ПІДТРИМКА В “ЗЛОМУ ДНІ”

“Бо Своїм анголам [посланникам] Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги” (Псалом 91: 11, 12).
Вступ до цього псалму здається виразно вказує на те, що він стосується виключно посвяченого Божого народу Євангельського віку, зачатих духом – тих, котрі живуть під покровом Всевишнього, мешкають в тіні Всемогутнього. Ця сама думка символічно представлена в образному Наметі. Покров, таємне місце, в якому пробувають святі, – це Святая. Нікому не дозволялося входити в образну Святая та Святая Святих, окрім первосвященика та священиків. Весь народ Ізраїлю, якщо він жив у тісній згоді з цією постановою, мав благословення. Тож в цьому псалмі згадується покров, таємне місце, Святая.
Звертаючись до днів Ісуса, бачимо, що Він перший увійшов в позаобразні Святая і Святая Святих. Він увійшов у перше з цих святих місць тоді, коли приніс Себе в жертву в Йордані. Коли Він посвятився при хрищенні, то одразу потрапив у Святая, замість того, щоб перебувати на Подвір’ї. Коли Він був у Святая, перебуваючи в тіні Всемогутнього, Боже провидіння сприяло Йому, і все допомагало Йому на добре. Тому, коли Ісус переможно закінчив Свій шлях, Він перейшов за Другу Завісу і увійшов у саме небо – Святая Святих (Євр. 6: 19, 20; 9: 24). Коли Він ще перебував у тілі, то був стережений на всіх Його дорогах. Бог стеріг Його, не дозволяючи на спокуси, які б Він не міг знести. В Гефсиманському Саду Отець об’явився Йому певним чином, про який нам виразно не сказано, окрім написаного, що ангели приступили і служили Учителю. Бог “чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг” (Пс. 104: 4).
Бог може вживати будь-що і будь-кого як Своє знаряддя, як Свого посланника. Але за днів Ісуса було мало придатних осіб з-посеред людського роду, котрих Бог міг ужити як ангелів-утішителів для нашого Господа. Марія з Віфанії була одним з них, і вона буквально напередодні розп’яття Учителя намастила Його стопи запашною дорогоцінною олією і витерла своїм волоссям. Вона єдина принесла розраду, коли Його розум непокоїла думка, що за п’ять днів Його розіпнуть. Він усвідомлював, що ніхто з людей цього не розуміє, що ніхто з них не може пройнятися Його почуттями. Але послуга Марії була дуже цінною для Господа, і вона підбадьорила Його.

