“ПИЙТЕ З НЕЇ ВСІ”

“Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму?” (Матвія 20: 22).
ПОДІЯ, описана в нашому контексті, трапилася буквально напередодні смерті нашого Господа. Він наблизився до Єрусалима, а потім тріумфально в’їхав у місто. Тепер Він чекав на великий кульмінаційний момент Своїх випробувань. Він вже попередив учнів і пояснив їм, що первосвященики віддадуть Його на розп’яття.
Та апостоли в цілому не розуміли Господніх слів. У багатьох випадках Його слова були образними. Тому зараз їх цікавило, що Він мав на думці. Вони не знали, що означає цей словесний образ, і гадали, що Він ось-ось сяде на Своєму престолі, а вони сидітимуть з Ним. Вони настільки були переконані, що встановлення Царства близько, що св. Яків та св. Іван запитали через свою матір, чи вони обоє, коли Він вступить у Своє Царство, зможуть сидіти поруч з Ним – один по праву руку, а другий – по ліву. Вони сподівалися, що за день або два відбудуться важливі події, які приведуть їх у Царство.
Відповідь нашого Господа на прохання була не тільки для учнів, які стояли перед Ним, але й, безумовно, для всіх Його учнів на увесь Євангельський вік, представляючи їм умови, на яких можна здобути Царство. Наш Господь виклав справу надзвичайно виразно, питаючи Якова та Івана: “Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?” Вони не зрозуміли повною мірою, але збагнули, що Його слова щось говорять про смерть. “Чи можете ви? Чи хочете ви?” – “Так”, – відповіли вони.
Слово “могти”, хоча містить думку про силу, спроможність, тим не менше, свідчить про готовність, бо робить посилання на волю. Суть не в тому, чи ти можеш фізично, а у тому, чи ти можеш розумово? Цю думку можна властиво передати словом “хотіти”. Чи твоя воля достатньо сильна? Обидва учні вирішили: “Так, Господи, в нас є воля виконати все, що може прийти на нас”. Вони були повністю віддані Господу, щоб виконувати Його волю. Вони були готові на все. Вони настільки цінили Царство і мали таку довіру до Господа, що були готові робити все, що Він збирався робити.

ДІЙСНЕ ХРИЩЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

Так само з нами. Наша воля прийняла рішення. “Чи ти можеш?” – “Безумовно! Немає сумніву – жодних заперечень”. Те, що учні не могли зрозуміти і чого ми би не розуміли, коли би були на їхньому місці, тепер ми повністю розуміємо, бо в нас є підтримка Святого Духа, який веде і допомагає зрозуміти Божі глибини. Знаємо, що Господь розумів, що Він був охрищений у смерть. На початку Свого служіння Він відмовився від усіх земних інтересів у кожному значенні слова. Це була Його жертва. Символічно Він показав це через хрищення у воді, але насправді це було хрищенням у смерть. Це хрищення Він виконував три з половиною роки. І ось наступного дня Він мав померти, й добре про це знав. “Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!” (Лк. 12: 50).
Суть цих слів така: “Я відчуваю велике напруження, доки це хрищення не завершиться. Воно завершиться завтра. Тепер Я розумію, що зі смертю пов’язані труднощі, яких Я не сподівався. Я з тривогою чекаю на завтрашній день, на завершення Моєї жертовної смерті”.
Наш Господь не припускав, що Його посвячення до смерті буде означати смерть, ганебну смерть, яка супроводжуватиметься такою зневагою, таким приниженням і спотворенням Його характеру. Він знав, що має бути розіп’ятий, казав про це Своїм учням і був цілковито готовий так померти. Та коли вся справа наблизилася до своєї суті, Він побачив по обставинах, що має померти смертю злочинця. Це щось зовсім інше – бути розіп’ятим як злочинець. Він був доброю людиною, тому було прикро, що Його заарештують як богохульника – як звинуваченого у найгіршому злочині, знаному юдеям. Бути засудженим через обвинувачення у богохульстві і бути відданим Своїми співвітчизниками на смерть, коли насправді Він віддавав усе, що мав, служінню Богу, було для Нього жахливим випробуванням – набагато більшим, ніж якби хтось був справді заплямований гріхом і менш вразливий через своє погане життя. Ісус, здається, часто згадував цю чашу, немовби інстинктивно ухиляючись від випробувань.

ЧАША ВИПРОБУВАНЬ ЦЕРКВИ

У широкому значенні образний вираз “чаша випробувань” можна застосувати до кожної події в нашому житті. Але Ісус у той час, мабуть, не так вжив це слово. Він вжив його до чогось, що належало до майбутнього. “Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму?” – в майбутньому – чашу, яку Я буду пити за кілька годин. Ця чаша була жахливим передчуванням того, що Його чекало, – не смерті, не хреста. Він не просив, щоб уникнути конання, уникнути смерті, ні, Він просив, щоб гірка чаша безчестя – померти як богохульник – минула Його, однак при цьому додав: “Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?” Після великого голосіння до Бога і здобутого запевнення про Божу милість, Він був готовий пити цю чашу.
Так само є з Господніми послідовниками. Буває важко, коли лихословлять наше добре ім’я, коли про нас кажуть, що ми є огидою для релігійних почуттів інших. Це – наша частка у випробуваннях. Якщо люди позбавлять нас свого товариства, це – дрібниці. Померти шанованим – мала річ. Але бути виставленим у фальшивому світлі, бачити, як наше добро сприймають як зло – ось справжні випробування. Наша поведінка має бути такою ж, як поведінка нашого Учителя: “Чи ж не мали би ми пити ту чашу, що Господь наливає нам?” У нас є слова апостола, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. З такими думками в розумі ми повинні мати відвагу і приймати чашу випробувань, приготовану Господом. Невідомо, як близько є ця чаша. Можливо, з Церквою буде так само, як було з Ним. Можливо, що про нас теж казатимуть, що ми перекручуємо Божественний План. Тоді через інтриги церковних систем нас можуть видати навіть на смерть.

ВИПРОБУВАННЯ ЦЕРКВИ ЗАРАЗ

Учні в першому приході не усвідомлювали, як близько вони є до випробувань Гефсиманії та Голгофи. Відомо, що так само може бути з нами. Тож ми розуміємо, як важливо жити так, як Господь накреслив. Пильнуйте, щоб не впасти у годині спокуси! Ця година спокуси вже прийшла, тому важливо тримати себе в правильному стані. І ми повинні це робити, знаючи, що Вік закінчується. Можливо, нас чекають особливі випробування, про які Господь не хоче, щоб ми знали, бо вони не були би такими, якщо б ми знали про них наперед. Тому будьмо на осторозі, щоб виявитись відданими та вірними і показати нашу вірність до самої смерті шляхом, який Господь приготував для нас.
Здається, що у теперішньому часі Господь дає Своєму народу випробування ще іншого роду. Хоча ми бачимо, як поганські народи є у процесі розпаду, дехто знаходить для себе причину сумніватися у всьому цьому, кажучи: “Війни були і раніше, і я думаю, що війни будуть далі! Це ще не той кінець Часів Поган, який, на мою думку, повинен бути”. Такі особи, якщо вони зайняті у Господній службі, можуть полишити її і піти у світські товариства, або можуть захопитися бізнесом чи ще чимось. Це, власне, свідчить про особливий час, в якому можуть прийти такі випробування. Тому ми повинні бути на осторозі, щоб на нас не прийшов дух сумніву. “Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу”.

R5599 (1914 р.)