БЛАГОСЛОВЕННЯ ВІД ПРОЩЕННЯ
ПСАЛОМ 32
ПРОЩЕНІ, ЗАХОВАНІ, СТЕРТІ ГРІХИ – ВІДСУТНІСТЬ ОБВИНУВАЧЕННЯ В БЕЗЗАКОННІ – ДУХ НЕВИННОСТІ – ХТО МОЖЕ ПРОСИТИ ПРОБАЧЕННЯ ПІД УГОДОЮ ЗАКОНУ, ПІД УГОДОЮ БЛАГОДАТІ, ПІД НОВОЮ УГОДОЮ? – ДЕЯКІ ГРІХИ ПІДЛЯГАЮТЬ НЕ ПРОЩЕННЮ, А СПОКУТУВАННЮ – “НАД НИМ ХАЙ ПОМОЛЯТЬСЯ” – СМЕРТЕЛЬНИЙ ГРІХ, АБО ГРІХ НА СМЕРТЬ

“Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито” (вірш 1).
Святе Письмо представляє нашому розуму думку, що гріхи можуть бути прощені в тому значенні, що Бог вже не вважатиме нас грішниками. Але гріхи залишаються, бо вони тільки заховані. Святе Письмо також показує, що час, коли гріхи дійсно будуть стерті, належить до майбутнього, а не до теперішнього життя. Для прикладу: християнин, який зламав Божественний Закон зовсім випадково, внаслідок успадкованих вад, може негайно звернутися до Бога за прощенням через Відкупителя і здобути певність, що його гріх є прикритий, що Бог не ставитиме цей гріх йому за провину і не поводитиметься з ним як з грішником, бо Ісус Христос, праведний, вчинив повне поєднання за такий гріх.
Є інший вид гріха – частково з причини слабості та спадковості і частково за згодою розуму. Ми могли би назвати його мішаним гріхом. Господь, пробачивши цей гріх, поверне радість Свого лиця Своїй дитині і цілковито заховає цю провину, тобто не буде зважати на неї настільки, наскільки вона є мимовільною, ненавмисною, з необізнаності. Але Він покарає за ту частину провини, яка була з обізнаності, з потурання та згоди розуму.
Є ще інший вид гріха, який Біблія змальовує як свідомий гріх проти світла, проти знання. Про нього часом кажуть як про гріх проти Святого Духа, бо світло знання та Правди є світлом Божого Духа Правди. Хто свідомо порушує, той порушує Дух Правди. Такий гріх, за словами Ісуса, не має пробачення ані в цьому віці, ані в наступному (Мт. 12: 32). Та це не означає, що особа буде покарана за нього навіки. Просто, як вже було сказано, такий гріх не підлягає пробаченню, і його треба спокутувати. Якщо це був гріх проти повного світла, то спокутування означатиме Другу Смерть. Ми маємо причину вірити, що, з огляду на наші успадковані слабості та безбожне оточення, майже всі гріхи, вчинені Божим народом можуть бути класифіковані як мішані гріхи, тільки частково добровільні.
У всякому випадку, людина, яка розуміє, що її провину прощено, а гріх закрито, повинна мати великий мир та радість перед Господом, і благословення, яке неможливо описати. Водночас, вона може носити знаки від цих прощених гріхів на своєму тілі до самої смерті. Її можуть турбувати болі, муки та різні недуги, які є наслідком прощених гріхів, і це може бути до останньої миті. Такі гріхи, отже, не є стерті весь цей час, хоча є пробачені. Знаки від них видніються на тілі або на розумі, або є ще якоюсь плямою.
Св. Петро каже, що наші гріхи мають бути стерті цілковито в Другому Приході Христа. Можемо бачити, як це відбудеться: обітниця Церкві полягає в тому, що у воскресінні тим, хто належатиме до неї, будуть дані досконалі тіла; що часткове та недосконале минеться, а досконале стане їхнім надбанням навіки у тілі воскресіння – “сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне, встає тіло духовне” (1 Кор. 15: 43, 44).

