ВБИВЦЯ СВОЇХ ОНУКІВ
2 ЦАРІВ 11: 1-20
ДОЧКА ЄЗАВЕЛІ СТАЄ ЦАРИЦЕЮ ЮДИ – ЇЇ ЗГУБНИЙ ВПЛИВ ЯК ЦАРИЦІ-ВДОВИ – СЕРЙОЗНІ НАСЛІДКИ ВІДХИЛЕННЯ ВІД БОЖЕСТВЕННОГО ЗАКОНУ – ВЛАДА ПИХИ – САМОЛЮБСТВО ВЕДЕ ДО ВБИВСТВА – ХЛОПЧИНА ЙОАШ ВИЗНАНИЙ ЦАРЕМ У ВІЦІ СЕМИ РОКІВ – УБИВСТВО ГРІШНОЇ АТАЛІЇ

“Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне” (Притчі 14: 11).
Дочка Єзавелі, цариця Аталія, після смерті свого чоловіка стала царицею-вдовою над царством Юди. Її син Ахазія став царем. У землях Сходу царева мати далі має найвищі почесті в царстві, як, скажемо, в Китаї. Таким був звичай юдеїв.
Як цариця-вдова, Аталія мала великий та негативний вплив, зневажаючи Бога та нехтуючи віддаванням Йому почестей на користь поклонінню Ваалу. Це не єдиний випадок, коли шлюб царя Ізраїлю з дочкою чужоземної царської сім’ї приніс велику шкоду. Матір Аталії Єзавель можна вважати знаменною ілюстрацією цього. Пам’ятаймо, що царя Соломона також звели його дружини-чужинки.
При цьому варто нагадати про божественний наказ всім ізраїльтянам: що вони не повинні побиратися з особами інших національностей. Кожне відхилення від Божественного Закону, здається, приносило з собою серйозні покарання. Це точно відповідає Божій постанові для народу, що він має бути Божим народом в особливому значенні; що інші народи не були Його народом; що слухняність Його Закону принесе благословення, а неслухняність – різні лиха (5 М. 7: 6-11). Цей Закон далі зобов’язує юдеїв і нікого більше.
Всі повинні мати властиве розуміння виконання образу, тобто духовного значення цієї риси Юдейського Закону. Мова йде про християн, які з Божественної точки зору вважаються “народом святим, людом власності Божої” (1 Петр. 2: 9). Християни не повинні впрягатися до чужого ярма з невірними (2 Кор. 6: 14). Вони повинні вийти зі світу і бути окремо. Зрозуміло, що це стосується не християн з імені, а класу духовно зачатих, котрі цілковито посвятилися Господу. Вони мають пораду побиратися “тільки в Господі” – тільки з посвяченими. Духовний розвиток того, хто нехтує цим Божественним нагадуванням, опиняється в небезпеці, а також його особисте щастя і щастя світської особи, з якою він є в одному ярмі.

