ПОРАДИ БОЖИМ ПРАЦІВНИКАМ

“Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди” (2 Тимофія 2: 15).
БОЖЕ схвалення повинно бути найвищою метою кожного, хто каже, що він вірить у Нього як свого Творця, і особливо тих, які приймають Його як свого Отця і визнають тісні стосунки з Ним як діти. Його воля повинна бути їхнім найвищим законом. Частиною їхньої насолоди щодня і щогодини, а також привілеєм, повинно бути бажання знати Його волю і виконувати її. Це означає вивчення, роздуми – не просто формальне, бездумне читання або поверхове віддавання честі, а дбайливе використання усіх можливих засобів, щоб дізнатися, якою є Його воля.
Апостол Павло дає Тимофію пораду, яка міститься в нашому вірші, настійно прохаючи, щоб він був “працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди”, натякаючи, що здібність правильно розсуджувати Боже Слово треба здобувати шляхом вивчення цього Слова. Вивчення астрономії може дати нам певне знання, однак бачимо, що деякі, присвятивши все своє життя астрономії, загубили з-перед очей Бога і стали атеїстами. Будь-яке вивчення, кероване Божим Словом, може принести користь. Але його треба сприймати, бачити і  вивчати з погляду Божого Об’явлення.
Слово “працівник” наводить на думку про зайнятість у службі. Ця вказівка апостола стосується всіх, хто належить до Церкви Христа. Ми – Божі слуги. Велика праця рухається вперед, і цією працею є поклик зі світу класу Церкви. Покликана Церква названа Храмом Бога, “живе каміння” якого проходить обтісування, полірування і приготування до свого місця в будівлі.
Ми – працівники. Ми намагаємось приготувати себе до Божої присутності, до Божого Царства. Це приготування є нашим першим обов’язком, ми повинні приготувати себе і допомогти приготуватися іншим.

ПРИЧИНА БІЛЬШОСТІ НЕВДАЧ

Приготування цих “живих каменів”, власне, є розвитком їхнього характеру. Кожен, зайнятий таким чином, виконує своє власне спасіння. Ми є Божими трудівниками і виконуємо працю в собі. Але якщо ми хочемо здобути Божественну похвалу, нам потрібна Божественна мудрість, “що зверху вона”, якої ми вчимося з Божого Слова (Як. 3: 17).
Судячи зі всього, переважна більшість тих, які називають себе християнами, присвятивши багато часу розвитку свого розуму – провівши роки в семінаріях – остаточно бачать, що вони не змогли досягти Господнього ідеалу в собі і не зробили багато доброго іншим. Причиною цього, мабуть, є невміння правильно розбирати Слово Правди. У той день багато хто скаже: “Господи, Господи, ми молилися, ми навчали і робили багато дивовижних речей у Твоє ім’я!” Декого з них, каже Господь, Він не вважатиме Своїми вибраними. Можливо, в якомусь місці, якогось дня Він задіє когось із них, однак для цього особливого місця Він шукає тих, хто прагне знати і чинити Його волю, а не думає, як вгодити людям або отримати більше платні чи почестей від людей. Хто прагне знати Його волю, в тому Його воля напевно виконається.

НЕПРАВИЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВІРШІВ СВЯТОГО ПИСЬМА

Вираз “правильно розбирати Слово Правди” (KJV) означає, що Слово Правди можна досліджувати, обговорювати. Є багато способів обговорення, розбирання, Святого Письма. Буває, що численні вірші, які виконалися в минулому, цитують немовби вони є на часі тепер, і навпаки, про ті, які належать до майбутнього, кажуть, що вони виконуються зараз або виконалися в минулому. Це – загальна схильність до помилок, коли особа не знає, як вірші правильно розбирати.
Отже, належно розбирати Слово Правди означає підходити до дослідження з молитвою, і це дозволить поставити речі на те місце, на якому вони повинні бути. Наприклад, якщо ми не здатні бачити різниці між зачаттям Святим Духом і оживленням Святим Духом, а також нашим духовним народженням, і все це переплутаємо, ми собі нашкодимо. Частиною мудрої поведінки є не тільки бажання представляти різні доктрини, а передусім робити зрозумілим те, що ми представляємо. Апостол радив Тимофієві, щоб той, як старший Церкви Христа, представляв різні риси Правди так, щоб не заплутати своїх слухачів, бо тоді вони не знатимуть, у що вірити. Вони будуть у такому стані, що прийматимуть будь-яке вчення, яке їм трапиться, особливо, коли хтось висміюватиме їхні переконання.
Саме таким є стан багатьох сьогодні. Багато хто служить або намагається служити Богу, однак при цьому не дає “харч у пору”, а представляє правди заплутаним чином. Тому ми повинні бути пильними і старатися дотримуватися вказівки апостола: “Силкуйся поставити себе перед Богом гідним”. Не беріть до серця, що люди кажуть або думають, а шукайте передусім Божого схвалення.
Властиво шукати схвалення з боку святих осіб, однак передусім повинно бути Боже схвалення. Ми повинні бути працівниками, а не неробами чи трутнями, бо такі не здобудуть жодного місця в Царстві. Бог кличе служити тих, хто хоче служити в неприязних умовах. Тому ми повинні пам’ятати, що маємо бути слугами, і якщо ми не знайдемо відповідної служби, то не зможемо знайтися в громаді, яку Бог випробовує. Якщо ми прагнемо Його схвалення, як це виражено в Його Слові, ми повинні бачити, що умови, накреслені в ньому, виконуються в нашому випадку. “Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської”. Нам сказано “не любити світу, ані того, що в світі” (1 Ів. 2: 15). Ми не повинні покладатися серцем на ці речі. Наші серця повинні зосередитися на виконанні Господньої волі.
Господь дає зрозуміти, що Його вірні матимуть протистояння з боку світу. “Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть”. Тому якщо ми не стикаємося з опозицією, нам бракує доказу прийняття Ним. Ми повинні правильно розбирати Слово Правди і дивитися, чи наше життя є в згоді з цим. Водночас ми повинні старатися представляти Боже Слово іншим, щоб і вони мали ці самі привілеї та благословення.

R5511 (1915 р.)