ОСОБЛИВІ ВИПРОБУВАННЯ НАШИХ ДНІВ

Отже, Господь вживав, як Своїх служителів, духів – ангелів, а інколи – різні інші знаряддя, людські істоти і навіть сили природи. Коли б Отцеві було вгодно передати нам, Його дітям, якесь послання, Він міг би вжити навіть електрику, яку ми вчимося використовувати в бездротовому телеграфі та телефоні. Але Він не використовує цей засіб як Свого посланника, щоб спілкуватися з нами безпосередньо. Проте наш вірш наводить на думку, що Господь має Свій особливий догляд над усіма святими – над класом, який Він вибирає від П’ятидесятниці, з наміром приготувати його до небесного царства шляхом зростання в благодатях Духа. Бачимо, що цей Псалом в цілому має особливе застосування до наших днів, коли “впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе”, і коли шаленітиме моровиця. Коли моровиця є в повітрі, вона заражає людей, які і не підозрюють про це. Так само ми, члени “ніг” Тіла Христа, є виставлені на особливі випробування та небезпеки – духовну моровицю.
Нині є час, на який всі пророки вказували як на час особливих переслідувань. В минулому були періоди переслідувань Божого народу, але це були часи, коли розуміння того, що правильне, було більш виразним, коли існувала чітка межа між правильним і неправильним. Коли поставало питання: “Ти служитимеш Господу чи Ваалу?” – то не важко було знайти правильну відповідь і сказати: “Я буду на Господньому боці”. За днів ранньої Церкви питання стояло таким чином: “Ти підтримуватимеш римську владу чи будеш переслідуваний за те, що йдеш за Христом?” Вибір був такий: Христос або імператор. Ще пізніше, коли питання стосувалося вибору між тим чи іншим віровизнанням, справа була ясною: “Я на боці Бога, чи на боці противника?” Але за останні сорок років відмінності між віровизнаннями практично зникли.
Інколи тих, кого переслідували, можна було частково звинуватити в речах, за які їх переслідували, бо вони тримались хибних, інколи навіть жахливих, поглядів. Але досі випробування та спокуси були, здається, менш вишуканими, ніж тепер. Сьогодні великі віросповідання, які раніше воювали одне з одним, намагаються бути одним цілим. Назовні може здатися, що Тисячоліття вже настало і лев з ягням лежать разом. Загалом між християнами, здається, панує відчуття приязні та бажання робити не зло, а добро. Випадки, коли шаленим переслідуванням давали волю, відійшли в минуле, і маси до цього не схильні.
Отже, протягом минулих сорока років настали умови, які є серйозним випробуванням для всіх християн. Ми маємо хитрі вчення спіритизму, Християнської Науки, теософії, Нової Думки різних видів. Так само нині широко проповідують теорію еволюції. Спочатку вчені сформулювали саму теорію, а потім вищі критики почали розтягувати Біблію на частини з причини “знання, неправдиво названого так” (1 Тим. 6: 20). Ці фальшиві теорії перетворилися в шкідливі випари, які розповсюдилися в кожному напрямку. За деякими підрахунками є чотириста мільйонів християн. Інші джерела подають сімсот або вісімсот мільйонів. Сюди включено всіх немовлят, недоумкуватих та душевнохворих. Чи їм віку одна хвилина, чи п’ятдесят років, вони вважаються членами церкви, якщо їм вилили на голову кілька крапель води і сказали над ними кілька слів.
Також серед найбільш інтелігентних, котрі іменують себе іменем Ісуса, відбулося велике відступлення від Божого Слова. Ці труднощі сталися більш підступними і ще більш шкідливими, бо проклали собі шлях з теологічних семінарій. Тисячі впали. Вони не просто збираються впасти, а вже впали. Вони втратили всяку прив’язаність до Господнього Слова. З двохсот тисяч признаних служителів Христа, мабуть, не більше десяти відсотків вірить в Біблію як натхнене Слово Бога. Десять відсотків це двадцять тисяч, тоді як сто вісімдесят тисяч відпали від віри. Якщо вони відпали від віри в натхнення Біблії, то знаймо, що вони так чи інакше втратили спільність з Богом, хоча деякі з них, напевне, ніколи так і не були в спільності з Господом.

НИНІШНІ БЕЗПІДСТАВНІ НАДІЇ БАГАТЬОХ

Чи Бог дав якесь об’явлення, окрім поданого в Біблії? “Не мавши надії й без Бога на світі” – ось стан багатьох. Вони мають власні, небіблійні сподівання. Теософісти мають свої сподівання, спірити – свої, християнські науковці – свої, так само еволюціоністи. Але надія їх усіх не має основи і, напевне, зазнає невдачі в час випробувань.
Надія еволюціоніста не в тому, що він зможе прожити вічно, а в тому, що він, навчаючись більше день за днем, зможе народити кращих дітей, котрі будуть мати більш шляхетний характер і мудрішу від нього голову. В свою чергу, ці діти зможуть жити довше і мати дітей ще мудріших та сильніших. Еволюціоністи вірять, що у віддаленому майбутньому прийде час, коли їхні діти будуть такими мудрими, що зможуть скористатися з усіх обставин в житті і жити вічно. Але, з нашої точки зору, ці люди є без Бога і без надії.
Щоправда ці служителі говорять про Ісуса, але послання, яке вони виголошують, не є Біблійним Посланням. Вони справді кажуть, що в житті Ісуса було багато доброго, що це добре варто копіювати, що Він був добрим прикладом і т.д. Ми вважаємо, що вони так кажуть лише тому, що це має моральний вплив на людей. Коли б вони вели таке життя, як Ісус, вони б докорили людям і сказали, що ті живуть безглуздо, тільки для себе і нехтують Божим Словом. Служителі, які вважають Ісуса прикладом, знають дуже добре, що в результаті такого життя Він помер в тридцять три роки – помер замість жити вічно. Вони визнають, що Він мав дуже гарний характер, але більшості з них не вкладається в розумі Його жертва-викуп. Тому, наполягаючи, щоб люди йшли за прикладом Ісуса, цей клас не наполягає, щоб вони клали своє життя за Правду та на службу Богові.
Вони кажуть людям не воювати, якщо цього не наказує їм держава і не проповідують їхні служителі, але якщо вже всім подобається воювати, то нехай і вони воюють, виготовляють для себе усіляку зброю. Тим часом проповідники виховують молодих хлопців, набираючи з них молодіжні загони та приймаючи в скаути. Коли настає війна, вони величають їх легендарними бійцями, дають в руки гвинтівки і кажуть вбивати – кажуть підтримувати війну і воювати на їхньому боці. Вони кажуть допомагати пораненим і лікувати їх – усіх, кого ще не вбили. Вони кажуть перев’язувати рани і готувати їх знову йти в окопи та воювати, доки їх не вб’ють.

