ГОЛОС З НЕБА

“Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили в карання його” (Об’явлення 18: 4).
Контекст наведеного уривка показує, що наш вірш стосується Вавилону – не буквального міста Вавилон, а символічного, описаного в Книзі Об’явлення. Вираз Вавилон, очевидно, означає скупчення різних неправд у відступних церковних системах, уособлених в Об’явленні в постаті матері та дочок. “Вавилон великий, мати блудниць” (Хом.) – ось назва, дана Господом цій первісній системі, яка дає зрозуміти, що вся сімейка є незаконною в кожному значенні слова. Вона знехтувала Небесним Нареченим і намішала у своїй “чаші” дурманячого зілля, яке отруїло світ. Навіть Господні святі були збиті з пантелику (Об. 17: 1-6).
Після того, як “поснули” апостоли, Божий народ поступово почав переміщатися в напрямку помилок в ученні та практиці, кульмінацією чого стали Темні Віки. Велика система продовжувала розвиватися і вела до плутанини та темряви. Не треба думати, що впродовж всіх століть кожен пов’язаний з цією системою був лицеміром. Як народ буквального Ізраїлю був забраний в полон до буквального Вавилону, так народ духовного Ізраїлю, серед якого деякі були правдивими Господніми святими, був забраний в полон до містичного Вавилону. Дехто з нього хотів би звільнитися, та не знав як це зробити.
Коли ми переходимо до Реформації, бачимо, що замість цілковитого звільнення з Вавилону та його помилок, різні системи, сформовані в той час, значною мірою почерпнули для себе дух материнської системи, від якої вони відокремилися. Той самий дух переслідування, який проявився в “матері”, так чи інакше проявився в “дочок”. Схильність поневолювати поширилася з Середньовіччя у часи Реформації, тому, дивлячись на так званий християнський світ сьогодні, ми бачимо, що навряд чи можна знайти краще слово, щоб змалювати існуючий стан, ніж “замішання”.
Однак у цій вавилонській системі далі є справжній народ Бога. Та час відокремлення настав, і ті, які ще позостаються у Вавилоні, повинні поквапитися! Той факт, що деякі Божі діти були у Вавилоні впродовж всього віку, показує, чому Бог взагалі рахувався з Вавилоном, де Його святі так чи інакше були поневолені впродовж століть. Ось причина, чому Бог тією чи іншою мірою і в тому чи іншому значенні мав справу з Вавилоном.

ВАВИЛОН, ВКИНЕНИЙ ДО МОРЯ

Наш вірш з його контекстом є пророцтвом, яке стверджує, що в кінці теперішнього віку прийде час, коли Бог цілковито відкине Вавилон. В образі, наведеному в Об’явленні, про цей час відкинення Господом відступницьких систем сказано: “Упав, упав великий Вавилон!” Господь виплюнув його зі Своїх уст, і Всевишній зараз кличе Свій справжній народ “вийти із нього”. У цьому жнивному часі вірні самі полишають Вавилон, і праця відокремлення майже завершена. Скоро, як показано в Святому Письмі, “море” анархії поглине фальшиві системи. Вавилон, як “великий камінь, як жорно, буде кинений до моря” (Пс. 46: 3; Єр. 51: 62-64; Об. 18: 21). Віримо, що ці пророцтва повинні виконатися в найближчому майбутньому.
Номінальна церква більше не займає особливого становища в світі. Деякі її служителі кажуть, що вони не вірять в Ісуса як Спасителя світу, що кожен спасає себе сам. Вони вірять в громадське піднесення людства, яке, як вони собі уявляють, має настати тоді, коли кожна людина буде на своєму місці, коли жінки матимуть право голосу, і будуть проведені інші суспільні реформи. Яка сумна надія!
Хтось може запитати: “Як нам упізнати Божий Голос, що кличе Його народ вийти сьогодні з цих церков? Як нам почути Його голос?” Відповідаємо, що Бог пропонує Своєму народові відокремитися від всілякого гріха і грішних обставин. Наші прабатьки не чули цього Голосу, не бачили цього стану гріха. Голос тоді ще не промовляв. Навіть у час Реформації ця плутанина неправди не була виразно зрозуміла. Але зараз, у час Жнив, ми можемо виразно бачити, що учення номінальних церков загрузли в неправді: жахливо спотворюють Божественний Задум і Божественний Характер. Ми усвідомлюємо, що Вавилон є повний неправди і зіпсутих учень, наповнений духом світу.

