ПОСТІЙНА ПРИСУТНІСТЬ ЄГОВИ З ЙОГО НАРОДОМ
"Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку" (2 М. 33: 14).

Діти Ізраїлю вийшли з Єгипту; вони перейшли через Червоне море і прийшли до гори Сінай. Мойсей вийшов на гору, отримав таблиці Закону, спустився вниз і побачив, що народ впав у ідолопоклонство, поклоняючись золотому тельцю, якого вони зробили. Коли Мойсей ще був на горі, Господь сказав йому, що Ізраїль вже відвернувся від справжнього Бога до ідолів і приносить жертву литому тельцю як богу, який вивів їх з Єгипту. Він наказав Мойсею йти вниз до народу. Гнів Бога запалився проти них, і Він запропонував Мойсею, що винищить їх і вчинить його великим народом. Але Мойсей благав Господа про Ізраїль, і Господь змилувався над ним, і зберіг народ від повного знищення, і обіцяв йому, що Він і далі буде їхнім провідником.
Мойсей зійшов з гори. Він розумів, що Ізраїль тяжко згрішив, і його гнів запалав проти них. Він кинув таблиці закону, які мав в руках, і розбив їх, коли побачив і почув танці, бенкетування і крики навколо ідола, якого вони собі встановили. Це був народ, визволений Богом з єгипетського рабства. Силою Єгови Червоне море розступилося, щоб вони перейшли через нього. Вони отримали також різні благословення протягом їхньої дороги, чудові докази божественного керівництва. Однак, не дивлячись на все це, тут був бунт і ідолопоклонство! Чого він міг сподіватися від людей, які так мало цінували Бога, що так швидко відвернулись? Навіть рідний брат Мойсея, Аарон, введений в оману домаганнями людей, вважав, що треба посприяти їм у виготовленні золотого тельця.
Тоді Мойсей взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його в вогні, змолов його на порох, висипав в воду і примусив дітей Ізраїлю пити цю воду. Він докорив Аарону, а тоді став у брамі табору і сказав до всього народу: "Хто за Господа – до мене!" І зібралися до нього всі Левіїні сини. І сказав він до них: "Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, – і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого". І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка" (2 М. 32: 26-28).

МОЛІННЯ МОЙСЕЯ І ВІДПОВІДЬ ЙОМУ

Наступного дня Мойсей пояснив людям, який великий був гріх, яким вони завинили, і сказав їм, що він піде до Господа молитися, чи часом не складе окуплення за їхній гріх. Потім він прийшов до Господа зі щирою молитвою, благаючи, щоб, якщо Бог не простить його народ, Він стер зі Своєї книги також його ім’я. Але Бог відповів: "Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї". Він обіцяв послати Свого ангела перед Мойсеєм, але запевнив його, що Він, однак, не буде мати справи з Ізраїлем за їхнє беззаконня. Він доручив Мойсею сказати їм, що вони твердошиї, і наказати їм в Його Ім’я поскидати свої оздоби, щоб Він міг знати, як поступити з ними.
Народ послухався Бога. Вони поскидали свої оздоби, впокорилися і поклонялися Господу. Мойсей, з важким серцем, відчував, що він надзвичайно невідповідний для цієї справи, хіба що Бог деяким особливим чином дасть йому необхідну мудрість і милість для великого завдання вести такий зіпсутий народ до спадщини, яку Господь обіцяв їм, якщо вони будуть служити Йому. Тому він знову благав Бога в щирій молитві. Він сказав Йому про свою тривогу і, що щиро бажає Його підкріплюючої допомоги, Його присутності з ним на всьому шляху, оправдовуючись: Це надто велика праця для мене!
Тоді Господь запевнив Мойсея, що Він піде з ним, що він матиме Його присутність протягом всієї подорожі до Обіцяного краю, бо він знайшов милість в Його очах. Він сказав: "Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку". Тоді Мойсей благав Господа: "Покажи мені славу Свою". Тоді Бог поставив Мойсея в щілині скелі і закрив його Своєю рукою, поки переходив, і дозволив Мойсею бачити Його славу ззаду, кажучи: "Бо людина не може бачити Мене, – і жити".
Коли Бог говорить про Свою присутність зі Своїми слугами, то ми не повинні думати, що Він буде з ними присутній особисто, але через Свого Духа і через Своїх ангельських посланців, підтримуючи, благословляючи і керуючи ними. Він захищає їх від всього, що буде на шкоду їм. Він має нагляд над всіма їхніми інтересами і чуйно опікується ними.