СКРІЗЬ ПАНУЄ СКЕПТИЦИЗМ

Ось така плутанина в релігійному вихованні. Ситуація є такою, тому що ці люди втратили віру в Біблію. Деякі з них, ухиляючись від прямої відповіді на питання про їхню віру, кажуть: “Ми віримо всім словам Ісуса”. Деякі видавці, йдучи в ногу з існуючими настроями, опублікували Новий Заповіт, де слова Ісуса виділені червоним шрифтом, щоб охочі читати їх бачили перед собою червоні букви. Та якщо запитати їх, чи вони вірять словам Ісуса про Йону та про велику рибу, про потоп за днів Ноя, вони відразу задкують, виправдовуючись: “Ні, ми віримо тільки в те, що наш розум вважає логічним, і думаємо, що решта є цілковитим безглуздям”. Річ у тому, що вони насправді не вірять ані в Ісуса, ані в те, що Він признавав метою Свого життя в тілі. Вони не вірять, що Він був жертвою за гріх, і висловлюються довільно. Вони відпали від віри.
Отож, якщо вчителі народу впали, то що скажемо про самих людей – про чотириста чи навіть вісімсот мільйонів осіб? Деякі з них є в одному віровизнанні, інші – в іншому, але загалом все зводиться до того, щоб тримати їх в незнанні. Можливо, це не зовсім так, якщо згадаємо, скільки є шкіл та коледжів. Але на ділі лише мала частина людей має академічну чи вищу освіту. До того часу вони, очевидно, є на боці зведених. Але багато наших університетів сьогодні є розсадниками невір’я. Біблійну Правду тримають якомога далі від людей. Якщо глянути, скільки мільйонів грошей вкладають в коледжі, скільки є вчених викладачів, яким великим є так званий християнський світ під опікою двохсот тисяч служителів номінальної церкви, то взагалі дивно, що всі люди ще не стали невіруючими.
Дивлячись так, ми бачимо, як протягом останніх сорока років виконується наш Псалом. Ми бачимо тисячі і десятки тисяч, які впали. Бачимо, куди вони впали. Бачимо, як вони впали. Бачимо також, що тільки небагато стоїть – “ноги” Христа. Дивлячись скрізь по світу і бачачи ці тисячі, ми усвідомлюємо, що стоять тільки ті нечисленні, які увійшли в угоду з Господом. Але навіть багато з них, обтяжені клопотами цього життя, оманою багатства та фальшивими вченнями, знаходяться в хиткому становищі і не здатні стояти твердо. Вони потребують негайної допомоги.

НАГАЛЬНА ПОТРЕБА В УСІЙ ЗБРОЇ

Апостол Павло радить Господньому народу “зодягнутися в повну Божу зброю”. Дехто з нього був зодягнений у вчення середньовіччя, а не в Божу зброю. Дехто під впливом фальшивих вчень сучасної Вищої Критики, еволюції і т.п. має хитку віру. Вони слабкі, замість того, щоб “зміцнятися Господом та могутністю сили Його”. Але зараз є час статися сильними, щоб зуміти “встояти проти хитрощів диявольських”, які нас оточують. Вони потребують “зодягнутися у броню праведності”, “взути ноги в готовість Євангелії миру”, взяти “щит віри” і “меч духовний, який є Слово Боже” (Еф. 6: 10-17).
Якщо ми зодягли “повну Божу зброю” і навчилися до певної міри майстерно орудувати Мечем Духа – правдами Божого Слова – то ми повинні використовувати це в інтересах усіх, кому можемо допомогти. Їм треба негайно допомогти одягнути цю повну зброю, щоб вони захистилися від стріл противника, нагострених і швидких, щоб врятуватися від неправди, якої подостатком по всіх усюдах, щоб вони піднялися, якщо навіть тимчасово впали, і зміцнилися в Господі.