УБИВСТВО ЗАРАДИ ВЛАДИ

Коли Єгу убив царя Ахазію (2 Цар. 9: 27, 28), його мати, вдова царя, відразу збагнула, що це означає для неї втрату становища та влади – втрату сили, почестей та багатства, які так любило її самолюбне та пихате серце. Вона зрозуміла, що як тільки її внук зійде на престол, їй доведеться позбутися свого становища на користь своєї невістки. Тому її самолюбне і горде серце постановило, що цього не буде. Краще їй стати убивцею. Отож вона вбила своїх внуків, за винятком одного немовляти, якого тітка заховала в кімнаті, де тримали ліжники. Ця кімната в нашій лекції названа спальною кімнатою. Потім його тримали в одній з кімнат, що примикала до старого Храму. Сам Храм за царювання цариці Аталії був занедбаний, бо вона віддавала перевагу шануванню Ваала, усіляко його підтримуючи.
Однією з лекцій для нас є сила гордості. Сподіваємось, що небагато-хто потрапить під такий її вплив, щоб стати вбивцею навіть за схожих обставин. Треба визнати, що небагато-хто з нас може взагалі мати спокусу захопити трон або утримувати вже зайнятий. В історії згадуються ще інші приклади гордості, яка привела до вбивства заради престолу. Скажемо, цар Ірод вбивав немовлят віком до двох років у Віфлеємі, щоб зберегти за собою та своїми спадкоємцями трон Ізраїлю. Історія розповідає нам про те, що Лаодика отруїла одного за одним шістьох синів, щоб стати імператрицею Константинополя. Інша мати на ім’я Ірена (що означає “мир”), виколола очі своєму сину, щоб він не міг управляти імперією, над якою вона намагалася здобути владу.
Не дивно, що людське серце, за словами Біблії, найлукавіше над все та невигойне (Єр. 17: 9). Не дивно також, що благословення Нового Заповіту, який Бог укладе зі світом через Ізраїль під час Месіанського Царювання, діятиме з наміром забрати кам’яні людські серця і повернути людству серця з плоті – належне почуття прихильності, яке досконала людина мала в той час, коли була створена на образ та подобу Бога (Єзек. 11: 19; 36: 26; Єр. 31: 31-34). Які ми раді, що Царство Месії не тільки обмежить гріх та грішників, але й через реституційні процеси позбавить людей кам’яного серця і приведе всіх охочих з людей до м’якосердя і до згоди з Божественним Законом любові до Бога та ближнього!
Ми не є царями і царицями і не маємо їхніх спокус, але гляньмо, як цей принцип непоступливості діє у світі бізнесу, в громадських справах і в сім’ях. У бізнесі він діє в напрямку знищення конкурента. В громадських справах він намагається образити опонента, підштовхує до спотворення, наклепів і т.п. В сім’ях, в стосунках дітей та батьків, братів та сестер, він часто означає несправедливість. Лікуванням від всього цього є любов до праведності, яка дозволяє любити Золоте Правило і бути йому слухняним, щоб якомога краще підкоритися Божественній волі: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”.

КОРОНУВАННЯ ХЛОПЦЯ НА ЦАРЯ

Молодому царю дано ім’я Йоаш. Його коронували після шести років переховування. Керував церемонією коронування Єгояда, первосвященик, дочка котрого врятувала Йоаша. Проявивши велику мудрість, він скликав старійшин народу в свята, коли таке зібрання не могло викликати підозри. Воїни також були готові усіляко захистити молодого царя і залишити палац без захисту. Церемонія пройшла з успіхом. Цариця-вдова почула вигуки: “Нехай живе цар!” – і вийшла з палацу до Храму глянути, що відбувається. Зрозумівши все, вона заволала: “Зрада, зрада!” Буває так, що несправедливість настільки вкорінюється, укріплюється в людському розумі, що намагання повернути праведність сприймається як зрада, бунт, образа. Урок для всіх посвячених Господніх дітей такий: “Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя” (Пр. 4: 23).
Коли корону покладено на голову молодого царя, поверх неї покладено сувій пергаменту з Десятьма Заповідями. Ось так був стверджений факт, що Божественний Закон вищий від корони, і саме так повинен оцінювати справи кожен розсудливий розум. Божественний Закон – перший; людські закони – другорядні. А насправді людські закони цінять так само високо, як тих, котрі їх створили.
Юді напевно бракувало почуття патріотизму та зрілості, якщо він дозволив цариці-вдові силою утримувати престол шість років поспіль після злочину. Схожим чином держави та міста, які дозволяють і погоджуються на владу негідників та крутіїв всупереч громадським інтересам, переносять, як правило, те, на що заслуговують. Бачимо, що серце, інтелект, розум ще треба виховати до сприйняття високих критеріїв. Тоді ці високі критерії можна запровадити в державі.

R5787 (1915 р.)