ТРАГЕДІЯ САМСОНА
СУДДІВ 13: 8-16, 24, 25
САМСОН НАРОДИВСЯ ЯК НАЗОРЕЙ – ПРОВІЩЕННЯ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ – ЙОГО МІСІЯ, ЗНАНА НАПЕРЕД – ЗНАЧЕННЯ МІСІЇ – ЯК ВІН СУДИВ ІЗРАЇЛЬ? – СЛАБОСТІ САМСОНА – ВІДДАНІСТЬ БОГУ – ПЕРЕМОГА В СМЕРТІ

“А тепер стережись, і не пий вина та п’янкого напою” (Суддів 13: 4).
Всі юдеї, які складали обітницю, називалися назореями. Їх не треба плутати з мешканцями міста, званого Назаретом. Ісус був мешканцем Назарета, але Він не був під обітницею назорейства. Обітниця назорейства полягала в тому, що особа уникала спиртного у будь-якій формі і не обрізувала свого волосся.
Самсон від народження був під такою обітницею, яка, за вказівкою Господнього ангела, була складена за нього батьками. У певному значенні ця обітниця означала повне, цілковите посвячення особи Богу та Його службі. Двічі перед народженням Самсона ангел Господа розмовляв з його батьками, щоб матір у своєму розумі усвідомлювала важливість уникнення напоїв, щоб її дитина народилася під сприятливими впливами. Безсумнівно, його батько та мати розуміли, що батьки можуть дати розумову та фізичну снагу своїм дітям, і були уважні, щоб добре вплинути на свого потомка.
Хоча життя, сила приходить від батька, мати бере велику участь у формуванні характеру. Пам’ятаючи про ослабленість матері перед народженням дитини, батько може і повинен усвідомлювати таку річ і оцінювати свій привілей оточувати матір добрими інтелектуальними та духовними впливами. Таким чином батько формує думки матері і спрямовує їх у корисному напрямку, тоді як мати і собі сприяє високим, благородним ідеалам своєї дитини, щоб та народилася якомога кращою і принесла честь сім’ї, благословення оточенню і понад усе могла стати слугою Бога.
Згідно з Божественною обітницею, Самсон мав бути одним із суддів Ізраїлю, тобто одним з його визволителів. Потреба у визволенні є очевидною з контексту. Филистимляни (по-іншому чужинці) замешкували південний захід Палестини. Судячи зі всього, вони були грабіжниками і полювали на ізраїльтян по всій землі. Вони були войовничим народом і, мабуть, добре зналися на ремеслі. Їхня хитрість показана в тому, що вони не тільки роззброїли ізраїльтян, але й заборонили їм виготовляти будь-які залізні знаряддя чи займатися ковальством. Так вони тримали їх у кабалі, вимагаючи платити данину.
Зроблене Самсоном для свого народу не треба вимірювати самою лише шкодою, завданою филистимлянам, коли він поводився раз як воїн, раз як завбачлива людина, підпалюючи поля пшениці, спритно використавши для цього лисиць і т.п. Безперечно, його головним завданням було відродження народного духу, який був пригнічений і втратив надію під гнобленням ворогів. Урок того, що може зробити молодий чоловік, який присвятив своє життя, щоб служити своєму народу і визволити його від ворогів, мав би стати великим стимулом до патріотизму, заохотою вернутися до Господа і за це сподіватися Божественної милості та благополуччя.

ПРО ЩО ТРЕБА ПАМ’ЯТАТИ?