ПОГЛЯД, ЩО БОГ ВСЮДИСУЩИЙ, Є ПОМИЛКОЮ

Загальною, однак хибною, є думка, що Бог дійсно є особисто присутній скрізь. Ми не бачимо, щоб Святе Письмо так навчало. Ця загально пануюча помилка, що Бог є скрізь присутній особисто і одночасно, привела багатьох до думки, що Він взагалі не є особою, а просто впливом. Ми розуміємо, що Біблія представляє справу так, що Бог, крім сили і впливу, який Він проявляє, має особисту, тілесну присутність; і що у Нього є урядова столиця, де Він перебуває.
"Небеса – Мій престол, а земля – підніжок для ніг Моїх", – говорить Єгова. Той, Хто має Свій престол в небесах, і чиїм підніжком є земля, є великим Богом! Але це, звичайно, сильний мовний образ, який показує Його всеохоплюючу силу і контроль. Бог насправді не сидить в якійсь частині Свого всесвіту і не поставив Своїх буквальних ніг в іншій частині. Мова Святого Письма пристосовується до розуму людини і говорить про Бога, ніби Він має такі самі тілесні члени, як люди. Але насправді ми не знаємо, до чого подібне духовне тіло. "Ще не виявилось", навіть святим Господа, які ще є в плоті.
Ми розуміємо, що тілесно Єгова є присутній в небесах. Кожна річ в Біблії навчає нас, що Він є дуже великий – безконечний в силі. Читаємо, що "Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських, приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю" (Псалом 33: 13, 14). Він бачив людей в їхньому горі і приготував для них визволення "часу Свого". Але ми повинні ясно розрізняти між цією думкою про Боже споглядання з небес і думкою, що Він є особисто присутній на землі. Силою наших очей ми можемо бачити на відстані однієї милі або п’ятьох миль. Ми можемо бути віддалені на сто або більше футів і бути присутніми силою нашого голосу; або за допомогою сучасного телефону можемо бути присутніми своїм голосом на відстані кілька сотень миль. В цьому сенсі слова Господь є присутній в будь-якому місці Свого величезного всесвіту, і Його сила може бути проявлена всюди. Він має засоби, через які може знати про всі земні справи і речі, які стосуються всього Його великого володіння.
Ми маємо цю силу лише в дуже обмеженій мірі. Телеграф, телефон, телескоп, і т.п. є засобами, за допомогою яких наша присутність, сила і вплив до деякого степеня поширюються. Але наші сили є обмежені цією малою планетою, хіба що ми поширюємо їх далі за допомогою молитви і таким чином приводимо в дію впливи, межі яких тепер не здатні збагнути. Але це останнє в теперішньому часі є привілеєм лише для небагатьох. Отже мало хто має доступ до сили, яка контролює всесвіт. І ті, хто має привілей приходити до могутнього Царя небес, можуть приходити лише вказаним Ним шляхом, підкорюючись умовам, які Він поставив.
Ми не можемо накласти жодних обмежень на силу Єгови. Винаходи цього кінцевого часу, які збільшили наші можливості комунікації, а отже, з’єднали всі частини земної кулі, дають нам лише дуже слабе уявлення про безмежні сили Всемогутнього Бога. Ми віримо, що ці винаходи будуть постійно побільшуватись і зростати протягом наступаючого віку, додаючи, таким чином, все більше і більше сили і благословень людству. Це буде для людства джерелом щораз більшого оцінювання величі, слави і могутності їхнього Творця, коли вони пізнають Його як Він є, і будуть поклонятися Йому в дусі і правді. Однак ніякий людський розум, навіть досконалий, не буде здатний збагнути могутність Творця всесвіту.

