“БОГ ЯВИВСЯ В ТІЛІ”

“Велика се тайна благочестя: Бог явився в тілі, оправдавсь у Дусі, показався ангелам” (1 Тимофія 3: 16, Кул.).
Бог, велика Першопричина, Джерело Життя, має уподобання в тому, щоб виявляти Себе в різних створіннях. Всі Його розумні створіння, котрих Він вважає синами, мають Його подобу. Логос, початок Божого створіння, був створений на Його подобу. Він не просто був духовною Істотою, а духовною Істотою, схожою характером на Свого Отця, Творця.
Коли Логос став діяльним знаряддям Отця в творенні різних рангів істот – ангелів, херувимів, серафимів – всі вони були створені на образ Отця. Ангельські сини Бога співали разом і вигукували радісно, коли бачили інші створіння. Коли прийшов час творити ще інший ранг істот, якого ніколи не існувало, – людські істоти, Бог здійснив Свій задум створити людину на Свій образ і подобу через Логоса. І Бог сказав, що Він вельми задоволений людиною.
Опис першої людини поданий у восьмому Псалмі: “Ти зробив його трохи меншим проти ангелів, та увінчав зате славою і честю. Поставив його господарем над ділами рук твоїх, усе положив єси під ноги його; овець і волів усіх і також польового звіра, птаство піднебесне і риби морські” (Кул.). Адам був паном, царем цього всього. Він мав щось, чого не мали ангели, бо ніхто з них не був поставлений над чимось. Бог Сам є Правителем над усім, і Адам та Логос були єдиними істотами, які в певному значенні були поставлені над чимось.
Коли Бог створив людину, Він зробив її в цьому схожою не Себе – дав їй панування. Коли були створені ангели, вони були явленням Бога в істотах різних рангів – херувимах, серафимах та нижчих рангах ангелів. Коли дійшло до людини, її також було створено на образ Бога. Бог явився в тілі. Але ми не можемо сказати, що Бог явлений в тілі зараз. Первісна подоба Бога знищена гріхом. Панування гріха та смерті у великій мірі стерло прояви Божого образу. Святе Письмо виразно показує, що ми втратили образ і подобу Творця.
Адам був названий сином Бога, бо він перебував в стосунках угоди з Богом. Але коли він став грішним, то втратив цю єдність. Жоден юдей не був сином Бога. Авраама названо приятелем Бога. Хоча Бог схвально відносився до Авраама, Ісака, Якова, пророків та інших в Ізраїлі, даючи зрозуміти, що їм належать великі благословення, їх не можна було вважати синами. По суті, Бог, звертаючись до Авраама, сказав: “Мій друже, Я покажу тобі Мою угоду. Вона полягає в тому, що “в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть”.

БОГ, ЯВЛЕНИЙ В ДОСКОНАЛІЙ ЛЮДСЬКІЙ ПРИРОДІ

Усі повинні чекати на прихід великого позаобразного Насіння Авраама. Ми маємо запис про прихід Того, Хто мав бути Визволителем, позаобразним Насінням Авраама. Розповівши про Логоса – про те, як Він стався тілом і мешкав між нами, – св. Іван каже, що Ісус мав славу Єдинородного в Отця, повного благодаті, повного правди. Цього разу Бог явився у тілі особливим чином.
Коли звірі бачили Адама, вони бачили найкраще представлення Бога з усіх можливих для них. Неможливо було створити у тілі щось, що більше було б схоже на Бога. І коли настав час для Бога послати Свого Сина у світ, Він дав Йому великий привілей бути відкупителем людини. Коли Син стався тілом, то всі, котрі бачили Його, бачили славу Єдинородного в Отця. Дивлячись на Нього, вони бачили Отця в найбільш повному значенні, в якому було можливо для них бачити Його. Бог сказав до Мойсея: “Бо людина не може побачити Мене і жити”. Савло з Тарсу тільки на мить побачив славу Ісуса, але ця слава було такою великою, що коли б він глянув пильно, то не зміг би жити. Ісус був образом істоти Отця. Ісус далі є образом істоти Отця. І якщо ніхто не може бачити Бога і жити, то ніхто не може бачити Ісуса і жити.