ЗНАННЯ ПРИНОСИТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Більше того, часи і пори Божого Плану тепер стають зрозумілими. Нам дано зрозуміти, що ми живемо в провіщеному часі, коли Господь має відкинути ці системи неправди. Чи ж ми не повинні залишити згадані системи, якщо бачимо все це? Божий Голос говорить: “Вийдіть із нього”. І ми чуємо, як цей Голос сьогодні промовляє; ми бачимо, як пророцтво Об’явлення сьогодні виконується. Якщо хтось пробує заперечити: “Але, Господи, в нас стільки дорогих друзів у Вавилоні, і нам шкода їх залишити. Ми намагалися пояснити таким, чим є Вавилон, але вони не слухають. Для нас було би великою втратою залишити їх і виступити проти них. Тож чи нам виходити? Наші друзі будуть думати, що ми збожеволіли!” Та на це Господь відповідає: “Вийдіть із нього”, інакше “потрапите в карання його”.
Ви не є учасниками його гріхів, доки цього не бачите. Ви народилися у Вавилоні, але Господь не вважає вас відповідальними за те, чого ви не розуміли. Чим краще ви розумієте, тим більшою є відповідальність. Якщо ви бачите, чим є Правда, а чим – неправда, і далі залишаєтесь у Вавилоні та підтримуєте його своїм впливом і своїми доларами, ви будете заслуговувати на покарання. Якщо, почувши Господній Голос, ви не вийдете з нього, це свідчитиме, що ви не віддані Господу цілковито. Ви можете бути Його дітьми, але якщо ви не послухаєте Господа з причини боязні зазнати земних втрат, це доводитиме, що ці речі більш вартісні для вас, ніж Його прихильність, і Він буде поводитися з вами так, як поводиться з лицемірами: ви будете мати участь у тому, що прийде на них. Якщо ви похваляєте гріхи систем, які Господь виплюнув, підтримуєте їх і віддаєте їм свій вплив, ви, напевно, отримаєте кари Вавилону. Це – справедлива пересторога. Зрозуміло, що обов’язок кожного християнина – розірвати, якщо потрібно, найтісніші узи і залишитись вірним Богу, ставши вільним від неправди і гріхів Вавилону. Час його суду настав.
Карами на Вавилон є болісні лиха, які виникатимуть з повного повалення теперішнього порядку речей, політичного, суспільного, фінансового і релігійного. Цей порядок речей в його різних аспектах є одним Порядком під різною личиною; всі ці інтереси об’єднані у вигляді однієї великої політики. Князі, царі землі та їхні прибічники становлять велику армію Вавилону, проти якої виступає інша потужна армія, що складається з людських мас. Конфлікт між цими двома великими арміями незабаром штовхне теперішній порядок речей у світі до анархії.

ГОЛОС ТЕПЕРІШНЬОЇ ПРАВДИ

Виникає важливе питання: Чи весь Божий народ почув цей Голос? Відповідаємо, що ми не думаємо, що всі вже почули, тому деякі християни далі є у Вавилоні, далі є учасниками його гріхів, спантеличені з причини необізнаності та недостачі знання. Можна було би запитати: Чи не повинні ми зробити це звернення окремим посланням? Відповімо, що ми так не думаємо. Ми вважаємо, що там, де це стає окремим посланням, результат, як правило, зовсім інший, ніж передбачалося: багато хто проявляє роздратування. Такі кажуть: “Яким правом ви називаєте нас Вавилоном і яким правом ви кажете нам «вийти»”?
Ми вважаємо, що Господь кличе Свій народ з Вавилону, і цей поклик треба вважати, передусім, Голосом з неба. А що таке Голос з неба? Цим Голосом, мабуть, є Теперішня Правда – представлення учень Святого Письма з його часами і порами, прагнення показати, що хоча впродовж всього віку існував заколот і неправда, ми тепер живемо в часі Жнив, коли Правда стала яснішою, ніж будь-коли досі. Цей Голос Правди говорить, що ми не повинні підтримувати систему, повну неправди, повну безладдя.
Тоді як нам представляти Боже Послання “вийдіть із нього”, з Вавилону? Ми повинні показати Світло, Правду; ми повинні запропонувати їм можливість дослідити, заохотити до особистого вивчення. Коли вони почнуть бачити Правду і неволю, в якій були, то будуть раді стати вільними в Христі, ламаючи кайдани. Це і буде Голос, який покаже всім з Господнього народу, які є в правильному стані серця, що вони повинні стати вільними, повинні вийти зі сектантства, не повинні більше хибно представляти Господа, кажучи, що вони є з Вавилону, якщо це на так, а повинні стати на захист Бога.

