ЧОМУ СВІТ ЩЕ НЕ ОТРИМАВ РЕСТИТУЦІЇ?

На основі викладеного у Біблії, наш Господь помер за гріхи всього світу тоді, коли дав Своє життя як заміну за життя батька Адама, втрачене через гріх. Смерть нашого Спасителя буде достатньою для всього світу, тому що весь світ є учасником вироку Адама по спадковості. Заслуга Христової смерті, достатня за гріхи Адама та гріхи всього світу, ще не була застосована, тобто заплачена – ані за Адама, ані за світ. Вона лише була передана в руки Отця без застосування за кого-небудь. Святе Письмо показує нам, з якою ціллю має бути це застосування, а саме: після другого приходу нашого Господа і встановлення Його Царства, Він застосує, щоб повністю задовольнити вимоги Божественної Справедливості, цілу заслугу Своєї жертви на користь Адама та його роду. Ось так буде сплачене повне покарання за первісний гріх, і рід Адама буде звільнений від цього осуду, після чого прийде праця реституції. Тим часом, чекаючи застосування крові за світ, Отець приписує цю заслугу Христа Церкві.

ХРИСТОВА ЗАСЛУГА, ПРИПИСАНА ЦЕРКВІ

Розмірковуючи над цією темою, треба розглянути вираз “приписати”. Приписати не означає дати. Дати Христову заслугу означало би застосувати її за Адама та весь рід. Ісус ще не готовий дати її Адаму та всьому родові, бо звільнення Адама та його роду від нинішніх умов вже зараз не було би найкращим планом. У банківській справі приписання має значення, схоже до передавального підпису. Якщо хтось підписує вексель на тисячу доларів, то він не дає ані пенні, а лише приписує грошову вартість. Така операція ілюструє процес приписання заслуги Церкві. Церква не спроможна складати жертву Богу. Бог не збирається приймати в якості жертви щось недосконале. Але Ісус, маючи кредит у руках Отця, приписує частку цієї заслуги тим, котрі віддають себе в посвяченні. На основі цієї заслуги Він стає поручителем, гарантом для тих, котрі хочуть стати Його учнями. Нічого більше не потрібно, бо мета їхнього посвячення – пожертвувати себе, і їм потрібно тільки пожертвувати те, що вони мають. Оскільки наш Господь приписує Свою заслугу Церкві, ця заслуга відшкодовує те, чого вони не мають (залежно від того, чого їм не вистачає по спадковості), і коли вони закінчать свій контракт, ця заслуга буде звільнена, так само як при сплаті векселя, особа, яка його підписала, є вільною.

ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСЛУГИ

Наш Господь Ісус стає Гарантом, Індосантом; Він приписує Свою заслугу усім, хто посвячується Богу. Це включає не тільки Малу Черідку, але й Велику Громаду, котра є тільки частково вірною і потребуватиме цього приписання, щоб завершити свою Угоду. Це включає також тих, котрі пізніше свідомо стають невірними і підуть на Другу Смерть. Коли все це станеться, тоді заслуга Христа, звільнившись повністю від усього приписання, буде застосована повною мірою, щоб запечатати Нову Угоду, Посередником якої є Христос. Тоді Його Царство буде посередницьким правлінням для благословення та підняття світу.
Пропозиція, зроблена послідовникам Христа, полягає в тому, що вони можуть віддати своє людське життя жертовним чином, як це зробив Ісус, в спосіб, призначений для них Божим провидінням. Але ті, котрі приносять себе Богу в посвяченні, є членами грішного роду Адама. Бог слушно відмовляється мати з ними справу, хоча вони вже розкаялися як грішники. Він говорить: “Ваше життя є під осудом; воно на три четвертих загублене, і ви не можете дати на жертву більше, ніж одну четверту того, що сповна вимагається”. Однак у Божому Плані передбачено, що Ісус може стати Поручителем для тих, які бажають стати Його послідовниками в жертві. Завдяки Йому їхня жертва є прийнята як частина Його жертви, і вони можуть також розділити Його славу.

