ВЕСІЛЬНА ГОСТИНА
МАТВІЯ 22: 1-14

“Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!” (Луки 13: 34).
Перед нами ще інша притча про Царство. Нинішня лекція показує, що Божі обітниці та Боже провидіння для Ізраїлю під Угодою Закону мали на меті приготувати ізраїльтян і зробити їх придатними до того, щоб бути Божим святим народом, і, особливо, щоб у приході Христа знайшлося достатнє число тих, які би становили вибрану Церкву, співспадкоємців Месії у Царстві – Його Наречену. Притча показує, що тільки деякі були “справді ізраїльтянами”, що немає в них підступу, і що їх було недостатньо для класу Царства. Причина поклику Євангельського віку – вибрати з поган достатнє число святих характерів, як співспадкоємців з решткою із юдеїв у Месіанському Царстві.
Небесне Царство, по-іншому назване Божим Царством, не буде земним Царством, а небесним, правитель якого, прославлений Христос, не буде земним царем, а Небесною Істотою найвищого рангу – Божественної природи. Це Царство, представляючи Бога і небесну владу, правління, має бути встановлене між людьми, щоб викорінити гріх. Його першою працею буде в’язання сатани, “князя світу цього”. Далі будуть понищені всі діла темряви. Це нищення спочатку зумовить великий Час Горя, після якого, в міру поступу царювання праведності, прокляття у кожному вигляді поступиться благословенням Месіанського Царства, доки більше не буде прокляття, зітхання, плачу та вмирання.
Та перш ніж може бути встановлене Небесне Царство, з-посеред людей, згідно з Божественним декретом та порядком, має бути вибраний клас Нареченої. Його члени зачаті Святим Духом і є Божим мистецьким витвором, з яким Він працює через надзвичайно великі та дорогоцінні обітниці Святого Письма та провидіння в житті. Вони зазнають перетворення розуму і готуються до славного народження у воскресінні, коли будуть “перемінені... раптом, як оком змигнути” від земної до небесної природи. Так вони увійдуть у радощі свого Господа, стаючись класом Його Нареченої, співспадкоємиці в Його Царстві.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИТЧІ

На розвиток цього класу Царства світ чекає з днів Ісуса, коли Він Своєю смертю відкрив нову Дорогу Життя і став заступником перед Отцем для всіх бажаючих бути Його учнями, Його співспадкоємцями, Його Нареченою. Нинішня лекція звертається до перспектив Царства за часу земного служіння нашого Господа. “До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу [свободу, привілей] дало дітьми Божими стати” (Ів. 1: 12).
Сам Єгова є Царем, який влаштував весілля для Свого Сина – передбачив перед закладенням світу, що з Христом у Його Царстві будуть співспадкоємці. Це весілля, звичайно, не могло відбутися, доки царський Син не прийшов у світ і не відчинив шлях для Своїх послідовників та для Царства, в якому Він має бути царем.
У властивий час Бог послав Своїх слуг покликати їх і запросити на весілля, та вони не прийшли. Іван Христитель та його учні намагалися донести до юдейського народу факт, що Син Царя перебуває серед них. Він казав: “Між вами стоїть, що Його ви не знаєте” (Ів. 1: 26). Ще він сказав: “Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась” (Ів. 3: 29). Іван радо слухав голос Нареченого. Він пророчо звістив, що поклик класу Нареченої почався, хоча він сам не міг бути його членом.

ЛЕГКОВАЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПОСЛАННЯ

Ще інших слуг послано. Ісус послав Своїх учнів до юдеїв, кажучи: “Скажіть запрошеним: «Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!»” – на гостину. Та чи прийняли послання Ісуса і Його учнів? Ні! Народ під проводом книжників та фарисеїв, теологів того часу, легковажно поставився до послання і пішов своїм шляхом: одні до господарства, інші – торгувати, кажучи: “Ми не віримо цьому посланню про Царство”. Деякі зробили ще гірше – повелися з цими слугами ганебно, злобно – убили їх. Невіруючі, яких запрошено на гостину, не тільки вбили самого Ісуса, але й зневажливо потрактували і повбивали вірних учнів.
Отже, як бачимо в іншій притчі, Єгова розгнівався на народ Ізраїлю, послав Своє військо і знищив злочинців та спалив їхнє місто. Той факт, що Єрусалим у 70 році н.е. знищило римське військо під командуванням Тита, зовсім не означає, що воно не було військом Єгови, бо Він може спонукати людський гнів славити Його і здатний використати того, кого забажає, як Своїх посланників, Своїх слуг.

