ХРИСТОС УДОСКОНАЛЕНИЙ ЧЕРЕЗ СТРАЖДАННЯ

“Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись” (1 Петра 4: 13).
На перший погляд, Божому народу може здатися дивним, що він повинен зазнавати особливих випробувань та труднощів, стаючись дітьми Бога і роблячи те, що добре. Природно сподіватися, що страждає той, хто грішить, а благословення отримує той, хто намагається уникати гріха. Це природний закон, і він діятиме у властивий час – протягом Тисячолітнього царювання нашого Господа. Хто робитиме зло, той отримає різки, а якщо буде в цьому наполегливий, то буде відтятий в Другій Смерті. Натомість усякий, хто робитиме добро, буде назавжди нагороджений вічним життям та благословенням.
Однак зараз так не є, бо царювання Князя Праведності ще не почалося. Ми знаходимося під царюванням князя темряви, і злочинці часто мають великий успіх, тоді як доброчинці страждають. Давид каже про нечестивих: “Вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися” (Пс. 73: 7). Але сам він стає на боці тих, хто хоче подобатися Богу. Так само ми.

З ЯКОЮ МЕТОЮ БОГ НАС ВИПРОБОВУЄ?

Св. Павло, говорячи про Церкву Євангельського віку, каже: “Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані” (2 Тим. 3: 12). Це правило не має винятку, тому розуміння цього і належні очікування повинні змусити нас стояти твердо, маючи на собі броню праведності і взуття готовності говорити Євангеліє Миру. Бог дозволяє Своєму народові мати труднощі і страждати за добрі вчинки. В теперішньому часі Він кличе громаду святих. Ця громада буде Царським Священством в майбутньому, щоб благословити весь світ протягом Месіанського царювання. Тому Біблія пояснює нам, що ця громада потребує труднощів, щоб випробувати характер та показати його. Бог хоче бачити, наскільки ми вірні принципам праведності, наскільки ми готові страждати. У світі є приказка: “Кожен має свою ціну”. Так само в Церкві деякі здатні знести дещо, а тоді відступити назад. Інші можуть витримати трохи більше, а ще інші – ще більше. Господь каже, що Він шукає таких, котрі б віддали все, щоб виявитися вірними своїй угоді з Ним. Така вірність означає відданість Богу і Його законам, які є законами праведності.

ВОГОНЬ МІЖ ВАМИ

Твердження, що ці огняні проби випробують Церкву і будуть палати між Божим народом, не обов’язково означає, що всі огняні випробування прийдуть з боку Церкви. Ці випробування є вогнем, який має виконати працю очищення між Божим народом, палаючи в його середовищі. Це – випробування, яке повинен знести кожен особисто. Це також загальне випробування, бо кожен повинен мати в ньому частку. Не тільки громада в цілому повинна мати опозицію, але й кожен особисто буде виставлений на огняні випробування. Ось чому цей вогонь палає посеред нас і буде палати до кінця.
Це випробування відрізняється від того, яке може прийти на будь-яку іншу групу людей. Пояснення різниці знаходиться в нашому вірші: “...через те, що берете ви участь у Христових стражданнях”. Коли ми знаємо, що кожен член Тіла Христа має бути випробуваний, ми раді, якщо якась частинка цього вогню торкається нас. Ми кажемо: “Я беру участь в стражданнях Христа. Я радий, що в Божому провидінні маю частку в цих випробуванням, бо коли б я не мав в них жодної частки, тоді як би я знав, що я – один з членів Тіла?”

ПЕРВИННЕ ДЖЕРЕЛО ТРУДНОЩІВ

Отже, ми всі радіємо, знаючи, що ці огняні випробування є від Господа. Не подумайте, що Господь є причиною цих огняних випробувань, ні, це – справа противника. Але ми віддали все в руки Господа, і Він обіцяв доглядати все, що стосується нас. Тому, що би не траплялося, можемо бути певні, що Отець це передбачив, тобто дозволив, для нашого добра. Якщо ми розуміємо, що це є чимось, що Господнє провидіння влаштувало для нас, то все гаразд, не дивлячись, як часто нам доводиться приходити до Престолу Благодаті за допомогою в час потреби.
Бог відкрив нам, що Він має намір дати всьому Христу дуже велике возвеличення, велику славу, честь і безсмертя. Тому ми звертаємось поглядом у майбутнє, коли це Тіло удосконалиться, і ми матимемо частку в славі нашого Голови. Коли ця слава виявиться, ми радітимемо великою радістю! Випробування, які трапляються нам, приходять з різних джерел. В нашому контексті про них сказано як про одне випробування Церкви, але це випробування складається з різних труднощів. Коли б ці труднощі та випробування прийшли всі одразу, вони могли би бути занадто суворими для нас. Тому Господь дозволяє нам вибратись з вогню на якийсь час. “Бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми порох” (Пс. 103: 14).