ФІЛОСОФІЯ ВИПРАВДАННЯ ВІРОЮ

Філософія цієї справи полягає ось у чому: Ісус вже має в руках Небесного Отця (тобто в руках Справедливості) кредит за заслуги вартістю в Його людське життя, яке Він поклав жертовним чином, слухняний Божественному бажанню. Ця жертва, достатня за Адама та кожного члена його роду, перебуває в Божих руках, чекаючи на застосування у відповідному часі, призначеному для початку Христового Тисячолітнього Царювання, щоб благословити, підняти світ і дати йому реституцію. Деяка частина цього благословення, тобто заслуги Христа, повинна стати надбанням кожного члена роду Адама під час реституції. А деяка частина, отже, у відповідний час є застосована до тих дітей Адама, які зараз полишили гріх і стали членами Христа через посвячення до смерті.
Ісус, як Заступник тих, які прагнуть стати Його послідовниками, дає, тобто приписує, їм заслугу, яка є на Його рахунку в Бога. Це приписання еквівалентне реституційному благословенню, яке в іншому випадку вони отримали би під час Тисячоліття. Ця приписана заслуга, рівнозначна усій їхній недосконалості, так би мовити, виправдовує їх від усякого гріха, від усякого осуду. Виправдані вірою, вони прийняті Богом, а їхня жертва прийнята як частина жертви їхнього Відкупителя.
Доки вся заслуга Христа, таким чином приписана різним особам, які посвятилися під час цього Євангельського віку, не буде звільнена, повна заслуга Христової жертви не буде наявна для дійсної реституції Адама та всього його роду. Частина заслуги, приписана кожному окремому послідовнику Христа, звільняється тоді, коли цей послідовник помирає, бо приписання було тільки з метою дозволити, щоб жертва того, хто представляє себе, могла бути прийнятною для Бога. Той, хто представляє себе, спочатку відмовляється від земних надій та перспектив – реституційних привілеїв, гарантованих Ісусом усім людям. Все це він жертвує негайно у мить свого посвячення і позбувається цього. Його посвячення до смерті, однак, включає все, що позосталося від його талантів, здібностей, життєвої енергії та сил. Підписання нашого Відкупителя на користь Церкви діє як ембарго на викупну ціну, яка має бути заплачена Справедливості як одне ціле, щоб гарантувати людині реституційні привілеї.

ІЛЮСТРАЦІЯ ПРИПИСАННЯ ЗАСЛУГИ

Наведемо ілюстрацію. Припустимо А помістив мільйон доларів як депозит у банк, плануючи їх використати у відповідний час з конкретною ціллю. Тим часом комусь з його друзів потрібні гроші або кредит. А каже до банкіра: “Я не хочу рухати мільйон доларів, який в мене є як депозит, та оскільки гроші знаходяться у вас, чи не були би ви такі ласкаві надати кредит одному з моїх друзів, якщо я підпишу його векселі”. Банкір звичайно скаже: “Добре”. Підписані векселі будуть взяті на облік, і А бере на себе повну відповідальність за ці векселі, якщо вони не будуть вчасно погашені. Відповідно на його мільйонний кредит накладається ембарго, доки векселі не будуть сплачені. Та як тільки їх погасять, мільйон доларів буде звільнений від боргового зобов’язання, і знову все буде так, як перед векселями, коли кредит А не був нікому приписаний.
Так само є з нами, які стали учнями Христа. Ісус підписує наші векселі. Він стає нашим Поручителем, щоб ми могли виконати наші зобов’язання, щоб ми могли віддати наше життя. Доки наше життя не є віддане, це приписання є ембарго на Христову заслугу, яка зберігається, щоб бути застосованою за світ. Але як тільки кожен з нас умирає, всяке приписання заслуги на нашу користь припиняється, бо контракт виконаний. У випадку тих, які не кладуть своє життя добровільно згідно з угодою, Ісус, як Поручитель, тим не менше, догляне, щоб воно було віддане. Деякі у великому Часі Горя перейдуть крізь великі труднощі, і їхня смерть принесе їм певну міру благословення. Інші помруть Другою смертю.

R5660 (1915 р.)