ми розглянемо ще одну чудову лекцію натхненого апостола св. Павла. Вона показує, що Церква є Новим Створінням, зачатим Святим Духом, яке зараз дозріває, готуючись до славного народження у воскресінні на духовному рівні. Немає важливішої лекції, ніж ця.
Згідно з Біблією, батько Адам був створений як син Бога – на образ Бога і лише трохи нижче ангелів, на земному, а не на небесному рівні (Пс. 8: 5). Коли Адам згрішив, його блаженні стосунки з Богом як сина припинилися. Відтоді він був грішником, що знаходився під вироком, який Бог передбачив наперед – не вироком вічних мук, а вироком смерті з супутнім розумовим, моральним та фізичним виродженням.
Від часу Адама не було людських синів Бога за винятком Ісуса. Юдеї, прийняті Господом під Угодою Закону, не були Домом Синів і ніколи не вважали себе синами Бога. Замість того вони погрожували каменувати Ісуса на смерть за те, що Він назвав Себе Сином Бога. Як каже св. Павло: “Мойсей вірний був у всім домі [слуг] Його... Христос же, як Син [Голова], у Його домі”, у Домі Синів, духовно зачатій Церкві.

ДІМ СИНІВ

Св. Павло звертає нашу увагу на те, що тілесна людина, якою б мудрою, освіченою або талановитою вона не була, не може розуміти і оцінювати в повній мірі глибокі речі Біблії, бо Бог так дав їх записати, щоб тільки духовно зачаті могли повністю їх зрозуміти: “.. Бо вони розуміються тільки духовно” (1 Кор. 2: 14). Таким чином Церква Христа є громадою відновлених істот.
Свого часу вони були членами роду Адама і через гріх “були дітьми гніву, як і інші” (Еф. 2: 3). Зараз вони вважаються мертвими для Божественного вироку на батька Адама. Вони прийняли Ісуса як свого Відкупителя і жертву Його життя як ціну поєднання за свої гріхи. Коли вони прийняли запрошення статися послідовниками Ісуса, Він став їхнім Заступником перед Отцем, і на основі влаштування Божественного Плану Його заслужена жертва є застосована за них як покриття минулих гріхів і майбутніх вад, даючи їм можливість бути прийнятими Отцем, бути зачатими Святим Духом і остаточно здобути співспадкоємство з Ним у Царстві. “Коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись” (вірш 17).
Ці відроджені, духовно зачаті діти Бога ще не удосконалилися, але якщо вони будуть перебувати в Христовій Школі і будуть вірні, то остаточно досягнуть досконалість на духовному рівні як сини Бога, ведені Духом. Вони, маючи на це підставу в Святому Письмі і проявляючи віру, можуть кликати Бога своїм Отцем: “Авва, Отче”. Через Слово і власний досвід вони отримують свідоцтво Духа Господа, що вони є Божими дітьми і співспадкоємцями з Ісусом, але величне вдосконалення залежатиме від їхніх страждань з Ним. В них вже немає жодних зобов’язань перед плоттю, бо вони є Новими Створіннями. Вони не повинні більше жити по плоті, але в згоді з Духом Бога, виявленим їм через Боже Слово.
Ці Нові Створіння, сини Бога, можуть в своїй слабості та незнанні просити на зле. Але Господь не поводитиметься з ними на основі недосконалих прохань, а прийме дух їхнього звертання. Зітхання і прагнення нашого духа, нашого розуму Господь прийме замість наших недосконалих висловлювань в молитві, бо Бог, знаючи все і навіть думки нашого розуму (духа), приймає саме їх. Кожен з нас в змозі засвоїти, що “усе допомагає на добре” тим, котрі люблять Бога, бо вони покликані Його постановою (вірш 28).

ПОЯСНЕННЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ПОКЛИКАННЯ

Вірші 28-31 дають нам зрозуміти, що Бог має особливий задум в цьому особливому Євангельському Високому Покликанні теперішнього Віку. Інші вірші показують, що це Покликання теперішнього Віку є до співспадкоємства з Ісусом в Месіанському Царстві, яке скоро принесе реституційні благословення всім поколінням землі. Ціллю цього Євангельського Покликання було отримати відповідний клас, щоб ті, котрі до нього належатимуть, були учителями, правителями, суддями і могли благословити світ в майбутньому. Ісус, Голова Церкви, перший відгукнувся і був прославлений та ушанований, і таким ушанованим залишатиметься всю вічність. Його послідовники, покликані під час цього Євангельського Віку, отримають у випадку вірності схоже благословення від Бога – прославлення на духовному рівні.
Наша лекція закінчується поясненням Божого Покликання. Бог знав наперед, тобто задумав заздалегідь, що Він матиме таку Церкву, яку описує апостол – щоб виконати згадану працю. Все це було призначене, тобто влаштоване завчасу. Але щоб належати до цього призначеного і прославленого класу, потрібно ще щось, а саме: усі, які остаточно вважатимуться гідними частки в Царстві, мають статись копією дорогого Божого Сина в серці, в характері, і мають бути схожими до Нього також у воскресінні – бути духовними істотами. Це і є славне призначення.
Воно стверджує, що Бог матиме в Царстві тільки тих, котрі схожі характером до Ісуса. Тоді апостол вказує на порядок, яким Бог обирає цей призначений і передбачений заздалегідь клас, щоб він був копією Його Сина. Ті, котрі належатимуть до нього, покликані в тому значенні, що Господь звернув їхню увагу на славну нагоду, і ми можемо без побоювання сказати, що такий поклик був звернений тільки до щирих серцем, котрі шукають Бога, прагнуть пізнати Його і служити Йому.
Цих покликаних потрібно було спочатку виправдати, перш ніж вони могли прийняти покликання, і це виправдання мало прийти через покаяння і через прийняття Ісуса як Відкупителя. Тих, котрі прийняли Ісуса і були виправдані через Нього вірою, Бог прославив (обдарував честю) через зачаття їх Святим Духом, що привело їх в Його сім’ю як дітей, як співспадкоємців з Ісусом, щоб мати привілей страждати за Правду і прославитись в Царстві.

R5837 (1916 р.)