БОЖЕ КЕРІВНИЦТВО В ПУСТИНІ

Отож Бог обіцяв Мойсею, що Його присутність, Його сила і підкріплююча милість повинні бути з ним впродовж всього шляху. Він бажав, щоб Мойсей зрозумів, що він не виконував свою велику працю один, без цілком достатньої підтримки. Обітницею було: "Я буду з тобою". Господня присутність дійсно була з дітьми Ізраїлю в особливо позначений спосіб – постійно з ними, від часу, коли вони перейшли через Червоне море, керовані благословеннями або караннями, яких потребували. Він був з ними в стовпі хмари вдень і стовпі вогню вночі, і через Свою присутність в славі Шекіна, яка покривала Ублагальню в Святая Святих Намету. Після того, як за Божою вказівкою був встановлений Намет, ці прояви Його присутності, Його сили і Його пильної турботи ніколи не припинялися. Стовп хмари і стовп вогню керував їхніми мандрівками. І коли вони відпочивали, то від Бога було показано, що вони повинні залишатися там, де були, доки стовп хмари або вогню знову не рушить зі свого місця.
Мойсей сказав до Господа: "Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси", – це надто складне завдання, щоб який-небудь чоловік виконав його один. Але якщо твоя присутність залишиться з нами, якщо мені буде показана Твоя воля, і я буду постійно керований Тобою, то я буду здатний вести цей народ в мандрівці пустинею до краю Ханаан. Часто Господь говорив до Мойсея в Наметі. Таким чином, ми бачимо, що обітниця про Його присутність з ним була виконана. Господь дав йому відпочинок. Він жив сто двадцять років, однак його сила не ослабла, і його очі не затьмарились. Ми пам’ятаємо, що був час, коли Мойсей зрозумів, що праця суду народу була надто велика для нього. Він звернувся з цією справою до Господа, і тоді були вибрані сімдесят суддів, щоб розділити його тягар. Справи, які були надто важкі для них, вони приносили до Мойсея. Він ішов до Бога з усіма своїми труднощами і тягарями і постійно мав благословення.

УРОК ДЛЯ ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ

Досвіди природного Ізраїлю містять дуже важливі уроки для Ізраїлю по Духу. Як люди, які початково були частиною світу, ми були запрошені вийти з світу і мандрувати до нової Країни, йти до небесної спадщини. Ми крокуємо до славного царства, обіцяного нам, якщо ми будемо вірні. На цьому шляху є випробування і труднощі. Але наш Бог обіцяв нам, як обіцяв Мойсею, Своєму слузі, що Його присутність йтиме з нами. Інколи здається, що Він відходить від нас і залишає нас самих, але насправді Він так не робить. Він випробовує нашу відданість і нашу віру в Нього, затримуючи на деякий час відчуття Його присутності.
Чи ми тоді, подібно стародавньому Ізраїлю, не робимо висновок, що Бог більше не є з нами, і чи не повертаємось знову до богів, яким вклонялися раніше, – до богів багатства або насолоди, богів, яким поклоняються довколишні народи? Чи не віддаємось ми гулянкам, світським веселощам і гріху? Чи не забуваємо всю дорогу, якою наш Бог вів нас, всі великі визволення, про які свідчить наше минуле життя? Чи що-небудь – "чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч, чи смерть, чи життя, чи влади, чи теперішнє, чи майбутнє, чи сили, чи інше яке створіння зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім"? Напевно, ні!
Чим ближче ми живемо до Господа, і чим більша наша віра, тим більше ми будемо усвідомлювати божественне керівництво, і тим більше будемо використовувати засоби, які Він приготував для нашого зміцнення і підтримки. Ми можемо кликати до Нього в час горя; ми можемо йти до Нього в молитві; і Він ніколи не підведе тих, хто довіряє Йому і ревно старається йти шляхом, який Він вказав. Оскільки це правда, ми можемо йти в нашій мандрівці, маючи досконале довір’я і спокій. Посвятивши все наше Господу, ми повинні шукати Його керівництва, бо Його присутність є з нами в усіх справах нашого життя.
Небагато хто носить такі важкі тягарі, які носив Мойсей. Але всі Божі діти мають нести тягарі, і велика відповідальність лежить на кожному з нас, на кожному, хто склав обіти перед нашим Богом. Кожен член тіла Христа, справжній Божий Ізраїль, привілейований мати постійне керівництво Господа в кожному досвіді нашої подорожі пустинею. Небесна манна є дана для нашої щоденної поживи. Вода життя тече з вдареної Скелі Віків для нашого щоденного відсвіження. Караюча палиця нашого Отця стримує нас, коли ми потрапляємо в небезпеку, або коли ми звертаємо на заборонену стежку. Як лагідно Він повертає нас на правильну дорогу, і лікує наші рани, і милостиво прощає наші спотикання і слабкості! Безперечно, ми можемо повністю довіряти нашому небесному Провіднику. Таким чином ми можемо відпочивати в Ньому і бути бережені в досконалому мирі. Наші серця дійсно можуть викликувати разом з поетом:

"Він вів мене, коли я бачити не міг,
І способом, якого я не знав.
Коли ішов я виключно за Ним,
Він випрямив криве й нерівне порівняв.
Його Ім’я я славлю за пісні,
За всі джерела водні на шляху,
За стовп палаючий вночі
І денну хмару захисну.

Для мене світло і у хащах є,
Коли міркую про Його чуда,
Попереду ішов Бог неба і землі,
Спочинку місце Він мені шукав.
Чи змінюється Він? Ніколи! Ні на мить!
Він виведе мене на новий шлях,
Крізь повінь, і вогонь, і хитрість ворогів,
Безпечно – як тоді, як у минулих днях".