ТОРТУРИ СЬОГОДНІ БІЛЬШ ВИШУКАНІ

Отже, Отець влаштував так, що ми кожного разу маємо короткий відпочинок, і коли приходить наступне важке випробування, воно знаходить нас міцнішими і більш готовими мати з нього користь. Деякі випробування приходять безпосередньо від противника. Здається, що труднощі, завдані Церкві, не могли прийти від нікого іншого. Згадайте диявольське відношення до нашого Господа і подумайте про Його страждання.
На нашу думку, людство в звичайних умовах ніколи не виявляло такий злісний дух, як це проявилося в стосунку до Господа. Диявол був причетний до всіх лютих переслідувань святих – відрізання язика, болісного катування тіла і кидання образливих слів.
Сьогодні ми більше, ніж в давні часи, звикли до останньої форми переслідувань святих, бо світ – пересічні люди – не дозволить на те, що творилося в Середньовіччі. Але злісні настрої присутні далі – ворожість, жовчність. Як каже апостол Яків, язик – це вогонь, як світ неправості, що запалює круг життя (Як. 3: 6). Так само в наші дні язик та перо часто використовують як зброю зла.
Мабуть, всі ми зауважили, що світу подобається говорити зле і вірити злому, що людям подобається говорити те, чого вони не знають. Річ у тому, що вони опановані противником, він напосідає на них. Але ми живемо в більш цивілізовані дні, ніж наші брати в минулому. На нашу думку, особа, яка робить такі злісні речі сьогодні – говорить наклепи і обмовляє Божий народ – є під свого роду злорадним впливом. Тоді приходить спокуса говорити зле у відповідь – завдавати усілякої шкоди, на яку ми здатні. Якщо ми бачимо, що в нас зростає схильність говорити лихе, ми повинні цьому протистояти, дозволяючи, щоб вогонь спопелив пристрасті нашої старої природи. Якщо ми приймемо цей вогонь належно, він матиме на нас очищаючий вплив, роблячи нас придатними до Небесного Царства.

ВТОРИННЕ ДЖЕРЕЛО ВИПРОБУВАННЯ

Випробування приходять не тільки від противника, але й від слабостей та недосконалості інших. Та, мабуть, найважче зносити випробування, які приходять від братів. Ми знаємо, що “бог цього віку засліпив розум [невіруючих]”. Якщо трапиться, що когось, хто обіцяв бути відданим Богу і назвався іменем Христа – чи то пресвітеріанина, чи прихильника англіканської церкви, чи баптиста, чи конгрегаціоналіста, чи дослідника Біблії – охопив дух переслідування, ми тим більше знеохочуємось і маємо менше симпатій до такої особи.
Слід пам’ятати, що жодна річ не трапиться з нами, якщо її не дозволить Отець. Якщо ми не отримаємо випробувань від методистів, пресвітеріан або дослідників Біблії, ми отримаємо їх від когось іншого, щоб в нас згоріла жужелиця і зміцніли елементи характеру, які потребують розвитку. Всіх їх треба приймати терпеливо, пам’ятаючи, що вони “достачають для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги”. Ми повинні відвернути від них свій погляд і побачити величний задум Бога. Ми повинні збагнути, що це шлях, яким Бог обтісує і полірує нас, щоб приготувати для величного Храму Слави. І коли ми думаємо про це, то можемо сприймати огняні випробування стійко і терпеливо, розуміючи, що ми здобудемо з них благословення.