ВІДДАНІСТЬ ПРАВДІ Є ВИПРОБУВАННЯМ

Стояти означає відстоювати Божественний План Віків, Правду. Якщо хтось, побачивши справжній характер Вавилону і збагнувши загалом, де він перебуває, залишається там, єдиною причиною є компроміс, поступка Правдою. По-світськи мудра особа може залишатися там і певний час мати популярність, повагу в людей, проте, коли хтось, побачивши Правду, зрозумівши Правду, далі перебуватиме у Вавилоні, він вважатиметься більш грішним від того, хто не був так просвітлений.
Ми не думаємо, що ми повинні уникати нашого обов’язку представляти Правду, але ми повинні уникати створення непотрібного протистояння, бо люди, які визнають неправду, не готові до того, щоб про цю неправду говорили зневажливо. Вони повинні прийти до властивого стану, перш ніж хтось може прошепотіти до них: “Вийдіть із нього”. Навіть якщо вони кривдять нас, ми не повинні висловлюватися надто категорично, а повинні сказати: “Що ж, дорогий брате (сестро), ти почув Божий Голос, і якщо розумієш, що різні віросповідання помиляються, ти, мабуть, усвідомлюєш свій обов’язок. Свого часу ти казав, що є одним із них, але зараз бачиш, що не є, і ти повинен їм це сказати. Але чи ти справді бачиш і справді чуєш, ніхто інший не може сказати. Якщо ти почув Правду, повірив в неї і далі залишатимешся у Вавилоні, ти станеш спільником його гріхів і будеш винний більше, ніж хтось пересічний з нього. Коли ти здатний почути цей Голос сам (Голос, який покаже тобі, що правильне і що неправильне, що Правда і що неправда), ти, без сумніву, матимеш мужність «вийти»”.

СТОСУНОК ВАВИЛОНУ ДО ПРАВДИ

Але тих, які чують Голос Правди і слухаються поклику вийти з Вавилону, зазвичай переслідують. За днів нашого Господа, коли віруючі були з юдеїв, декого з них виганяли зі синагог. Пам’ятаємо особливий випадок з часів служіння нашого Господа: одного чоловіка, сліпонародженого, запитали, як йому повернувся зір, і коли він назвав ім’я Ісус, старші вигнали його зі синагоги (Ів. 9: 22; Ів. 9: 34). Той самий дух, те саме ставлення, видається, супроводжувало апостолів.
Упродовж Середніх Віків вірні Світлу уникали цих церков. Віровчення і діяльність цих церков були перепоною для сумління носіїв Світла і тримали їх відособлено. Вірних Правді відлучали або віддавали на смерть як єретиків. Цей стан речей продовжувався частково навіть після часів Реформації. Те, що трапилося зі Серветом, християнським братом, до жахливої смерті якого через спалення живцем був причетний Кальвін, було подією такого роду. Ісус казав: “Вас виженуть зі синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові”. Страта Сервета була прикладом буквального виконання слів нашого Господа.
Начальники синагог не завжди були поганими людьми, але вони були в омані. Так було зі Савлом з Тарсу, коли він кидав християн до в’язниці і похваляв смерть св. Степана, і так само поводяться церкви наших днів, коли хтось є просвітлений і дозволяє своєму світлу світити. Та сама річ сьогодні є правдою, що й колись: “Темрява ненавидить світло”. Вони кажуть: “Коли ви залишитесь з нами, ви не будете представляти ці речі”. Ось так вірних Богу змушують залишити синагоги. Дійсно, вірні сьогодні покликані “вийти”.

“ВАШІ БРАТИ, ЩО НЕНАВИДЯТЬ ВАС”

Однак наші дні мають особливість, якої не мали інші дні. Божественний План сьогодні настільки чудовий, що ми здатні бачити, як інші є в темряві. І цей спонукальний Голос Правди є Голосом Бога, Голосом сумління, Голосом просвітлення, що кличе нас із Вавилону, який перекручує Бога, Його характер, Його План і Його Слово. Не знаємо, але вони можуть вдатися сьогодні до крайності, вбиваючи в суспільному, церковному значенні і, можливо, навіть фізично. Майже всі переслідування, які прийшли на Божий народ, прийшли від так званих християн, віруючих. “Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені!” (Іс. 66: 5).
Ми раді, що одного дня, який недалеко, вони, віримо, побачать свою помилку. Замість того, щоб прагнути помсти для наших ворогів, ми повинні відчувати свого роду співчуття – не з ними, а до них. Ми повинні розуміти, що з ними відбувається щось схоже, як було з юдеями за днів нашого Господа: юдеї і їхні правителі не знали, що вони роблять, інакше вони би засоромилися. І вони засоромляться, коли вийдуть і зрозуміють, що вони наробили – так само як Савло з Тарсу засоромився, коли зрозумів, що він наробив. Те саме з цими сліпими людьми сьогодні: “І багато з тих... прокинуться... на вічний сором та на ганьбу” (Хом.). Ця ганьба буде доти, доки не прийде належне покаяння за участь у переслідуваннях Господа та Його вірних.

