“ЄГОВА – ТО МІЙ ПАСТИР”
ПСАЛОМ 23
ВПЛИВ ПСАЛМІВ – НАЙБІЛЬШ ЗВОРУШЛИВІ З НИХ – ДАВИД, ПАСТУХ, ДОГЛЯДАЄ ВІВЦІ – НАТЯК НА ДОГЛЯД НЕБЕСНИМ ПАСТИРЕМ СВОЄЇ ОТАРИ – ЙОГО ВІВЦІ НЕ МАТИМУТЬ НЕДОСТАТКУ – ВІН ДАЄ ЇМ ВІДПОЧИНОК – ВІН ГОДУЄ ЇХ – ВІН ОСВІЖАЄ ЇХ ВОДОЮ ЖИТТЯ – ВІН ВІДНОВЛЯЄ МОЮ ДУШУ – ВІН ВЕДЕ МЕНЕ – НАВІТЬ ЯКЩО Я ЙТИМУ ТЕМНОЮ ДОЛИНОЮ, ТО НЕ БУДУ БОЯТИСЯ ЛИХА – ЙОГО ЖЕЗЛ І ЙОГО ПОСОХ – ЙОГО СТІЛ ДЛЯ СВОГО НАРОДУ – ПОМАЗАННЯ, ЯКЕ ВІН ДАЄ – ДОБРО Й МИЛОСЕРДЯ ПОВІКИ

“Єгова – то мій Пастир” (Псалом 23: 1).
Упевнено можна сказати, що жодна збірка поезій не зробила стільки доброго, як це зробила Книга Псалмів. Її почуття зачіпають кожну душу на кожному кроці – в радості і в смутку. Про двадцять третій Псалом Бічер писав: “Він немов соловейко між Псалмами. Він невеличкий, непоказний на вигляд, співає полохливо ховаючись, але наповнив весь світ мелодійною радістю”. Сперджн сказав: “Це – перлина Псалмів, м’який і чистий блиск якої милує кожне око”.
Тільки Божий народ, який є в стосунках угоди з Ним, може правильно оцінити цей Псалом і застосувати його доброзичливість до себе. Псалмист Давид міг це зробити, бо він належав до привілейованого народу, з яким Бог уклав Угоду на горі Синай. Ізраїльтяни пообіцяли йти шляхом Господа і слухатися Його постанов. Бог у Свою чергу пообіцяв їм, якщо вони це будуть робити, дати Своє благословення у кожній справі. Досконала слухняність Угоді та її Закону мала бути нагороджена вічним життям. Однак бачимо, як пояснює апостол, що повна слухняність була неможливою. “Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним”. Небагато хто з юдеїв прикладав великі зусилля, щоб жити згідно з вимогами Закону, і одним із них, очевидно, був Давид, хоча йому було далеко до досконалості. Проте Господь назвав його “мужем за серцем Своїм”. Якщо він робив помилки, то признавався в них, розкаювався, отримував покарання і радів тим, що міг повернутися до Господньої милості, і намагався на майбутнє ще більше підтримувати свою приязнь з Богом. Цікаво відзначити для себе, якою є людина, що Господу до вподоби. Вона чимось схожа на овечку, про яку дбає Великий Пастир. До цього класу, звичайно, належали й інші: пророки та менш відомі постаті – усі, хто намагався жити побожно.

ВЕЛИКИЙ ПАСТИР І ЙОГО ОТАРА

У певному особливому значенні цей Псалом стосується нашого Господа Ісуса та Його Церкви. Всі подробиці Псалму відповідають як нашому Відкупителю, так і Його послідовникам, яких Він називає вівцями Свого стада. Для Його Церкви Він настільки цілковито і повно є представником Отця, що міг сказати: “Хто бачив Мене, той бачив Отця”. Жодна людська істота не могла бачити Небесного Отця і жити, як говорить Святе Письмо, а ті, котрі бачили і розуміли, що Ісус – Божий Син, могли якомога краще глянути на Небесного Отця. Отож, ми всі бачимо Ісуса як представника Отця, як Сина великого Царя, як Сина великого Пастиря, Єгови.
Ісус та Його Церква є вівцями стада Єгови навіть більше, ніж були ізраїльтяни Юдейського віку, бо стосунки юдеїв були через Мойсея, а стосунки Церкви – через Христа і вищу Угоду, яка зосереджена в Ньому. Добре, що ми це бачимо виразно, інакше як би ми могли знати, що милостиві слова цього Псалму можна застосувати до себе? Світська особа не може застосовувати цей Псалом до себе. Вона би обманювалася, бо не належить до овець Єгови. Що може бути зрозуміліше? Ісус сказав, що є тільки один шлях увійти в кошару, а саме, через двері, і сказав, що цими дверима є Він.