ПОКЛИКАННЯ ПОГАН НА ВЕСІЛЛЯ

Тим часом Бог промовив до Своїх слуг, апостолів, а через них до інших: “Весілля приготоване, але юдейський народ, особливо запрошений, виявився недостойним такої честі. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весільну гостину”. І пішли слуги на роздоріжжя і зібрали всіх, кого знайшли, і привели їх. Так гості зібралися на весілля. Роздоріжжя представляють скупчення людей, цілий світ. Господні посли вже не мали звертатися тільки до юдеїв, але мали донести до кожного народу, племені та язика факт, що Бог зараз кличе зі світу маленьку громадку, прихильників праведності, щоб вони були послідовниками Агнця і остаточно стали співспадкоємцями з Відкупителем у Його Царстві. Зауважте, що ці посли не мали заступати шлях усім людям на дорозі, а лише мали вмовляти тих, кого зустрінуть на роздоріжжі, розповідаючи про великий привілей увійти відчиненими дверима на Весільну Гостину.
Не всі були святими, добрими; деякі з них, навпаки, були поганими. Апостол пояснює це, кажучи, що небагато хто знатні, небагато хто заможні, небагато хто шляхетні, але здебільшого убоге, просте цього світу вибрав Бог. Апостоли говорять, як свідчить наша лекція, про клас, який Бог вибирає зі світу. Якими би простими, якими приниженими, якими низькими за походженням вони не були, всі охочі прийняти Божу благодать можуть стати гідними весілля, одягаючись у весільну одежу, Праведність Христа.
З іншого боку, якими б титулованими або заслуженими не були деякі від природи, вони далі не заслуговують на те, щоб бути в присутності Царя. Той, хто входить на весілля, повинен мати весільну одежу – повинен бути вкритий заслугою Христової Праведності. Ось так весілля наповнюється гостями – всіма, кого Цар хотів бачити, – доки всі місця не будуть зайняті. Так чи інакше Господь дає зрозуміти, що число вибраних чітко визначене, і як тільки потрібна кількість знайдеться, поклик припиниться.