ДУХИ СЛУЖЕБНІ

Цей 91-й Псалом, очевидно, змальовує теперішній час, тому ми повинні старатися бути ангелами, згаданими в нашому вірші. Ці ангели, тобто служителі, це, перш за все, Божі діти. Вони мають служити братам. Це – велика честь, яку Бог дав Своєму народу в Євангельському віці. У випадку нашого Господа, Йому служили ангели, духовні істоти. Так само у випадку деяких апостолів: їм з’являлися ангели і служили час від часу. Святе Письмо говорить, що ангелами є “всі.. духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати”. Але в нас мало підстав сподіватися, що Бог використає когось з духовних істот для служби Своєму народові.
З Псалму бачимо також, що зараз є час, коли члени “ніг” знаходяться в особливій небезпеці спіткнутися і потребують особливої допомоги. Після детального опису різних пасток цього дня ми читаємо слова вірша: “Своїм анголам Він накаже про тебе,.. щоб [ти] не вдарив об камінь своєї ноги”. Наш Господь сказав про Себе в першому приході як про Камінь Спотикання для дому Ізраїлю, як про це говорив наперед пророк Ісая (Мт. 21: 42-45). Апостол Павло згадує дане пророцтво: Ісус має бути Каменем Спотикання для обох домів Ізраїлю (Іс. 8: 14; Рим. 9: 32, 33).
Наш Господь був Каменем Спотикання для тілесного дому Ізраїлю протягом сорока років жнив. Схожим чином бачимо, що Він був, як сказано заздалегідь, Каменем Спотикання в цьому жниві, протягом цих сорока років. Його присутність та працю в юдейських жнивах не зрозуміли, ані не оцінили. Так само тепер немає віри у факт Господньої парусії, присутності, і так само тепер відкидають Його Викуп-жертву. Події сьогодення є проявом Його присутності. Ці речі, а також життєво важливі правди Святого Письма, які зараз є більш виразні і зрозумілі, ніж будь-коли досі (хоча є каменями спотикання для світу), є благословенням для вірних – тих, котрі пильнують. Справжній народ Бога, піднявшись на цей камінь-сходинку, є немов на спостережному пункті, який не дозволяє йому спіткнутися. Вчення про Викуп та докази другої присутності Вчителя є в цей час допомогою для святих Господа, яку неможливо передати словами.

ВИКОНАННЯ НАШОГО ВІРША СЬОГОДНІ

Бачимо, що “камінь” в нашому вірші є символічним каменем. Сатана намагався буквально застосувати цей вираз, коли спокушував Ісуса, намовляючи Його кинутися вниз з наріжника Храму. Але Ісус сказав: “Відійди, сатано”, і відмовився від такого трактування Святого Письма. Однак ми бачимо виконання цього тепер. Віримо, що Господь дав посланників, знаряддя, які дуже допоміжні всім з класу “ніг”. Ці знаряддя були різними. Наприклад, багатьма мовами в усіх частинах світу вийшли друковані видання з Посланням Теперішньої Правди, шукаючи і підтримуючи членів “ніг” Христа. Тисячі людей пишуть нам, що вони зміцніли нею, коли знаходилися у великій небезпеці. Деяким з них вже довелось потрапити в невір’я, а багато зовсім втратили віру в Біблію як Боже Слово. А сьогодні вони міцні в Господі і в могутності сили Його.
Бог задіяв знаряддя, якими є Його духи служебні, щоб служити Його народу. Ми не кажемо, що немає невидимих знарядь, однак нам відомі видимі знаряддя. Тож наш вірш є доброю вісткою для нас. “Своїм анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх”. Якими б не були труднощі Господніх дітей в близькому майбутньому, для нас буде особливою потіхою, якщо ми пам’ятатимемо, що Господь здатний в повній мірі подбати і подбає про всіх Своїх щиросердих. Він далі вживатиме ці знаряддя і буде зміцненням для Свого народу до кінця шляху. І якщо Він не веде когось з нас, то ми самі в цьому винні. Ми повинні старатися належати до класу, названого “тебе”. “Тебе зло не спіткає” (Пс. 91: 10). А це означає божественний захист до самого кінця нашого шляху.

R5815 (1915 р.)