ЯК СТАТИ СПРАВЖНЬОЮ ВІВЦЕЮ?

З природи ми – грішники під вироком смерті, що виніс Єгова, а не Його вівці. Він задумав великий План для всього світу, який почне діяти, коли Царство Месії буде встановлене. Однак тим часом, впродовж Євангельського віку, Він приймає особливі вівці. Ісус розповідає, як це відбувається: “Коли хоче хто йти вслід за Мною [хоче бути Моїм учнем, Моїм послідовником, Моєю вівцею], хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”. Першим кроком є самовідречення – підпорядкування себе волі Бога. Угода звучить таким чином: “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною”. Усі, які хочуть бути Господніми вівцями, повинні укласти цю Угоду Жертви. Вона є умовою, на якій вони можуть бути прийняті. Більше того, як юдеї могли прийти тільки через свого призначеного посередника, Мойсея, так і ми можемо увійти у цю вищу кошару тільки через позаобразного, більшого Мойсея, Христа. Іншого імені не дано. Раз зробивши цей крок, раз увійшовши в кошару через Двері – визнаним способом – ми отримуємо Послання від Бога: “Бо все ваше... ви ж Христові, а Христос Божий” (1 Кор. 3: 22, 23). Що це означає, сказано в Псалмі.

ЩЕДРЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСІХ ПОТРЕБ

Господні вівці, перебуваючи у досконалих стосунках з Ним, не відчувають жодної нестачі. Кожна їхня потреба задовольняється. Це не має на увазі більше земне багатство, ім’я, більшу славу або розкоші. Господні вівці – Нові Створіння, духовні істоти, які тимчасово мешкають у плоті як інші люди, але насправді вони чекають своєї переміни, щоб бути завершеними через участь у Першому воскресінні.
Господні благословення для тілесного Ізраїлю були земними, забезпечуючи кожну земну потребу, натомість Його благословення для духовного Ізраїлю є духовними милостями. Він “добра не відмовляє” їм і навіть покарань та гірких випробувань, які можуть бути необхідними для їхнього духовного розвитку.
Псалом запевняє нас, що ми, як Господні вівці, отримаємо зелені пасовища та холодну, освіжаючу воду Правди. Окрім духовного харчу та відсвіження ми матимемо Божий мир, як про це свідчать слова, що вівці будуть лежати на зелених пасовищах. Та, на жаль, не всі вівці мають повну довіру до Пастиря і не є цілком рішучі, щоб не мати жодної волі, окрім Його. Деякі з них постійно потрапляють у клопоти, бо нехтують зеленими пасовищами та холодною, свіжою водою Правди, яка є в Божому Слові. Вони, як козли, часом заходять аж на пустиню, блукаючи далеко від Пастиря та намагаючись самим пастися нестравною їжею теперішнього життя, на якій жодна духовна річ не може уціліти. Та навіть таких заблудлих овець Пастир не залишить, якщо вони стали справді Його. Він йде за ними, як це показує Псалом. Його палиця та Його посох втішають їх. Палицею Він побиває Своїх ворогів – вовків, які завдають шкоди; а гаком Свого посоха мудро та дбайливо допомагає вівцям, що заплутались, вибратись з клопотів – полишити земні турботи, плутанину та обманливість багатства, облогу з боку гріха та сатани. Не одна вівця Господнього стада може висказати співом: “Він душу мою відживляє” – повертає мене до Себе, дозволяє мені знову зрозуміти, оцінити, отримати насолоду від того, що Він дає мені, і побачити, наскільки все це краще від того, про що я міг би подбати сам для себе.
Далі показано, як Пастир провадить нас. “Він... провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливості”. Навіть зі спотикань та труднощів Він допомагає навчитися вміння оцінювати бажаність Його доріг та небажаність кожного іншого шляху. Всі Його дороги досконалі та праведні. Він веде нас не проти нашої волі, а в згоді з нею, щоб показати, якою є добра, прийнятна, і, врешті, досконала воля Бога (Рим. 12: 2).