БОГ, ЯВЛЕНИЙ В КНЯЗЯХ

Але Бог подбав, що в той час, коли Христове Царство буде встановлене між людьми, будуть земні представники, через котрих Месія керуватиме людством та підніматиме його під час тисячі років. Бог вже приготував такий клас, і він готовий до праці. Це Авраам, Ісак, Яків та інші Стародавні Гідні. Вони гідні отримати миттєву переміну до людської досконалості. Але вони не матимуть жодної переміни природи у воскресінні, бо вони не були зачаті Духом. До П’ятидесятниці не було нікого зачатого Духом, окрім нашого Господа (в Йордані). “Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений”. Отже ці Стародавні Гідні отримали тільки свідоцтво, що вони догодили Богу. Задля своєї вірності Богу та принципам праведності деякі з цих Стародавніх Гідних “камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх...” (Євр. 11: 37-40).
Хоча вони отримали від Бога Обітницю, однак не прийняли обіцяного. Наприклад, Бог обіцяв Аврааму: “Всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі”. Авраам мусів отримати воскресіння, щоб Боже Слово справдилося. Він повинен здобути цю землю. Але Аврааму нічого не сказано про славу, честь та безсмертя – що він може статися учасником Божественної природи і співспадкоємцем з Ісусом (Див. Дії 7: 5; Євр. 11: 17-19). Зміна природи почалася від Ісуса. Христос приніс людям не тільки знання про життя та безсмертя, але й розповів про привілей здобути це життя з Ним: “Таке велике спасіння... проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув” (Євр. 2: 3). Але Стародавні Гідні мали віру, щоб вірити Богу, довіряти Його Обітниці і чекати на її виконання. Їх в загальному повідомлено, що Бог забере прокляття. Через Авраамове Насіння славним чином мало прийти Боже благословення: “В тобі і в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть”. Отже, св. Павло говорить, що вони не отримали обіцяного, “бо Бог передбачив щось краще про нас [Євангельську Церкву], щоб вони не без нас досконалість одержали” (Євр. 11: 40).
Стародавні Гідні не можуть отримати своє благословення, доки ми не отримаємо своє. Наречена має бути прославлена перед тим, як будь-який вірний з минулого може прийти і отримати своє благословення. Тоді Царство буде встановлене. Авраам, Ісак, Яків та всі інші Гідні стануть першими дітьми Христа. Замість бути батьками, вони будуть дітьми, і Він поставить їх князями, правителями по всій землі (Пс. 45: 16). Воскреснувши як досконалі люди, вони будуть досконалим образом Бога. В кожному з цих Стародавніх Гідних Бог явиться в тілі. Вони будуть в той час князями і керуватимуть землею під владою Христового Царства.
Ісус підтвердив цю думку, коли сказав: “Побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім” (Лк. 13: 28). Про Себе Він говорив: “Ще недовго, і вже світ Мене не побачить” (Ів. 14: 19). Якщо ми не здобудемо переміну до духовного стану силою нашого воскресіння, то не зможемо побачити Його, як не зможуть ті, що залишаться на людському рівні. “Перше воскреснуть умерлі в Христі” (1 Сол. 4: 16, 17), а ті “що живуть й зостались”, при Його явленні стануть схожі на Нього, “раптом, як оком змигнути”. В мить нашої переміни ми побачимо не тільки нашого Господа, але й усіх святих ангелів і всіх інших на духовному рівні, котрі тепер невидимі для нас. Вони можуть бачити людей, але люди їх бачити не можуть.
Отже, Бог явився в тілі, перше, у випадку Адама; друге, у випадку Ісуса; і третє, Він явиться у тілі в тих Стародавніх Гідних, котрі заслужать на краще, ніж решта світу, воскресіння.

КРАСА СВЯТОСТІ НАШОГО ГОСПОДА

Коли воїни, насміхаючись умістили на голові нашого Господа корону з терня, нарядили Його в пурпурний одяг і ввели в суддівську залу, Пилат, глянувши на Нього з захопленням, вигукнув: “Оце Чоловік!”, тобто “Оце вигляд!” (Strong's Concordance). “Я поганин і не є з вашого роду. Але ви привели до мене для винесення вироку найбільш славного юдея на землі!” Ніхто не може мати справді чудового характеру без внутрішньої краси, яка б знаходила відбиток на обличчі. Якщо людина має злобний характер, то це не може не відбитися на її рисах. Якщо в неї любляча вдача, то це виявлятиме лице. Що ж, в такому випадку, ми думаємо про нашого Господа? Його лице, мабуть, мало дивовижну красу! Не дивно, що люди юрмилися, щоб побачити Його задля Його доброзичливої мови і дивовижної краси – образу Бога!
Псалмист запитував: “То що таке чоловік, щоб ти дбав про нього, (і син людський, про якого Ти згадуєш [дбаєш] (Ог.))?Бо хоч ти зробив його трохи меншим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю” (Пс. 8: 4, 5, Кул.). Але людина потрапила в гріх, відчуження, темряву. Сатанинський вплив несе з собою гріх і довів людину до того, що вона втратила образ свого Творця. Великий задум Бога – повернути людину з гріха та недосконалості. Він здвигне всіх, котрі захочуть бути праведними.
“Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за [задля] перетерплення смерті Він увінчаний честю й величністю [досконалістю людської природи], щоб за благодаттю [милістю] Божою смерть скуштувати за всіх” (Євр. 2: 9). Бачимо широку основу Божого Плану, закладену викупною працею на Голгофі. Знаємо, що ціною відкуплення людини мало бути життя Відкупителя. “Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос [Помазаник, Месія], потім ті, що Христові, під час Його приходу [гр. під час Його присутності]” (1 Кор. 15: 21-23). Ісус говорить: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні!” Вони будуть царями і священиками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років.
Бачимо, що слова “Бог явився в тілі” були виразно продемонстровані в Людині Ісусі Христі (в її досконалості). Але Бог особливим чином і більше всього явився в тілі Ісуса, коли Той представ перед Іваном в Йордані – коли Він досяг віку тридцяти років і віддав Себе жертовним чином. “Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!” Ісус представив Себе без плями, згідно з волею Бога. Божественне признання виявилося у вигляді голубки, що спустилася на Нього. Це не означає, що Святий Дух схожий на голубку, але Бог дав зовнішній прояв, щоб Іван мав якийсь доказ, що це Месія, і міг сказати: “Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому”.
Від хрищення Бог мешкав в Ньому особливим чином. Апостол Іван каже про Церкву, що Бог в нас пробуває, а ми пробуваємо в Бозі (1 Ів. 4: 16). Отець мешкав в Ісусі і робив Його здатним представляти Божественний План. Наш Господь сказав: “На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим, (зціляти розбитих серцем (Кул.)). Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування” (Лк. 4: 16-21).