Не забуваймо, що юдеї не були християнами і що засади, викладені Ісусом та апостолами для християн, не стосувалися юдеїв. Мойсей та народ Ізраїлю, згідно з Писаннями, були Домом Слуг (Євр. 3: 5, 6). Їм були обіцяні Божественні благословення, якщо вони служитимуть вірно і будуть слухняні Божественному Закону, який не закликав їх бути святими в християнському значенні цього слова – як це стосується Церкви Христа.
Інша відмінність між юдеєм і християнином полягає у тому, що першому обіцяні земні благословення в нагороду за вірність, натомість останньому – духовні благословення і земні негаразди, випробування віри та послуху, любові та відданості. Якщо не тримати в розумі цієї відмінності між двома віками і двома Законами, ми постійно матимемо проблему.
На основі Закону Самсон вважався надзвичайно вірним слугою Бога. Його вірність полягала у відданості Божественним вимогам, Божій справі та Ізраїлю – народу, який перебував в угоді з Ним. Його віра проявлялася у всьому, що він робив, і все його життя було задіяне в службі своєму народові. Тому св. Павло у Євр. 11: 32 зараховує його до Стародавніх Гідних, коли згадує тих, які вірою здобували перемоги і прийняли свідоцтво, що вони отримали Божественне схвалення.
Самсон жодним чином не був ані християнином, ані прикладом для християн. У багатьох випадках він поводився по-тілесному, незважаючи на шляхетну самопожертву в службі для Господа. Проте ми повинні пам’ятати, що він ніколи не був зачатий Святим Духом. Тільки після П’ятидесятниці можна було отримати зачаття Господнім Духом і стати “Новим Створінням в Христі”. Щоправда, читаємо, що Дух Господа був на Самсоні, але треба пам’ятати про відмінність і велику різницю щодо Духа Господа, який сходив на пророків та інших Стародавніх Гідних, щоб робити те чи інше для виконання Божественних цілей або писати те чи інше на основі Божественної волі. Така позасвідома дія Святого Духа цілком відрізнялася від його дії у випадку християн, зачатих Духом під час Євангельського віку.
Ми повинні здобути Дух прийняття, Дух синівства, Святий Дух, який, проникаючи щораз більше в наше життя, зробить нас більш схожими на нашого Небесного Отця. В усіх духовно зачатих це можна побачити на прикладі зростання в благодаті, знанні та любові внаслідок розвитку та прояву плодів та благодатей Святого Духа – покори, доброти, терпеливості, довготерпіння, братньої доброзичливості, любові.

ПЕРЕМОГА В СМЕРТІ

Нещастя Самсонові принесла жінка. Він довірився їй, а вона його зрадила. Він розповів їй, що знаходиться під обітницею і повинен не тільки стримуватися від спиртних напоїв, але й не має права обрізати волосся, бо якщо він порушить обітницю, його особлива сила та влада щезнуть. Коли він спав, його віроломна подруга обрізала йому волосся, а тоді збудила словами: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” Обітницю було зламано; він залишився без сили, яка так вражала його ворогів. Тепер вони торжествували. Виколовши йому очі, вони тримали його як раба, змушуючи молоти на жорнах. Одного разу під час великої гостини вони вивели його як здобич. Самсон став між двома масивними стовпами, що підтримували дах великої будівлі. Помолившись до Бога, він обхопив їх і повалив усю будівлю, наробивши лиха филистимлянам, повбивавши їхніх начальників і зробив для визволення свого народу цим вчинком більше, ніж усіма іншими вчинками в житті.
Віра Самсона в Бога і бажання виконувати Його волю проявлялися на кожному кроці в його житті – якщо дивитись під відповідним кутом зору. Він “одержав засвідчення вірою”.

УРОКИ ДЛЯ ХРИСТИЯН

Одним з уроків, який ми можемо навчитися з досвіду Самсона, полягає у тому, що в житті важливо мати ціль. Ніхто не може взяти з життя те, що найкраще, якщо він не має перед собою конкретної цілі. Батьки повинні заохочувати своїх дітей прагнути не того, що нездійсненне, а того, що вони можуть досягти в житті.
Хлопці та дівчата у віці від дванадцяти до шістнадцяти років проходить мобілізацію життєвих сил, які, якщо їх скерувати в правильному напрямку, можуть виховати з них шляхетних чоловіків та жінок. Але якщо їх повернути у хибному напрямку, вони зроблять їх злими, або ж молоді особи цілковито розчаруються і втратять інтерес до життя. Кожен батько і кожен наставник повинен зважити на ці факти і відповідно будувати свої стосунки з молодими особами.
Крім того, в молодості є прагнення до шляхетності, до усвідомлення того, що життя має вартість, що його можна прожити тільки раз і що напрям на початку має багато спільного з наслідками в кінці. У такий час вірний батько або наставник може досягти значного успіху, представляючи відкритому розуму розсудливі обов’язки, які він має перед Творцем, та блаженний привілей покласти своє життя за праведність проти зла, за Правду проти неправди. Коли б ці речі вдалося оцінити, число моральних героїв у світі було би набагато більшим.
Ще один урок, пов’язаний з обітницями. Обітниця – добровільна річ. Ніхто не зобов’язаний давати обітницю, але обітницю, раз дану, треба вірно виконувати, якщо ми хочемо мати благословення. Ми не радимо давати обітницю людям, громадським чи релігійним організаціям, а тільки Господу, обіцяючи вірність Йому та Його Справі. Той, хто дав обітницю, повинен пам’ятати, що краще не давати її взагалі, аніж порушити, бо порушення ослаблює сумління, натомість дотримання веде до зміцнення всього життя і робить таку особу більш придатною, більш підготовленою до Господньої служби зараз і потім. Господь шукає серед Свого народу сильні характери для дієвої служби.

R5612 (1915 р.)