ЧИ МОЄ СЕРЦЕ Є “ДОБРИМ ҐРУНТОМ”?

“А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості” (Луки 8: 15).
Знаємо, що ці слова є частиною притчі нашого Господа про Сіяча. Чоловік вийшов, щоб засіяти своє поле. Коли він сіяв своє насіння, одне впало на одну землю, інше – на іншу: одне впало між терня, одне – на кам’янисту землю, одне – на тверду, втоптану стежку, а одне – на добрий ґрунт. Добрий ґрунт приніс врожай – один у тридцятеро, один у шістдесят раз, а один у сто раз.
На основі пояснення цієї притчі, яке дав Учитель, добре насіння представляє Послання Царства, яке, падаючи тут і там, промовляє до різних сердець по-різному. Насіння, яке потрапило на втоптану стежку, представляє Послання, яке особа чує, але яке не потрапляє до її серця. Такі люди просто чують зовнішнім вухом і забувають. Воно не справляє на них враження. Господь сказав, що причиною цього є супротивник, який приходить і забирає насіння. Воно аніскільки не проникає в тверду землю. Оскільки умови, щоб воно проникло до серця, є несприятливими, слухачі швидко забувають усе, що чули. Хитрощі супротивника завжди, коли це можливо, перешкоджають насінню увійти в чиєсь серце і пустити коріння.

ЧИМ Є ПОРОЖНЄ СЕРЦЕ

Між тими, хто приймає Правду, існує клас твердосердих. Спершу вони проявляють великий запал, але їм бракує глибини характеру. Вони не є того виду, якого шукає Господь. Вони не принесуть плоду, бо недостатньо глибокі для коріння. Вони поверхневі. Вони прагнуть тримати свої вітрила так, щоб у них дув сприятливий вітер цього життя. Але як тільки вони бачать, що Правда непопулярна, коли перед ними замаячить переслідування або публічне висміювання, їхній запал холоне, а зацікавлення Жнивним Посланням слабне і поступово завмирає. Отже, вони – мов пшениця, посіяна на неглибокій землі, яка сходить і гарно росте якийсь час, та коли приходить спека, вона в’яне, бо має мале коріння.
Серце, схоже до ґрунту з терням, є добрим ґрунтом, бо дає добрі нагоди розвивати плоди Святого Духа. Але його облягають бур’яни. Якщо їх не виривати, а залишити, вони заглушать пшеницю. Терня – це не пусті життєві задоволення, такі як театр, карти, танці і т.п., а, як пояснює Господь у притчі, життєві клопоти, життєві амбіції, омана багатства – сподівання, що коли вдасться розбагатіти, то можна буде краще служити Господній Справі. Таке прагнення шукати щось створює можливості для його здобуття, але є несприятливим для тих, котрі є з класу пшениці. Вони можуть бути добрими бізнесменами, гарними політиками, або ж захопитися вивченням чогось. Інші з них можуть бути добрими господарями, пишатися тим, як гарно вони тримають все в порядку. Ще інші можуть займати високе суспільне становище або займатися реформами і т.д. Все це – терня з притчі. Таке серце не приносить плоду, бо ґрунт, хоча добрий, зайнятий чимось іншим. Послання Царства та його праця стиснуті звідусіль, тому жодний плід не може дозріти.

ЧЕСНІСТЬ ЯК ГОЛОВНА ПРИКМЕТА

Врешті ми переходимо до класу “доброї землі” цієї притчі – землі, ґрунт якої не тільки добрий, але й вільний від усіляких отруйних бур’янів, що заважають належному росту насіння пшениці. Цей стан представляє повне посвячення Богу. Усе, що заважало, залишилося позаду. Клопотам цього життя не дозволено увійти в це серце і заглушити Слово. Така особа уклала добросовісну угоду з Господом, знає як її виконувати і виконує. У неї є потрібна риса характеру, тобто глибина характеру, а також відповідне вміння. Також у неї є особлива прикмета повної чесності, відданості.
У тих зі згаданого класу, котрі названі “доброю землею”, ми знаходимо різні обставини в житті: небагато шляхетних, але деякі – шляхетні; небагато сильних, але деякі – сильні; небагато вчених, але деякі – вчені; небагато мудрих, але деякі – мудрі. Однак всі вони повинні мати добре серце, повинні бути чесними, інакше вони б не змогли принести потрібного врожаю, бо чесність є найважливішою прикметою зі всіх, на додаток до певного інтелекту та оцінювання Правди. Отже, бачимо, що цей клас здатний приносити різну кількість врожаю залежно від обставин, умов та спроможності. Але всі є в доброму стані серця, щоб приносити якомога більше – у тридцять раз, у шістдесят раз і у сто раз.
В образі ми бачимо, що Правда представлена насінням, і бачимо, що окремі особи теж представлені насінням. Думка полягає в тому, що сіється зернина Правди, і що в чесному серці вона творить характер, який є в згоді з Правдою. Цим насінням Правди є Послання Царства, Слово Царства – не просто правда про людську філософію, або якась наукова правда, але особлива Правда; не щось, що ігнорує Божий План і претендує на те, щоб бути кращим планом, ніж влаштував Бог, але це особлива річ – Слово Царства.

