ВЕЛИКИЙ НОСІЙ НАШИХ ТЯГАРІВ

“Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами” (1 Петра 5: 7).
ЦІ втішливі слова апостола Петра звернені до Церкви Христа, бо кожен із Господнього народу добре розуміє, що на нашу долю випадають життєві труднощі та журба, які завдають клопотів. Така сама життєва журба приходить і на тих, хто у світі – на когось більше, на когось менше. І вона обов’язково приходить на всіх, хто є Господніми дітьми.
Слово “журба” вживається подвійним чином. Приймаючи це слово в значенні приділення належної уваги та пильності тому, що нам ввірено, за що ми відповідальні, ми можемо опинитися під загрозою неправильно зрозуміти наш вірш. Слово “журба”, однак, часто містить у собі думку про переживання, неспокій розуму, і, власне, в такому значенні апостол його використовує. Також апостол Павло каже: “Ні про що не турбуйтесь”, – нічим не будьте занепокоєні, нічим не тривожтесь. Тому ми могли би передати слова св. Петра так: “Покладіть на Нього всю вашу тривогу, бо Він думає про вас”.

ВАЖЛИВІСТЬ МАЛИХ РЕЧЕЙ

Апостол не каже, щоб ми позбулися всякого почуття відповідальності і перестали дбати про те, що ми робимо, про наші обов’язки та зобов’язання. Безперечно, всі погодяться, що чоловік або жінка, які ні про що (добре) не дбають, цілком непридатні до будь-якого становища в житті. Ми часто бачимо, як дехто недостатньо дбайливий. То в нього шпалери позаляпувані, то меблі подряпані, то двері грюкають або постійно не зачиняються, замість того, щоб бути замкненими і зберігати тепло тощо. Хтось, можливо, скаже: “Це все дріб’язки!” Однак той, хто недбалий, безтурботний, неуважний в таких речах, цілком ймовірно не матиме до себе довіри в більших справах.
Особисто мені боляче бачити все це, і думаю, що так сприймають речі всі, хто проявляє належну дбайливість. Божі діти, Його представники перед людьми, не повинні бути нездарами, ані не повинні створювати проблеми іншим – чи то братам, чи просто людям у світі. Наш вплив у напрямку добра може дуже постраждати через неуважність у тому, що можна назвати малими речами, хоча вони такими насправді не є. Одна банальна фраза є дуже змістовна: “Дрібниці творять великі речі, а великі речі не є дрібницею”. Господній народ повинен бути найбільш дбайливим у світі.
Наш Господь сказав: “Хто вірний в найменшому, і в великому вірний”. Обернене твердження, мабуть, так само правильне: “Хто невірний у найменшому, і у великому невірний” (Лк. 16: 10). Дрібні речі щоденного життя можуть стати навіть більшим випробуванням справжнього характеру, ніж ті, які на перший погляд видаються більшими. Маленькі прояви ввічливості, уваги до інших – як багато вони означають! Як часто вони впливають на щасливість тих, хто поряд, і на наш вплив як послів Христа! Тому ми повинні проявляти більше турботи та уваги до наших слів, наших вчинків і всього, що нам доводиться робити. Це не та журба, яку ми повинні покласти на Господа, щоб Він її ніс. Це ми повинні нести самі.

НАШЕ ЖИТТЯ ПІД ДОГЛЯДОМ ГОСПОДА

Будьмо певні, що Бог є найбільш дбайливою Істотою у Всесвіті. Він не журиться в тому значенні, в якому це слово вжите в нашому вірші – у значенні непокоїтись і мати неспокійний розум – а турбується у правильному, властивому значенні. Є журба, яка приходить на Господній народ через нападки з боку противника. Ці труднощі Господь дозволяє, щоб усі з Його народу переклали свою журбу на Нього, щоб притягнути їх ближче до Себе, навчити терпеливої витривалості, показати, що вони потребують Його ще більше, що вони безпорадні і убогі без Нього.
Треба позбуватися журби і гризоти, тривог, які заважають нам в Господній службі, які забирають у нас мир у Господі, та позбуватися не абияк, а з розумом, пам’ятаючи, що Ісус, наш великий Носій тягарів, запропонував і навіть наполіг, щоб перекласти всю нашу журбу, все, що непокоїть наш мир, на Нього. Тоді Він зробить наш тягар легким і ослабить наше горе. Це і є відпочинок віри, і його неможливо здобути інакше, ніж вірою в Його любов, в Його обітниці.

НАШ ОТЕЦЬ ДБАЄ ПРО СВОЇХ ДІТЕЙ

Кожний прожитий день християнина повинен приносити більше довіри до Господа. Треба повніше усвідомлювати, що наш Небесний Отець, Який дбає про польову траву і небесних птахів, набагато більше дбає про Своїх дітей, аніж про квіти та малих горобців, що Він має План для всього людства – задум благословити його у відповідному часі. Що ж до нас, то ми вже увійшли в благословення Господа, ми вже стали Його дітьми і предметом Його особливої турботи. І “як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться” (Хом.) – шанують.
Ми не можемо бути дітьми, вірними Богу, якщо ми весь час стурбовані. Проте стурбованість – це одне, а належна дбайливість – це щось зовсім інше. Ми повинні бути дбайливими щодня і тим самим виконувати наші обов’язки перед світом, перед нашими сім’ями, перед собою, перед братами, перед Господом – повинні служити Богу більш успішно.
Ми не повинні турбуватись та непокоїтися, де взяти ще один костюм. У нас вже є один – такий, який Господь вважав за потрібне дати, натомість ми повинні дбати про те, що необхідне. Якщо Господь ніколи не дасть нам такого красивого одягу, який мають інші, або такої багатої чи вишуканої їжі, ми не повинні хвилюватись, але бути вдоволені усім, про що Його провидіння подбало для нас, і прийняти це з вдячністю. Він нам дасть те, що найкраще, що є для нашого добра як Нових Створінь. Не треба сумніватися, ані боятися, що Він не подбає про наші потреби. Йому відомо все про наші справи, і Він не байдужий до нашого благополуччя. “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”.
Як важливо мати покору перед Богом, і яким заспокійливим та дорогим є це запевнення, повне любові! Ідучи благословенним шляхом, накресленим нашим Господом, навчімося, що ми не повинні просити нічого за власною волею, а тільки просити, щоб Його воля виконалася в нас і для нас. Його Мудрість – безпомилкова. Скажімо Господу все про наші тягарі, великі і малі, і віддаймось Його любові та співчуттю, використовуючи для свого серця бальзам Його Слова, Його дорогоцінних обітниць, які є Його спадщиною, довіряючи Йому, що Він здібний і готовий задовольнити кожну нашу потребу – і навіть радий благословити нас, якщо ми перебуваємо в Його любові.

R5508 (1914 р.)