ПЕРЕГЛЯД ГОСТЕЙ

Звичай юдеїв, влаштований, певна річ, Божественним провидінням, полягав у тому, що на кожній весільній гостині кожний гість повинен був одягти білу весільну одіж, яка ховала його власний одяг. Таким чином на весіллі всі були в однаковому становищі щодо титулів, бо всі були гостями господаря. Так само всі, які приходять на велику Божу Гостину, приготовану через Христа, зобов’язані прийти не завдяки якимось власним заслугам по плоті, а з визнанням, що їм не вистачає заслуг бути прийнятими Богом, і вони повинні прийняти заслугу Христа, яка робить їх гідними почесті, якої вони прагнуть у відповідь на запрошення.
Кожному гостю, який входив у дім, давали одяг з тим наміром, що він його негайно одягне. Якщо хтось з’явився без весільної одежі, то це було ознакою неповаги до господаря, який про неї подбав. Справді, будь-кому з’явитися на весіллі без такої одежі означало б, що він її зняв, бо ніхто не мав права увійти без такої одежі. Саме така ілюстрація представлена нам у притчі: серед присутніх знайшовся гість, який не мав весільного одягу – який з неповаги до господаря зняв свою весільну одежу, ношення якої було умовою отримати дозвіл увійти.
Слова “як прийшов же той цар” свідчать про перегляд перед самою гостиною. Оскільки Царем з притчі є сам Єгова, це, мабуть, означає, що того, хто твердить про свою відданість, але нехтує заслугою Христової смерті, Бог трактує шляхом певного прояву Божественної Справедливості. Можна також припустити, що Царем у даному випадку є Христос, бо в Його приході Небесний Отець має дати Йому владу і силу, як наш Господь згадує про це у притчах про Мини і Таланти. Тому у Своєму другому приході, як Він говорить, Він сам інспектуватиме тих, які претендують бути Його вірними слугами – прагнуть скуштувати Весільної Гостини.
Чоловік, який опинився без весільної одежі в присутності царя, на нашу думку, представляє клас, а не якусь одну особу. І ми можемо знайти саме такий клас сьогодні. Ті, які належать до нього, називають себе послідовниками Христа, говорять, що вони чекають на весілля Агнця, сподіваються увійти в радощі свого Господа, але кажуть, що вони більше не довіряють заслузі Христової Жертви для свого становища перед Отцем. Вони відкинули Ісуса як свого Спасителя, як свого Відкупителя – того, Хто дає поєднання за їхні гріхи. Вони вважають Його тільки Учителем і, відповідно, приймають тільки частину Його учень.
Вони явно непридатні до того, щоб бути членами Нареченої Христа, оскільки до цього класу можуть належати тільки віддані, тільки вірні. Притча показує, що усі, які відкидають заслугу Христової Жертви, будуть позбавлені права належати до класу Царства. Вони не можуть відповісти, як вони увійшли без “весільної одежі”, адже вони не увійшли без неї. Ніхто ніколи не мав доступу до спільності Духа в Церкві, яка є Нареченою Христа, не отримавши спочатку весільної одежі Христової заслуги, що прикриває недосконалість. Ті, які увійшли, але скинули весільну одежу, в кінцевому результаті викинуті геть. Цар промовив слугам: “Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів”.

ЗОВНІШНЯ ТЕМРЯВА

Коли наші розуми були повні галюцинацій Середньовіччя, ми знаходили в тому чи іншому вірші Писання те, чого там немає. Ми припускали, що клас, представлений чоловіком без весільної одежі, буде відданий на вічні муки і там страждатиме всю вічність. Але тепер, вивчаючи Святе Письмо більш уважно, ми збагнули, що всі гості на весіллі потрапили у світло весільної кімнати з темряви зовнішнього світу, і викинути одного з них зі світла у зовнішню темряву – значить позбавити такого знання і радості, які представлені у світлі весільної кімнати.
Що стосується зовнішнього світу, ми знаємо, що апостол Іван сказав, що весь світ є у темряві, “під владою лукавого” (WBTC). Знаємо також, що як тільки клас Нареченої буде укомплектований, великий Час Горя приготує світ до благословень Царства Месії. Під час цього горя всі, які в темряві, плакатимуть та скреготатимуть зубами – проявлятимуть незадоволення, лють, розчарування і т. п., – бо це пов’язане з руйнуванням їхніх численних хибно збудованих людських надій та сподівань.
Наш Господь закінчив притчу словами: “Бо багато покликаних, але мало вибраних”. Це не означає, як ми свого часу допускали, що тільки нечисленні Вибрані здобудуть милість у Бога в майбутньому, а вся решта людства буде вічно мучитися. Ми повинні читати в гармонії з контекстом. Юдейський народ був покликаний, запрошений на весілля, але він не прийшов, за винятком кількох “справді ізраїльтян”. Протягом вісімнадцяти століть це Послання лунало на розхідних шляхах до поганських народів (одного за одним), доки багато хто не почув поклик Євангельського віку. Та тільки небагато прийняло його і увійшло до стану вибраних. Посеред тих, які увійшли до цього стану, є ще клас, який не оцінив його як слід і буде викинутий – відкинутий.
Учитель звертає увагу на це словами: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство”. Мала Черідка, яка складається з юдеїв та поган, стане, завдяки своїй вірності, Божим вибраним народом, Його вибраною Церквою, Нареченою Христа. Згодом вона буде Знаряддям Небесного Отця, щоб благословити всіх невибраних славними нагодами Реституції до всіх земних благословень та добра, втрачених через неслухняність та гріхопадіння батька Адама. “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”.

R5510 (1914 р.)