ПОТРЕБА В ЗНАННІ

Ми, звичайно, дуже високо цінуємо важливість знання, але також пам’ятаємо правдивість твердження св. Павла: “Знання надимає, любов же будує”. Однак знання потрібне, щоб зростати в благодаті. Тільки тоді, коли ми усвідомлюємо красу Божественного характеру, ми можемо оцінити нашого Бога. Більше того, ми радіємо, що Він піднімає завісу і ще більше відкриває Себе очам нашого розуміння.
Бачимо, що розумові здібності не однакові у всіх. Деякі можуть сприйняти великий обсяг Правди, тоді як інші можуть засвоїти тільки трохи. Ніхто не потребує більше знання, ніж він здатний отримати. Бог судить Свій народ по тому, наскільки він схожий характером на Його Сина, нашого Господа, а не по тому, скільки він знає. Хоча знання дуже важливе, дуже потрібне, ніхто, як і раніше, не має монополії на зрозуміння – ніхто не має досконалого знання в теперішньому житті, і коли би наша вічна доля залежала від знання, кожен з нас зазнав би невдачі. Проте ми віримо, що всі, котрі є Господніми, зіткнуться з Теперішньою Правдою і будуть суджені нею. Хто, здобувши знання, проявить схильність уникати відповідальності, пов’язаної з цим, або відречеться Правди, або житиме безбожно після того, як побачив Світло, той покаже свою непридатність.
Апостол, звертаючись до вірних у Христі, каже: “А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла”. Він, мабуть, дає зрозуміти, що вірний Господній народ прийде до знання Правди. Це не обов’язково означає всю Правду, а Правду, достатню для освячення. Той, в кого більші розумові здібності, потребуватиме і зможе засвоїти більший обсяг знання, а в кого менші здібності, той потребуватиме менше.
Існують певні фундаментальні принципи, які Господній народ сприймав у всі часи: наприклад, факт, що є лише один Бог. Навіть ті, які тримаються вчення про “Трійцю”, кажуть, що є один Бог. Таким чином, вони мають певну міру Правди, хоча собі суперечать. Те саме стосується покарання за гріх. Наші прабатьки хотіли мати рацію, коли думали, що покаранням за гріх є вічні муки, і називали це справедливим покаранням, гадаючи, що це правильно. Але в них основні принципи змішалися з великою часткою неправди. Весь світ людства потрапив в обман, і ми, пробуджуючись сьогодні, вкрай здивовані, розуміючи, як мало ми знали насправді – якими необізнаними ми були щодо деяких коштовних послань, даних нам Богом.

“ПЛАЧ І СКРЕГІТ ЗУБІВ”

І як ми були Божими дітьми ще до того, як отримали повне знання, так, віримо, іншим теж можливо бути Божими дітьми без повного знання. Ми живемо в Жнивах Євангельського віку, коли Бог дозволяє, щоб знання Правди охопило землю. У той же час противник робить все, щоб перешкодити людям вивчати Божественне Послання, зчиняючи масу наклепницьких чуток, щоб засліпити очі необачних.
Оскільки ми вважаємо, що ще є Божі діти, які намагаються жити за рахунок лушпиння і збираного молока людських традицій (брати в Христі, голодні чистої їжі, запропонованої в Божому Слові), ми намагаємося віднайти їх і допомогти їм. Інакше ми би перестали прикладати всі особливі зусилля для пропаганди, бо знаємо, що як тільки Месіанське Царство буде встановлене, умови виявляться сприятливими для всіх, щоб прийти до знання Правди, яка є в Біблії.
Дні, яких ми майже досягли, напевно, принесуть “плач і скрегіт зубів” багатьом з Господнього народу, бо хто відстоюватиме неправду, той буде в опозиції до Бога. Вони незабаром потраплять у великий Час Горя, і в цьому буде їхня власна вина. Деякі з нас почули Божий Голос ще на початку Жнив і, відповідно, здобули відповідальність раніше. Натомість деякі почули пізніше. Деякі чують сьогодні про гріхи Вавилону – про те, що ці гріхи незабаром мають бути покарані, що вони самі повинні вийти і стати на боці Бога, якщо хочуть мати Божественну прихильність. Бажання далі розголошувати теперішнє Послання привело нас до створення Фото-Драми, щоби ті, які не можуть читати, могли бачити. Наскільки вона допомагає кожній Божій дитині (все ще зв’язаній) зрозуміти власну відповідальність, настільки вона представляє Голос Бога, що розповідає їй про її теперішній обов’язок як християнина.

R5478 (1914 р.)