ЧОТИРИСТА МІЛЬЙОНІВ КУКОЛЮ

Здається дивним, що така велика кількість так званих християн, які налічують зараз чотириста мільйонів, так мало знає про Царство! Переважна більшість чула про нього зовсім мало, або й не чула зовсім. Це є очевидним, коли ми дивимось на Європу і бачимо мільйони тих, які б’ються на смерть, а ще інші мільйони є готові воювати тут, у Сполучених Штатах. Річ у тому, що вони не стали Новими Створіннями. Як природне насіння проникає в землю, пускає паросток, і з нього виростає щось, що ґрунт плекає і розвиває, так добре насіння Правди у відповідному серці приносить добрий плід. Послання Царства дає результати, які відповідають його природі. Воно сягає відповідного класу і веде його до стану, де Бог приймає цей клас як Нові Створіння. Ці Нові Створіння є дітьми Царства, і ці діти Царства є пшеницею, яка має бути зібрана. “Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві”.
Наш Господь в іншій притчі показує нам відмінний вид насіння – насіння куколю. Це насіння куколю трохи схоже на пшеницю. Але це не є справжнє насіння – не насіння Царства. Воно може бути насінням, тобто посланням, моральності, чистоти життя або повної відмови від спиртних напоїв і т.д. Як би там не було, воно не зродить класу Царства. Єдиним насінням, яке зродить цей клас, є добре насіння, справжнє Послання Царства.
Дивлячись навколо у світі, ми бачимо, що великий ворог насіяв на пшеничному полі Царства у надмірі фальшивого насіння, пажитниці, зерна куколю, як ми це бачимо у вигляді різних послань, що з’явились по всьому світу. Це насіння не обов’язково родить поганих людей. Ці люди працюють з різною метою, і деякі з них є так чи інакше добрими, але вони не є дітьми Царства. На сьогодні цим куколем є багато впливових осіб. Загалом чотириста мільйонів куколю представляють не справжнє пшеничне поле, а лише імітацію, і вони захопили місце, яке по праву належить класу справжньої пшениці.

ЧАС, ПОТРІБНИЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПЛОДУ

В жнивному часі, який саме закінчується, відбувається поділ між справжньою пшеницею і куколем. Справжня пшениця збирається до клуні, тоді як кукіль в’яжеться в снопи для спалення – не для буквального спалення, але для знищення його як куколю, як імітації пшениці. Такі особи незабаром перестануть називати себе християнами. Вони визнають себе тим, чим були завжди – частиною світу. Багато з них є церковними членами, але насправді вони є зі світу і мають його дух. Вони зверхньо відносяться до справжньої пшениці, вважаючи її свого роду диваками, фанатиками.
Багато хто з куколю не здогадується про те, що він є куколем. Натомість ті, котрі прийняли Послання Царства до доброго і чесного серця, принесуть відповідний плід. Потрібен час, щоб розвинути належний плід. Цей клас щоденно зростає в знанні, в любові, будує один одного в найсвятішій вірі. Кожен з них робить добре всім у міру нагод. Це і є праця, якої Бог від них сподівається. Незабаром вони будуть згромаджені до Небесного Царства за завісою.
Після того, як вогонь цього “Дня Гніву” спалить “теперішній злий світ” і повипалює всі коріння пихи, прийде великий час благословення для світу людства. Великий плуг горя приготує людство до великого засіву близького майбутнього. Потрібно буде з тисячу років, щоб уродився славний врожай Тисячоліття. Зібрані в той час не будуть пшеницею, а реституційним класом, бо пшениця вжита в притчах нашого Господа, щоб представляти духовний клас, святих Євангельського віку.

R5736 (1915 р.)