УМОВИ ПРОЩЕННЯ

Існує багато непорозумінь щодо умов, в яких можна сподіватися прощення гріхів. У них не треба винуватити Біблію, яка робить дану річ дуже виразною і дуже зрозумілою. Вина є з боку наших спантеличених теологів, які все змішали. Щоб зрозуміти це, ми повинні пам’ятати, що весь світ, як діти Адама, знаходиться під Божественним вироком смерті, і йому безпосередньо не запропоновано жодної надії. Народ Господа має Об’явлення від Нього, яке підказує, що Бог планує великі речі для світу в майбутньому через Царство Месії, але ці речі не стосуються його в теперішньому часі. Всі милості та ласки Бога, з прощенням гріхів включно, обмежені тепер до тих, котрі увійшли в стосунки угоди з Богом.
Що означає стосунки угоди? – може запитати хтось. Відповідаємо, що Бог склав угоду з юдейським народом через Мойсея, посередника Угоди Закону. Частиною цієї постанови було те, що на основі конкретних жертв за гріхи – тельців та козлів – Бог уклав Угоду, договір, з цим народом. Жертви тельців та козлів щороку в День Поєднання приносили народу прощення гріхів на весь рік, щоб всі люди могли бути в єдності з Богом. Завдяки цьому вони мали право приходити до Бога в молитві щодо кожної подробиці Божої обітниці або в справі прощення своїх гріхів – як у випадку Давида.
Але цей привілей не поширювався на поган. Він був порядком, запровадженим тільки для юдеїв. І навіть у випадку юдеїв це був тільки образний порядок. Він зображував сталий порядок Євангельського віку, що ґрунтується на “кращих жертвах” позаобразного Мойсея – Ісуса.
Від часу Ісуса вступила в дію інша Угода, натомість Угода Закону в даний час, можна сказати, не діє. Угода, яка зараз стосується християн, по-біблійному називається Угодою Жертви (Пс. 50: 5), або Угодою Благодаті. Це – Угода Жертви, бо всі, котрі укладають цю Угоду з Богом, жертвують свої земні права та інтереси, отримуючи замість них духовні благословення, які Бог обіцяв і які вони можуть бачити очима віри.
Ісус перший уклав Угоду Жертви. Святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, Він представив Своє тіло як живу жертву Богу, кажучи: “Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже” (Пс. 40: 8, 9; Євр. 10: 7). Він підкорив Свою волю, а з нею усяку річ та кожну прикмету, якою Він володів. Під час трьох з половиною років Його служіння Він завзято виконував цю Угоду до смерті – хресної смерті. За це Бог повищив Його і дав Йому досконалість духовної природи, яку Він отримав у воскресінні – славу, честь та безсмертя назавжди (Фил. 2: 8-11).
Праця Євангельського віку – покликати з грішного роду тих, хто має схожий дух, вдачу, схожу до тієї, яку мав Ісус. Ніхто, на відміну від Нього, не є святим, незлобивим, невинним, відлученим від грішників, однак все те, чого їм не вистачає, їм компенсовано приписанням заслуги Ісуса, щоб вони, як стверджує апостол, стали прийнятними для Бога в Улюбленому. Після прийняття вони мають привілей укласти таку ж Угоду Жертви, яку уклав Ісус. Разом з Ним вони кажуть Отцеві: “Ось, ми приносимо себе на основі всього записаного у Твоїй Книзі, щоб чинити Твою волю до смерті”. Це та сама Угода, і описуючи її, апостол говорить, що ми йдемо Ісусовими слідами і доповнюємо недостачу скорботи Христової (1 Петр. 2: 21; Кол. 1: 24).
Багато хто навіть не здогадується, що тільки ті, які перебувають у стосунках угоди з Богом, взагалі мають право приходити до Бога в молитві, просити пробачення за гріхи чи про щось іще. Однак це має стати зрозумілим кожному, хто розмірковує про дану річ. Бог говорить, що Він не вислуховує грішників і влаштував тільки один порядок, яким хтось може наблизитись до Нього. Ісус є Дорога, Правда і Життя. “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”, – каже Він (Ів. 14: 6). Ісус є заступником тих, котрі стають Його учнями і вирішують йти Його слідами. Але Він не є заступником світу. Він – заступник особливого класу, Своїх послідовників. У відповідний час, у кінці цього віку та на початку Тисячоліття, Він стане посередником всього світу, задовольнить вимоги за всі його гріхи і прийме кожного члена людського роду під Свій Божественний нагляд.
Його посередницьке Царство влаштоване саме з такою метою. Світ приходитиме зі своїми гріхами та з молитвами не до Отця, а лише до великого Посередника між Богом та людьми – між Богом та світом. У той час люди матимуть рясні благословення та милості під запровадженим порядком, яких вони не можуть мати зараз. Єдиними, хто може здобути Божі милості в даний час, є ті, котрі приходять визначеним Шляхом – через Угоду Жертви.

