ЧИ ІСУС ЛИХОСЛОВИВ СВОЇХ ВОРОГІВ?

«Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно» ( 1 Петра 2: 23).
Виникає природне запитання: як погодити вислів св. Петра в цьому вірші з фактом, що наш Господь викривав книжників, фарисеїв та навчених Закону як лицемірів, як рід зміїний тощо?
Ми пригадуємо факт, представлений в Євангелії. Святий Петро був одним з дванадцятьох апостолів, а отже постійно був з нашим Господом впродовж Його земного служіння і тому, очевидно, дуже добре засвідчив факт, що Учитель не відповідав лихослів’ям на лихослів’я. Суть слів апостола була в тому, що Ісус не мстив. Коли про нього говорили лихі речі, Він не лихословив тих, котрі ображали Його. Він не накликав прокляття на їхні голови, але поручив Себе Богу і полишив Свою справу в руках божественної справедливості.
Євангелісти описують деякі з цих гнівних звинувачень проти нашого Господа. В одному випадку Його вороги сказали про Нього: «Він демона має, і несамовитий». Знову ж таки, Ісус Сам нагадує, що Його називали також «Вельзевулом» – князем демонів. Книжники і фарисеї визнавали Його діла, але звинувачували Його і приписували Його добрі діла сатані. Вони натякали, що Його народження було незаконним. Вони намагалися довести, що Він був винний у богохульстві, коли говорив, що коли би храм був зруйнований, то Він відбудував би його знову за три дні. Вони не збагнули духа Його учення і намагалися довести, що цей Його вислів був святотатством. Вони старалися впіймати Його на слові. Вони трималися того, що коли б Він дійсно був великою людиною, то мав би спільність з ними, а не з митниками та грішниками. Врешті-решт вони осудили Його до такої міри, що розіп’яли між двома розбійниками.
Але як бути з тим, що Ісус сказав деякі дуже гострі слова книжникам, фарисеям і первосвященикам тих днів? До прикладу, Він назвав їх «родом зміїним», «побіленими стінами», «гробами, повними трупних кісток та всякої нечистости». При одній нагоді Він сказав: «Лицеміри! Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете». І ще: «О змії, о роде гадючий, – як ви втечете від засуду геєнни?» Він заявив: «Ваш батько – диявол, і його діла ви виконуєте». Іншого разу Він називав їх «нерозумні й сліпі», «сліпі проводирі» і засуджував їх, говорячи: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, – бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте… Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та емлю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас… Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, – очисти перше середину кухля, щоб чистим він був і назовні». Чи було це лихослів’ям? Чи не помилився св. Петро, коли написав слова, над якими ми роздумуємо? Де проходить лінія поділу?

ІСУС НЕ ДАВАВ ЗДАЧІ

Ми відповідаємо: лінія поділу в тому, що наш Господь не відповідав їм ударом на удар; Його звинувачення проти них були дані заздалегідь і тому не були лихослів’ям проти чогось, що вони говорили на Нього. Він не звертався до когось з них як до того, хто має диявола. Він говорив про їхню систему загалом як про згубну систему. Якщо б Господь не заявив, що ці керівники Ізраїлю були лицемірами, як би ми могли знати, що вони були лицемірами, коли зовні вони виглядали дуже старанними у дотриманні закону? Люди говорили: «Гляньте, як ці святі люди ходять скрізь і моляться на рогах вулиць! Подивіться на їхню явну побожність! Ми не бачимо, щоб Ісус молився хоча б наполовину стільки, скільки моляться вони. І вони завжди пильнують, пильнують, щоб виконувати Закон». Тому було правильним, що наш Господь повинен був вказати, що їхня пильність, їхні десятини і довгі молитви були лицемірними. Вони так ретельно турбувалися про десятину з м’яти і насіння ганусу, але без жодних вагань пожирали вдовині доми – через деякі формальності переймали майно бідної вдови, а тоді присвоювали майно собі.
Ісус проголосив, що зовні ці визнані святими люди справді були завжди білі, чисті і гарні, але всередині вони були гидкі і нечисті. Вони були з їхнього батька диявола; бо вони мали його вдачу. Вони не робили добра і не служили Богу чистим серцем; їхня служба була лише зовнішньою. Вся їхня система була вкрита воском лицемірством – теперішньою мовою ми назвали б її «прогнилою». Було необхідно викрити цих людей, і щоб усі чисті серцем були врятовані від згуби їхнього впливу. Ісус не назвав жодного з них по імені, а лише засудив їх як клас. Він не намагався завдати їм шкоди, а лише, якщо можливо, зробити добро і застерегти їх і всіх від зла такої поведінки. Наш Господь хотів врятувати людей; тому Він говорив ці речі про клас, Він сказав дещо дуже погане про цей клас. Кожен з цього класу мав би очистити свої подолки і показати, що він не веде двійного життя. Тоді слова нашого Господа не підпадали б під назву «лихослів’я». Він говорив про систему. Він не розповідав щось таємне про Джона Сміта, і не говорив, що м-р Браун був такий-сякий, роблячи те і те в особистому житті тощо.
Тому ми віримо, що маємо повне право звертати увагу на кричущі помилки сьогодення. Не було б правильним докоряти таким способом, як наш Господь, бо люди тепер обурилися б більше, ніж юдеї Його днів. Якщо б наш Господь не засудив деякі з цих речей, які робили їхні провідники, то люди не знали б цього, а тільки думали б, що фарисеї мають Господнє схвалення. Вони ходили скрізь з лицемірними обличчями і виголошували численні молитви і т.п. Чи вони дійсно були святими людьми? Ісус був представником Бога і виражав Його погляди. Отож Ісус дав людям пізнати, що ці фарисеї не робили того, що подобається Богу. Він лише виконував Свій обов’язок.

R5678, (1915 р.)