КЛАС, ВШАНОВАНИЙ ГОСПОДОМ

“Я шаную тих, хто шанує Мене” (1 Самуїлова 2: 30).
Слова нашого вірша пов’язані з історією про Ілія та його сім’ю. Ілій був Божим представником у дуже особливому значенні: він був священиком та суддею Ізраїлю. Сини Ілія також були священиками, проте вони були вкрай нікчемними у своїй поведінці, жили аморально, прихилялись до несправедливості, використовували власне становище і становище батька, щоб ламати засади праведності.
Господь докорив Ілії за те, що він не пильнував за своїми синами і не перешкодив їм робити речі, які були несправедливими, неправедними, суперечили Божій волі і були зневажливими як для Його Справи, так і для їхнього становища священиків. Слова докору були сказані Ілії через хлопчину Самуїла, як свідчення того, що Бог думає про це, а також щоб показати, що почесті, дані йому та його сім’ї, будуть забрані. Господній погляд на справу видно зі слів нашого вірша: “Я шаную тих, хто шанує Мене”.

ПРОТИВИТИСЬ ГОРДИМ І ДАВАТИ БЛАГОДАТЬ СМИРЕННИМ

Віримо, що цей принцип завжди приносить добро. Він, напевно, вшанує тих, хто сьогодні, хто вже зараз шукає почестей для Бога. Хто шукає почестей тільки для себе, той може здобути якісь почесті, може до певної міри звеличитися, але в цьому випадку його звеличення буде не від Господа. У служінні Господній Справі, Господній Правді таких осіб Господь не звеличить. “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать [милість]”.
Щоб вшанувати Бога, треба пізнавати Його волю і виконувати її від щирого серця, дати Господу першість у всіх наших справах, звіщати Його чесноти. Ніколи не треба думати про себе, про власні почесті. Ми повинні служити згідно з принципами, які Господь підтримує. Шукати слави для Бога – ось властивий шлях для нас, Його дітей, котрі маємо Його благословення. Може здатися немовби наш вірш у певному значенні суперечить словам Господа: “любіть ворогів ваших”. Коли ми починаємо уважно аналізувати цей вірш, ми усвідомлюємо, що хоча Господь говорить, що Він шануватиме тих, хто шанує Його, і говорить, що “хто шукає Мене, Мене знайде”, однак Він не каже, що зробить кривду тим, хто Його не любить і не шанує. Навпаки, Господній задум настільки всеохоплюючий, що включає “всі покоління землі”. Отже, Бог любить тих, котрі є Його ворогами – любить їх настільки, що подбав про Жертву за них та про їхнє поєднання з Собою. Але Він не шанує Своїх ворогів.

НЕНАВИДІТИ ГРІХ І ЛЮБИТИ ГРІШНИКА

Потрібно визнати, що Бог любить особливо тих, котрі намагаються виконувати Його волю. Хоча нам сказано любити наших ворогів, але це не означає, що ми повинні любити наших ворогів так само, як ми любимо членів Тіла Христа. Різниця в тому, що ми любимо наших ворогів співчутливою любов’ю, тоді як наших братів у Христі ми любимо святою любов’ю, любимо їх як близьку рідню, як приятелів. Гріх не подобається Богу, ані нікому іншому, хто перебуває в єдності з Богом і має Його Дух. Гріх – це потворність, це виродження; він огидний для розуму та Духа Бога. Але Бог має співчутливу любов до грішника і хоче, щоб ми мали таку саму любов до нього, щоб ми були готові робити добро тим, хто кривдить нас, переслідує, хто поводиться з нами недоброзичливо. Ми повинні наслідувати Бога.
Богу до вподоби вибрати декого з людської сім’ї, щоб вони були Його послами. Замість того, щоб говорити до людей безпосередньо, Господь промовляє через Своїх представників, Своїх дітей. Йому буде приємно їх вшанувати, зробити Своїми представниками, бо вони намагаються виконувати Його волю, бути відданими Його Слову. Чи міг Бог обрати Своїми послами тих, хто не представляв би Його належними чином? Однозначно, що ні! Ми, Його діти, можемо вже тут збагнути дух Господнього свідоцтва, і нам залишається шанувати Його, звіщати Його чесноти іншим, як шляхом проповідування чистого Послання Правди, так і шляхом зразкового життя, щоб ми могли мати Його благословення зараз, а також велику честь, обіцяну Його вірним у Царстві, яке так близько.

R5703 (1915 р.)