ЄДИНІ ВИМОГИ ЗАСТУПНИКА

Маючи у своєму розумі хибні уявлення про покарання за гріх – ідею, що повинні бути вічні муки, – багато хто уявляє собі, що Господь Ісус сидить зажурений та заплаканий, чекаючи на грішників, щоб вони показали хоч найменші прояви розкаяння. Тоді Він полетить дати їм полегшення і прийняти без жодних визначених умов та вимог. Це не має нічого спільного з правдою, нічого спільного з вченням Біблії. Навпаки, якщо грішник думає навернутися з гріха до Бога і прийти до Ісуса, просячи, щоб Той був його заступником перед Отцем і зробив його достатнім та прийнятним, йому одразу сказано, що він може мати цей привілей на конкретно визначених умовах.
Встановлена умова: він повинен стати учнем Христа. Це означає все, про що каже Учитель: “Коли хоче хто йти вслід за Мною [бути Моїм учнем], хай зречеться самого себе [пожертвує власну волю], і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною” (Мт. 16: 24). Коротшого шляху немає. Інших умов немає, тому Ісус не вмовляє нікого приймати ці умови. Хибно навчені євангелісти можуть в імені Господа переконувати і створювати інші умови, але тоді вони ще далі відходять від повноважного Послання Божого Слова. Все навпаки, Ісус казав до декотрих в той час: “Сядь і вирахуй видатки” – не спіши, добре дивись, що ти робиш, повністю виріши для себе, перш ніж взяти відповідальність учнівства. Краще не обіцяти, аніж, пообіцявши, зламати обіцянку. Краще не братися за плуг, щоб стати слугою Господа, аніж, пообіцявши та почавши службу, відмовитись або почати оглядатися, що означає службу на півсили (Лк. 9: 62).

ВУЗЬКА ДОРОГА – МАЛО ОХОЧИХ

Можливо, хтось скаже, що коли б такі погляди стали загальноприйнятими, було би набагато менше християн у світі. Що ж, це правда, але ми наголошуємо, що християни були би кращої якості, більш прийнятними для Господа. Господь каже: “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя [в теперішньому часі], і мало таких, що знаходять її”. Ці нечисленні повинні становити клас Царства, клас Нареченої, і повинні бути з Христом Божественним знаряддям благословення всіх племен землі під час тисячі років Христового царювання.
Інша річ, на якій варто наголосити: коли ми вперше приходимо до Господа, не треба молитися про прощення первісного гріха. Він каже нам, що вже все зроблено, все виконано для тих, котрі прагнуть прийняти Його умови та стати учнями. Все, що нам треба зробити, це прийти до Господа з розумом, свідомо і сказати Йому, які ми раді, що Він влаштував такий порядок, як охоче ми приймаємо умови учнівства з надією, що Його благодать буде достатньою для нас, що приймаємо Його запевнення, що все допомагає на добре тим, хто покликаний згідно з Його задумом.
Увійшовши в стосунки угоди з Богом, потрібно молитися про прощення провин – гріхів недогляду чи занедбання угоди посвячення та Божественних вимог. Цей клас має привілей звертатися з Господньою молитвою: “І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому”. Ці гріхи (провини), які підлягають прощенню, не містять первісного гріха. Він прощений дармо всім, хто прийняв Христа і увійшов під цю нову угоду-постанову. Провинами є наші невдачі у намаганні відповідати критерію, який Господь вимагає після того, як Його благодать звільнила нас від провин минулого.

“НАД НИМ ХАЙ ПОМОЛЯТЬСЯ”

Св. Яків звертає нашу увагу на тих з Господнього народу, котрі, мабуть, захворіли на гріх настільки, що самі не здатні наблизитися до Престолу Благодаті. Внаслідок упущень в житті, занедбання обов’язків та привілеїв, нехтування умовами своєї угоди, між ними та Отцем з’явилась густа та темна хмара. Їм не під силу проникнути крізь цю хмару. Їхні молитви, здається, не доходять до Отця. Він ховає від них Своє лице. Це – крайність. Через апостола Господь говорить, що коли би хто навернув такого переступника – християнина, котрий потрапив в таке погане становище, – від його грішного шляху, той спасе душу від смерті та заховає багато гріхів.
Апостол каже про порядок. Хворий на гріх повинен розуміти, що саме йому потрібно, і повинен покликати старших Церкви – доросліших християнських братів. Їм треба розповісти про свою хибу і про все, що, на його думку, спричинилося до його відокремлення від Господньої милості. Вони, у свою чергу, як члени Тіла Христа, можуть вступитися за нього перед Господом і помазати його олією в імені Господа. Якщо він вчинив гріхи, вони будуть йому прощені, і Господь знову підійме його до духовного здоров’я та сили (Як. 5: 14-16, 19, 20).

R5690 (1915 р.)