“Часто Він по тернистих стежках
Мої втомлені ноги провадить,
І хоч йду по стежках тих в сльозах,
Як приємно мені відчувати:
Що Він поруч зі мною іде –
Провідник мій, мій Бог і Спаситель,
Тільки Він мене далі веде,
Тож вдоволений я і щасливий.”

Ось так ми, як народ Бога, вчимося торжествувати. Ми можемо торжествувати у всьому, що Він зробив для нас і в нас. Природно ми найменш схильні торжествувати в клопотах та переслідуванням, але можемо торжествувати і в них. Ми можемо радіти в них – не радіти клопотами та переслідуваннями, але розуміти, що вони виробляють в нас характер, який до вподоби Богу. А Господь пильнуватиме, щоб ми отримали достатньо, але не надто багато горя.
Слово “горе” має на увазі серйозні клопоти – сукупність клопотів, які становлять поважні труднощі. Воно не означає, що ми, потрапивши в якесь лихо, швидко виберемось з нього, але означає суворі та тривалі труднощі. Часом ми не знаємо, чому на нас прийшли труднощі. Вони можуть прийти у вигляді хвороби, смерті, фінансових клопотів, упокорення нашої прихованої пихи та самолюбства, або ж це може бути поєднання труднощів. І немає різниці, якого роду ці труднощі, бо всі вони – труднощі. Але нам слід визнати, що у всіх цих труднощах Господь має над ними догляд і дозволяє їх для нашого добра.
Світ також має переслідування. Люди в бізнесі інколи переслідують один одного. Часом переслідування є на політичній ниві. Господь дає зрозуміти Церкві, що ми можемо радіти в будь-яких переслідуваннях, особливо коли ми зовсім не заслуговуємо на докір. “Коли [страждає хто з вас] як християнин, то нехай не соромиться він [не відчуває знеохочення]”, – говорить апостол (1 Петр. 4: 14-16). Він страждає, бо темрява ненавидить світло і зводить наклепи на Правду. Так було весь час від днів Ісуса.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ВІД ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Чи ми можемо сказати, що нам не трапляться жодні такі труднощі? Ні, ми все доручили Господу, і нам потрібно лише схилитися з повною покорою, знаючи вірою і маючи запевнення Божого Слова, що все допомагає нам на добре. Якими б не були труднощі, вони принесуть терпеливість, якщо ми достатньо розвинуті. Можливо, що дехто з Господнього народу вже добре розвинув терпеливість і не потребує стількох випробувань, але якщо ми бачимо в чомусь потребу, то повинні прагнути цього.
Ще раз нагадаю вам історію про одного брата, котрий, вивчивши себе уважно, прийшов до висновку, що йому найбільше не вистачає терпеливості. Тоді він щиро молився до Господа, щоб Той дав йому більше терпеливості. Чим більше він молився, тим більшими, як йому здалося, були його труднощі і, відповідно, випробування терпеливості. Врешті він зрозумів, що це і є відповідь на його молитву, бо таким чином він здобув терпеливість. І коли він почав це розуміти, то це підбадьорило його і принесло велику зміну. Він побачив, що Господь відповів на Його молитву і дав саме ті випробування, яких він потребував для розвитку в своєму характері згаданої благодаті Духа.
“Утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію”. Це не означає, що ми спочатку здобуваємо всю терпеливість, потім весь наш досвід, а тоді всю нашу надію. Вони розвиваються одночасно. Ми маємо відвагу і хочемо подобатися Господу, а також не соромимося бути Його дітьми. Причина, чому ми не соромимося, полягає в тому, що ми, маючи таку надію, усвідомлюємо Божу любов і в змозі сказати: “Після моїх труднощів я маю більше надії і більше терпеливості. Ці труднощі приносять наслідки у вигляді плодів Духа.” Хто уникає труднощів, які б розвинули плоди Святого Духа, той ніколи не здобуде місця в Царстві. Терпеливість можна здобути тільки через випробування. Віру можна розвинути тільки в потребі. Ми повинні готуватися до нашої майбутньої праці. Цього можна добитися тільки в труднощах, які дозволяють нам відчути недуги, скруту та випробування стогнучого створіння, для котрого ми будемо служителями та представниками, коли зійдемо на престол. Для нас уроком нинішніх труднощів є вміння протистояти злу не злом, а добром. “Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!” (Рим. 12: 21).

R5778 (1915 р.)