СПОКУТУВАННЯ ГРІХА – АДАМОВОГО І ЧАСТКОВО ДОБРОВІЛЬНОГО

Є два різні погляди на спокутування гріха. Перш за все, Божественна Справедливість повинна отримати відшкодування за Адамів гріх. Декрет великого Верховного Судді Всесвіту, що людський рід повинен померти, був винесений після непослуху Адама, і нікого не можна звільнити від смерті, доки декрет не буде відкликаний після виконання його вимог. Проте анулювання декрету Справедливості не зробить людину одразу досконалою.
Якщо б людину вкинули до в’язниці за якийсь злочин, а потім, через десять років, хтось відшкодував, тобто сплатив, її борг і виконав вимоги закону, то в’язня звільнили б – справедливість отримала б відшкодування. Але свобода від обмежень тюремного життя не поверне в’язню його зору, зубів, волосся, здоров’я чи ще чогось втраченого або зіпсованого під час перебування у в’язниці. Так само, яке б відшкодування Справедливість не отримала за людство, люди під час свого пробудження з гробу не будуть вільні від слідів, залишених на них Гріхом.
У той час над світом вже не тяжітиме Божественна немилість, бо ціна за визволення людини буде заплачена. Але людство на початку Тисячолітнього віку далі матиме вади внаслідок гріхопадіння. Тому праця згаданого віку буде полягати у тому, щоб відновити людський рід, підняти його з недосконалості та слабкого стану. Людина матиме допомогу, щоб піднятися з деградованого стану, адже Справедливість отримає відшкодування.
Світ буде в руках Христа, Який купив людей жертвою власного життя. Ми повинні пам’ятати, що задоволення вимог Справедливості не дає людству реституції від недосконалості, бо законне відшкодування є тільки відверненням немилості Бога, анулюванням вироку смерті. Воно дає можливість людині отримати назад милість Бога – повернутися в кінці Тисячоліття до стану, гідного Божественного прийняття.
Що стосується відшкодування Божественній Справедливості, яке має відбутися перед запровадженням Нової Угоди, воно не тільки міститиме відшкодування за Адамів гріх, але й охоплюватиме покарання за частково добровільні гріхи і відшкодування за певні прояви відвертої несправедливості з боку людства, коли воно мало знання про кращий шлях і певною мірою було відповідальне за свої несправедливі слова і вчинки. Звичайно, воно частково було в незнанні, але часто це було свідомим, і залежно від міри відповідальності Справедливість вимагатиме відплати.

РОЗРАХУНОК ЮДЕЙСЬКОГО ВІКУ

При кінці Юдейського віку Бог мав розрахунок з народом Ізраїлю, і це стало одним з найжахливіших часів горя, яке світ коли-небудь знав. Ісус відкрито заявив, що від цього Віку – від покоління, яке тоді жило – Бог вимагатиме спокутування за всю праведну кров, пролиту від часу Авеля до часу, в якому промовляв Ісус (Мт. 23: 34-36).
Ці частково добровільні гріхи світу не є повністю закриті жертвами за гріх. Наскільки вони були добровільними, настільки їх треба спокутувати через покарання. Ці гріхи та провини є образно покладені на клас козла відпущення – Велику Громаду. У великому позаобразі, який незабаром виконається, цьому класу доведеться постраждати за деякі частково добровільні гріхи світу – особливо за гріхи Вавилону. Уся кров Божих святих від початку Євангельського віку буде вимагатися від нинішнього покоління у “час лютий, якого не бувало від того часу, як постали люди” (Кул.).
Мученики минулого, “під жертівником душі побитих”, образно немовби кличуть про відплату з боку Справедливості, кажучи: “Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?” Їм сказано почекати, аж інші їхні брати будуть так само вбиті, і тоді вина всіх отримає помсту (Об. 6: 9-11).