Той, Хто так вірно піклувався Ізраїлем по тілу, який був впертим і невірним народом, безперечно, буде більш старанно піклуватися Своїм справжнім духовним Ізраїлем, який любить Його в найвищій мірі і щоденно намагається краще пізнати Його волю, щоб бути в змозі виконувати її.
Апостол Павло, застерігаючи духовний Ізраїль не падати за прикладом невіруючого природного Ізраїлю і таким чином не переставати триматися Господа говорить: "Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували" (Євреїв 4: 3). Невірство привело Ізраїль по тілу до непослуху і зіпсуття, невірство привело до їхнього остаточного відкинення Господом як Його привілейованого народу. Вони як народ назавжди втратили особливе місце ласки, яке належало їм як спадщина. Яким уроком це повинно бути для духовного Ізраїлю! А однак ми бачимо, що сьогодні великі маси духовного Ізраїлю "потрапили у непослух за прикладом тим". І вони також втратять головне місце ласки, яке було запропоноване їм, коли воно було відняте від невіруючого природного Ізраїлю. Лише вірний "останок" з природного і духовного Ізраїлю досягне великої спадщини, запропонованої їм Господом.

СЛАВНА СПАДЩИНА ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ

Ті, що виявляться вірними протягом теперішньої епохи, успадкують найбільш цінні речі, які Бог пропонує, незрозумілі речі, які впродовж віків були бережені в таємниці, але тепер відкриті справжнім святим Бога. Вірні минулих віків успадкують землю як правителі і князі над людством протягом славного царювання Месії. До них буде зібраний природний Ізраїль, який житиме в той час. Вони матимуть багату спадщину. Ми не можемо знати напевно, що залишиться для них в віках слави, які настануть потім, але можемо бути впевнені, що це буде благословенна частка.
Вірні теперішнього віку будуть підняті, щоб "сісти на небесних місцях у Христі Ісусі" – "Леві з покоління Юди". Ці вірні – це дванадцять поколінь Ізраїлю, які повинні царювати з Ним. Вони – лише мале стадо, всього 144000 – є вірним останком природного Ізраїлю, які були зібрані на початку цього Євангельського віку, і вірним останком церкви з поган цього віку (Об’явлення 7: 4-8, 14: 1-5). Вони мають "мир Божий, що вищий від усякого розуму", і якого ніхто інший не може знати. "Мир Свій вам даю", – шепоче їм Учитель. Тепер ми маємо відпочинок віри. І ми маємо запевнення, що ми, котрі ввійшли до цього відпочинку, у належному часі, якщо не ослабнемо, ввійдемо до повного відпочинку, який "залишається людові Божому". Ми ввійдемо до цього відпочинку, коли зазнаємо нашої "переміни" в першому воскресінні, коли ми змінимо тіло, і станемо подібні до нашого Господа, і будемо бачити, і пізнаємо, як ми є бачені і пізнані Богом. Тоді ми будемо благословенні надзвичайною славою, яку Він обіцяв – безсмертям, Його власною природою – і засядемо з нашим Спасителем на Його престолі.
Бог Ізраїлю справді завжди присутній з Його справжнім народом. Він ніколи не забуває нас, а постійно слідкує за нашими інтересами, стереже нас в кожний час небезпеки, забезпечує кожну нашу потребу (як дочасну, так і духовну), забезпечує всім, що є найкраще для інтересів нового створіння. Він читає кожну думку нашого серця; Він позначує кожний порух посвяти і любові до Нього; Він формує всі впливи, які оточують наше життя, для нашої дисципліни і очищення, прислухається до кожного нашого поклику про допомогу, заспокоєння, співчуття і спільність з Ним. Він ніколи ані на мить не може чогось забути або бути заскоченим зненацька. "Оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів" (Псалом. 121: 4). Чи ми кличемо Його в напружені години дня, чи в тиші нічної сторожі, Він є близько, щоб підбадьорити, підтримати, захистити, чи здатні ми усвідомлювати Його присутність весь час, чи ні.
Яким блаженним є це запевнення про таку постійну, помічну опіку і вірність! І жодна справжня Божа дитина не є позбавлена цих доказів своєї дорогоцінної спорідненості з Отцем – Богом Ізраїлю. І святі, які були покликані небесним покликом і вірно відгукуються, є Його справжнім Ізраїлем в найвищому сенсі, спадкоємцями всіх Його найкращих обітниць. Яка чудова спадщина нам належить!