СПОКУСИ НАШОГО ГОСПОДА В ПУСТИНІ

Відколи Ісус отримав Святий Дух, читаємо, що Йому стали відомими небесні речі. Як говорить апостол, “людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа... і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”. Коли Ісус отримав зачаття Святим Духом, Він отримав духовне бачення. Тож Він пішов, щоб вивчити образи Старого Заповіту, які стосувалися Його. Він зрозумів, що змій в пустині представляв Його самого. Коли Він це побачив, то, пригадаймо собі, що Він був у пустині. Все Святе Письмо знаходилося в Його розумі. З дитинства Він мав звичку відвідувати синагогу, а оскільки Його розум був досконалий, то Святе Письмо було в ньому закарбоване. Він міг вільно його цитувати. Коли сатана говорив уривки зі Святого Письма, то Ісус розумів їх.
В кінці сорока днів, коли Ісус ослаб від посту, настала найбільш сприятлива пора для противника спокушати Його. Коли він представив Йому думку про весь сором та безчестя, пов’язані з Його жертовною смертю, це могло залякати серце будь-кого. У мить, коли Він збагнув, що Його вважатимуть богохульником, ворогом Бога, сатана вирішив цим скористатися. І Отець дозволив спокусу – дозволив, щоб противник спокушував Його в цей особливий час.
Тоді сатана промовив до розуму нашого Господа: “Я знаю тебе дуже добре. Ми знайомі віддавна, і я знаю про місію, з якою ти прийшов. Ти, мабуть, не усвідомлюєш усієї сили, яка зійшла на тебе, коли ти христився. Я бачив, як Божа сила зійшла на тебе. Тобі достатньо наказати цим каменям, і вони перетворяться на хліб. Я знаю, що ти можеш зробити великі речі, і я б хотів приєднатися до тебе. Але, передусім, ти повинен щось поїсти”.
Ісус знав сатану. Він знав, що сатана був Люцифером, котрий збунтувався проти Божественного Правління і був ув’язнений на цій планеті. Коли сатана з’явився Ісусові, то, можемо бути певні, намагався виглядати ангелом світла і показати, що він хоче бути на боці Бога і зараз хоче співпрацювати з Богом. Але Ісус знав, що сила, дана Йому, не була для підтримання Його власного життя, тому Він не піддався спокусі.
Далі сатана забрав Його на високу гору – в дусі їхнього розуму – і показав, що він, сатана, є “князем цього світу” і всіх його царств. Він сказав: “Бачиш, я маю силу допомогти тобі. Хіба ти можеш відмовитися від такої допомоги? Я тебе розумію. Ти спасеш людство і визволиш всіх від смерті. Але замість того, щоб страждати, як це каже Божий План, ми можемо співпрацювати, і тобі не доведеться терпіти. Але спочатку ти мусиш визнати мене. З цього все і починалося. Я хотів показати, яке царство я міг би встановити. Я сказав: “Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!” Я буду мати власну імперію. Тому раджу тобі приєднатися і бути зі мною. Я дам тобі всю славу, яку ти попросиш. Я маю намір бути князем цього світу. Чи ти не бачиш, що все знаходиться в моїх руках?”
Але в цих спокусах Ісус переміг. Перемога була настільки повною, що сатана вирішив, що більше немає сенсу спокушати Його знову! Він зрозумів, що коли йому не вдалося похитнути Ісуса, коли Той був на межі голодування, то більше не варто цього робити. Тому він вже ніколи не повторив спроби, наскільки про це написано.

ТЕОРІЯ ВТІЛЕННЯ НЕ Є БІБЛІЙНОЮ

Після того Ісус ходив скрізь, роблячи добро, зціляючи хворих, проповідуючи людям, і все було в досконалій згоді з волею Отця. Коли б це Отець був втілений у плотське тіло, то навряд чи Він зміг би виконати Свою волю більш досконало. Але Ісус не був втілений. Втілення нашого Господа є лише теорією, вигаданою в середньовіччі. Він упокорився, щоб стати людиною, “Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося [на небі та на землі] кожне коліно... і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!” (Фил. 2: 8-11).

R5785 (1915 р.)