РОЗРАХУНОК ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ВІКУ

З вищесказаного бачимо, що при кінці Євангельського віку буде ще інше зведення рахунків. Це буде час утиску, якого ніколи не було, відколи існує народ, і ніколи більше не буде потім, і який скоро прийде (Мт. 24: 21-22). Про це промовисто свідчать численні пророцтва Святого Письма. Наш Господь зараз знову присутній як великий Суддя, і грозові хмари швидко громадяться в цьому Дні Його царської присутності.
Постає запитання, чому потрібна повна відплата за всі лиха двох віків – Євангельського і попереднього – охоплюючи час від пролиття крові праведного Авеля і аж дотепер, при кінці цих віків? Відповідаємо, що основне світло кожного віку приходить при його кінці, і ті, які грішать проти такого світла, заслуговують на більш суворе покарання, ніж схожі лиходії перед ними, які мали менше світла. Біблійний аргумент полягає у тому, що схвалювати погані вчинки минулого в світлі теперішнього означає збільшувати відповідальність і заслуговувати на покарання в цілому.
Не треба далеко дивитися, щоб побачити такі беззаконня, тобто невідповідності, у сьогоднішньому світі і, перш за все, у християнстві. На світ сьогодні сяє досить багато світла і особливо на його цивілізовану частину. Принципи праведності, викладені в юдейському Законі, а згодом продемонстровані на прикладі Господа та апостолів, настільки освітили розуми громадськості щодо справедливості та несправедливості, добра та зла, того, що правильне і неправильне, що жодне покоління не було настільки відповідальним, як теперішнє.
Не дивлячись на зростання знання і на те, що у світі панує велика несправедливість, бачимо, що небагато хто прагне робити хоч щось для полагодження і стабілізації справ у світі – фінансових, громадських та релігійних. Радше більшість тих, хто володіє перевагами, вважає за краще триматися їх, навіть якщо розуміє, що вони несправедливі, незаконні.
Бачимо також, що більшість зла, завданого Господнім святим у минулому, досі не отримала належного покарання. Великі системи, які в ім’я Христа переслідували справжню Церкву, далі існують, почувають себе добре і ще не отримали справедливої відплати. У жахливому утиску близького майбутнього великий Вавилон впаде, як великий жорновий камінь у море, коли рука кожного підніметься проти ближнього в анархії, коли “для того, хто виходить, і для того, хто входить не буде спокою”.

КЛАС КОЗЛА ВІДПУЩЕННЯ ЗАКОННО СПОКУТУЄ

Здається, що законна спокут цих гріхів має відбутися за участю класу козла відпущення, як показано в образі (3 М. 16: 20-22). Ізраїль у цьому випадку представляє світ. В образі, в якому фігурує козел відпущення, Господь показує Велику Громаду, яка заслана в пустиню самотності і зазнає переслідувань. Після посвячення вона не хотіла добровільно йти “поза табір і наругу Його [Христа] понести”. Вона не має участі в примиренні за гріх, але матиме право і навіть буде змушена понести тягар деяких добровільних гріхів світу, від чого стане мертвою для світу, і її духовне існування буде врятоване в Дні Господа Ісуса.
Цей клас, особливо великий в наші дні, буде переданий противнику, щоб постраждати у великому часі утиску. Ті, які приймуть згадані труднощі вірно і віддано, вважатимуться переможцями і отримають пальмове віття звитяги, як показано в Об. 7: 1-17. Вони отримають привілей брати участь у Весільній Вечері Агнця і будуть почесними слугами Нареченої Христа. Якщо ж вони не приймуть їх і не очистять свої заплямовані одежі у крові Агнця, то підуть на Другу Смерть.
Цього великого часу утиску уникне Мала Черідка, вірний клас Господнього козла, який жертвує себе, натомість Велика Громада уникнути його не зможе, а опиниться в ньому. Ті, які належатимуть до неї, вийдуть із цього утиску з очищеними одежами, вибіленими кров’ю Агнця. Проте їхні одежі очистять не страждання. У своїх стражданнях вони навчаться, як ніколи раніше, оцінювати свій стосунок до Божого Агнця і Його заслуги, яка дає примирення, і вірою здобудуть право застосувати її для свого очищення. Думаючи про труднощі цих Божих дітей, які незабаром прийдуть, намагаймося більше проявляти нашу любов до Господа, більше та вірно віддавати життя в службі нашому Цареві, а також Дому Віри.

ТІЛЬКИ ІСУС Є ВІДКУПИТЕЛЕМ

Було би невірно казати, що клас козла відпущення має участь у примиренні за гріх, яке дасть можливість певній частині людства вийти з гробу. Гріб представляє покарання Адама за його провину, і це покарання успадкували всі його діти. Апостол говорить, що “через [непослух] одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть [в результаті], так прийшла й смерть у всіх людей” (Рим. 5: 12).
Тільки смерть Ісуса може скасувати гріх Адама. Тільки Він був Відкупителем, тільки Він дав Викуп. Він дав Своє життя за життя батька Адама як відшкодування за гріхи всього світу. Ті, за кого Ісус заступається як за членів Свого Тіла, стають Його спільниками і зайняті з Ним в Його праці не за власні заслуги, а за те, що “Він обдарував нас в Улюбленім”. Зі Святого Письма дізнаємось, що вони причетні до скасування “гріха світу” через спільність з їх Головою. Велика Громада не має жодного відношення до скасування гріха світу.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ГРІХИ ПРОТИ СВІТЛА