ДОЛИНА СМЕРТНОЇ ТЕМРЯВИ

Усе своє життя ми перебуваємо в тіні цієї великої Долини Смерті. Тільки батько Адам був колись на вершині життя. Але він втратив своє місце там і поволі зійшов згори у цю Долину Тіні Смерті. Ми, його діти, народилися вже тут. Ми вмираємо щоденно; нас оточують умови, які сприяють смерті. В нас є тільки надія, що Господь поведе Свої вівці назад до вершин життя. Зараз Він веде Свої вівці Євангельського віку – Церкву, Тіло Христа. Згодом Він поведе світ – у Тисячолітньому Царстві, як сказав про це: “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити... і буде отара одна й Один Пастир” (Ів. 10: 16).
“Які часом тіні густі,
Здається нерівною путь”.
Край цієї Долини Тіні близько – не лише в тому значенні, що ми скоро дійдемо до кінця нашої життєвої мандрівки, але, перш за все, у тому значенні, що Новий День ось-ось засяє, про який Господь, наш Пастир, сказав, що “зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його” (Мал. 4: 2). Остаточно не буде вже ані зітхання, ані плачу, ані вмирання, а весь світ почне виходити з Долини Тіні Смерті. Впродовж тисячі років люди будуть підніматися знову до славних висот людської досконалості, з яких опустився Адам. Право на це є гарантоване всім смертю Ісуса, “Праведного за неправедних”.

КРАЩИЙ СТІЛ ЦЕРКВИ

Але цей дорогоцінний Псалом, як ми вже казали, особливо стосується Церкви. Тому, відповідно, ми читаємо, що Господній народ теперішнього часу має особливим чином приготований стіл, де він може їсти навіть у присутності своїх ворогів. Такого не буде в майбутньому, бо в той час вже не буде ворогів, і ніщо не матиме дозволу робити шкоду ані кривду (Іс. 11: 9). Але як вірно, що Господній посвячений народ, навіть якщо його неправильно розуміють, перекручують, обмовляють та чинять йому всілякий опір, далі має привілей їсти з Господнього Столу! Цей стіл представляє все, що Господь передбачив для його потреб – Божі обітниці, запевнення в Його милості і т.п.
Іншим доказом того, що Псалом особливим чином стосується Церкви цього віку, є вираз “мою голову Ти намастив був оливою”. Ісус, Голова Церкви, був помазаний олією радості понад Своїх спільників. Олія помазання, яка вживалася для помазання священиків та царів Ізраїлю, зображувала Святий Дух, який зійшов на Церкву в Ісусі. І ця олія помазання зійшла на всіх членів Церкви, Тіло Христа, як читаємо в Псалмі 133: 2.

СОЛОДКА ТА ГІРКА ЧАША

“Моя чаша то надмір пиття”. Слово “чаша” вживається у Святому Письмі, як міра напою – часом солодкого, часом гіркого, а часом обидвох разом. Думка полягає в тому, що Господня Чаша означає гіркі проби та труднощі теперішнього часу, як сказав Ісус: “Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?”. Власне, цю Чашу – Свою Чашу – Він запропонував Своїм учням, і ми, ставши Його учнями, прагнемо розділити її з Ним, адже вона символічно представляє Часу Співучасті (1 Кор. 10: 15-17).
Вона солодка і приємна в багатьох значеннях слова, бо дає привілей брати участь у стражданнях Христа, у кожній жертві та службі Господу та Його Справі. Ці солодощі змішані з гіркотою. Та Господь обіцяє, що в майбутньому Чаша нового вина в Царстві компенсує будь-яку гіркість теперішнього часу. Наша Чаша повна, та ми би не хотіли, щоб у ній забракло навіть краплини.
“Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя”. Яка дорогоцінна думка: Божа доброта, Боже милосердя перебуває з усіма тими, котрі є справді Його в Христі, – супроводжує нас щодня, щомиті і на основі Святого Письма сприяє, щоб усе допомагало нам на добре! За цим слідує величне завершення: “А я пробуватиму в домі Господньому довгі часи” – в Небесному Домі, про який наш Відкупитель сказав: “Багато осель у домі Мого Отця... йду приготувати місце для вас” і “Я знову прийду й заберу вас до Себе”. Тоді, при Його другому приході, коли настане наша славна переміна, ми у найбільш повному значенні слова увійдемо в Отцівський Дім, на духовний рівень, який плоть та кров не можуть успадкувати.
Такою буде вічна спадщина Божий Вибраних – Церкви. Великі благословення, які після цього злинуть на світ – земні благословення – в жодному значенні не поменшать слави Церкви. Навпаки, вони її тільки побільшать, бо вона буде зайнята з Господом розповсюдженням благословень для земних овець (Гал. 3: 29).

R5653 (1915 р.)