"ЩОБ ТВОГО ВІНЦЯ НІХТО НЕ ЗАБРАВ"

"Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав" (Об’явлення 3: 11).
Вірш сьогоднішнього дослідження є пророцтвом самого Ісуса. Зображуючи сім періодів Своєї Церкви, Учитель вжив ці слова в звертанні до одного з них. Однак вся Господня рада є доречною в кожному часі. Тому ми тепер, як і ті, кому це було спеціально адресовано, можемо знайти науку в цьому вірші.
В згоді з усією Біблією, цей вірш навчає, що не може бути жодного ліку для панування гріха і смерті, крім того, який приготував Бог, щоб застосувати його при другому приході Відкупителя, коли Він встановлюватиме Своє царство. Тим часом затримка виконання нашої молитви: "Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі", не означає якоїсь недбалості з боку Отця або Відкупителя щодо світу і жахливого панування гріха і смерті в ньому. Однак ця затримка показує велике самовладання з боку Бога і з боку Учителя. Вона показує, що план Бога діє, і що він остаточно принесе благословення всьому світу, благословення, яке Бог обіцяв від днів Авраама – благословення всіх народів землі.
Бог від початку передбачив, що шість великих днів панування гріха і смерті могли бути мудро дозволені з огляду на силу, яка буде застосована через царство Месії. Месія буде повністю правомочний, підтриманий божественною силою, щоб справитися з гріхом, смутком, болем, смертю – з усім, що тепер мучить людство. Призначений Отцем час, тисяча років, буде достатньо довгим. І коли церква буде вибрана зі світу як наречена, дружина Агнця і співспадкоємиця в Його царстві, все буде готове для блаженної праці реституції, відновлення, воскресіння, відродження людства – щоб привести охочих і слухняних назад до образу і подоби Творця, втрачених через Адамів гріх і здобутих через добровільну слухняність Христа аж до смерті – і то ганебної смерті на хресті.

ПІДБАДЬОРЕННЯ ДЛЯ ЦЕРКВИ

Наш вірш звернений не до світу, не до номінальної церкви – а до справжньої церкви. Справжня церква, відвернувшись від гріха, прийнявши Христа, віддавши свої серця Богу, через Христа будучи прийнята Отцем і зачата святим Духом, є дітьми Бога. І як говорить апостол: "А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові", нашому Господу (Римлян 8: 17). Корона слави відкладена для кожного сина, таким чином прийнятого Отцем, і ім’я кожного записане в книзі життя Агнця.
Що стосується Бога, вся справа є вирішена. Але наскільки це стосується церкви, їм ще залишається виконати їхню угоду. Представивши свої тіла живою жертвою Богу, прийнятною через Христа, вони повинні тривати в цьому стані – день за днем радо представляти свої тіла, бути готовими терпіти, страждати, бути будь-чим і всім, чим Богу вподобається, щоб вони були. Всі, хто так чинить, постійно зростають на подобу характеру Господа Ісуса, і всі такі через це чинитимуть своє покликання і вибрання міцним.
Однак, якщо хтось з них знехтує цією угодою жертви і через страх смерті піддасться неволі гріха чи сектантських помилок або якимось іншим чином вхибить бути чуйним і відданим своїй угоді, то через це такий не зможе втримати своє вибрання і зробити його міцним. Після деякого часу випробування такі будуть переведені на друге місце; вони більше не будуть вважатися частиною царського священства, хоча ще можуть зберегти своє становище як левити, слуги священиків.
Це і є думка цього вірша, тобто: "Будь мужній. Ще трохи, і Я прийду, щоб прийняти тебе до Себе. Нехай думка про царство і пов’язане з ним божественне благословення підбадьорює, підкріпляє, потішає тебе і чинить тебе міцним, щоб виконувати Божу волю вірно, благородно, відважно, віддано. "Тримай, що ти маєш". Нехай не вислизне від тебе блаженна спорідненість, в яку ти ввійшов, яка була встановлена для тебе через Мене, твого Учителя, коли Я зробив тебе прийнятним на основі твоєї угоди померти зі Мною, страждати зі Мною, віддати всі земні амбіції і щодня боротися за велику нагороду, яку Я виставив перед тобою – співспадкоємство в Моєму царстві.
Корона тепер є твоєю, на основі приготування, яке Я вчинив для тебе як твій Заступник, і на основі угоди жертви, яку ти вчинив зі Мною. Тримай свою корону! Не дозволь їй перейти до іншого. Якщо хтось з вас є невірний, Бог не дозволить йому мати частку в цьому царстві. Він запише інше ім’я замість твого, дасть іншому (замість тебе) ім’я як новому учаснику угоди".

КІЛЬКІСТЬ ВИБРАНИХ

Цей вірш, разом з іншими, чітко показує нам, що церква повинна складатися з означеного, конкретного числа – ні на одного більше, ні на одного менше. Це проілюстровано також в тілі юдейського первосвященика. Голова священика представляла Ісуса, тіло священика представляло церкву. Як говорить апостол: "І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени". "Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, – так і Христос". "Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів". "Отож, тепер членів багато, – та тіло одне" (1 Коринтян 12: 27, 12, 18, 20).
Згідно з Законом, ніхто не міг служити в якості первосвященика, якщо він не мав повної кількості членів – пальців на руках чи на ногах і т.д. (3 Мойсея 21: 17-21). Не міг служити жоден, хто мав забагато членів – зайвий палець на руці, зайвий палець на нозі. Таким чином Господь показав повноту прообразного священства, Христа.
В Об’явленні, розділ 7, поданий образ церкви, прообразного царського священства. Далі за цим образом маємо зображений прообразний клас левитів. Перший показує означену кількість, сто сорок чотири тисячі – дванадцять тисяч з кожного покоління Ізраїлю. Таким чином Бог показує, що Він здійснює деякий окреслений план. Ізраїль був першим запрошений стати царським священством (2 Мойсея 19: 5, 6). В день П’ятидесятниці деякі з різних поколінь відгукнулися і стали стержнем, або найпершими членами, церкви. Далі двері нагоди були відчинені для поган, і всім, які входять, відведені місця в дванадцяти поколіннях, щоб заповнити вакансії. Апостол Павло зображує це в Римлян 11 – дикі оливкові галузки були прищеплені до оливного дерева, щоб зайняти місця галузок, відламаних за невір’я.
Ті, котрі віддані Господу, однак не достатньо віддані, щоб стати класом нареченої, після того як будуть випробувані щодо їхньої відданості і виявляться достойними, складатимуть велику громаду, незчисленну громаду, громаду, кількість якої не знає жодна людина, – громаду, кількість якої не є наперед визначена. Покарання, через яке вони пройдуть, показано образно. Вони перейдуть через велике горе, і виперуть одежі свої, і вибілять їх в крові Агнця. В кінці вони мусять бути вірними, інакше вони не матимуть жодної частки, тобто участі, з Христом в Його праці.
Але оскільки це випробування повинно прийти на них як суд (адже вони не добровільно і не самовіддано дотримувались своєї угоди жертви), тому вони не можуть бути у вибраному тілі Христа. Вони упустили трон. Вони упустили славну корону божественної природи – безсмертя. Але вони отримають пальмові віття, які є ознакою перемоги, і ми маємо запевнення, що їм буде дозволено служити Богу в храмі і через Його храм, церкву, яка є тілом Христа.