“Гріх світу” (Ів. 1: 29) – це гріх Адама, але є ще інші гріхи, окрім Адамового гріха, що прийшов на світ через гріхопадіння. Можемо припустити, що в кожному віці були гріхи, вчинені проти певної міри світла. Але грішники, які їх чинили, не були зачаті Святим Духом, тому їхні гріхи проти світла не принесли їм Другу Смерть.
Тим не менше, наскільки вони мали світло і знання, настільки мали відповідальність. І хоча Ісус помер, щоб всі могли мати можливість повернутися з гробу до досконалого життя, Він не помер за жодний особистий гріх, вчинений проти світла. За такі гріхи кожна особа відповідальна сама.
У випадку класу Церкви, добровільні лиходії будуть позбавлені життя. Апостол Павло каже, що деякі були віддані сатані на знищення плоті, щоб їхній дух міг спастися. Кожний добровільний гріх, хто б і коли його не вчинив, повинен принести у відповідь шмагання або смерть грішника.

ГРІХИ, НА ЯКІ НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ ХРИСТОВА ЖЕРТВА

Христова смерть є примиренням тільки за гріх Адама. Але інші гріхи прямої відповідальності, гріхи проти світла також мають бути врегульовані. У давні часи Божий народ зазнав важких переслідувань. Ті, кого переслідували, змушені були переховуватися по печерах та проваллях земних (Євр. 11: 32-40). За злочини проти них, наскільки їх чинили з тією чи іншою мірою світла, злочинці мали бути покарані.
Боже провидіння звело рахунки з юдейським народом у кінці Юдейського віку. Цей народ спіткав гнів вкінці. Зведення рахунків з цим народом, знаємо, завершилося у 70 році н. е. Що стосується інших народів, можемо припустити, що Бог поводився з ними схожим чином, хоча не обов’язково так само, бо вони не були в стосунках угоди з Ним, як були ізраїльтяни.
Переходячи до Євангельського віку, бачимо, що численні гріхи жодним чином не можуть бути закриті Христовою жертвою, бо були гріхами проти часткового світла та знання. Основна частина цих гріхів була, судячи зі слів Учителя, проти Його народу. Він казав, що той, хто скривдить одного з “найменших”, які повірили в Нього, буде покараний, а той, хто подасть хоча би “кухоль зимної води” одному з них, буде мати нагороду (Мт. 18: 6; 10: 42).
Читаємо про жахливі злочини, вчинені проти святих під час Євангельського віку. Їх обливали смолою і підпалювали, ними годували диких тварин, які роздирали тіла на шматки, їх катували усіма можливими способами. Розсудливо припустити, що ті, які чинили такі злочини, мали бути покарані. Але Господь сказав нам, що ми не повинні судити передчасно. У свій час ми станемо суддями світу. Сьогодні ми повинні дивитися на Господа і чекати на Його суд.

ПОЗАОБРАЗНИЙ КОЗЕЛ ВІДПУЩЕННЯ

Святе Письмо показує, що так як був час порахунку з юдеями, який закінчився у 70 році н. е., так буде і час порахунку з тими, які називають себе християнськими народами. Наскільки вони вдавалися до несправедливості, наскільки грішили проти світла, настільки вони відповідальні. Ми не знаємо ступеня їхньої відповідальності – Бог знає! Але в цьому Часі Утиску Він розсудить всі ці справи, щоб Нова Епоха могла бути вільною від усіх порахунків, щоб жодна така річ не обвинувачувала людство. Гріхи, вчинені народами, спокутують народи. І, звичайно, коли хтось особисто постраждав через невластиві вчинки, то комусь особисто доведеться це спокутувати.
А як Бог поквитається з несправедливістю, якої хоче позбутися, щоб світ міг вийти з бездоганною репутацією? Відповідаємо, що клас Великої Громади матиме частку в цьому утиску. І хоча насправді він не заслуговує на цю частку в ньому (в тому значенні, що не заслуговує на Божественний гнів), однак страждання, яких він зазнає, будуть певною міри стражданнями, на які заслуговують інші. Це покарання не є для класу Великої Громади. Вона буде благословенним класом хоча не сидітиме на престолі, а служитиме перед престолом, не здобувши Божественної природи. Клас Малої Черідки здобуде велику нагороду бути разом з Учителем як співспадкоємці з Ним у Царстві. Але інший клас матиме нагороду на нижчому рівні – духовному, бо він зачатий Духом.
У випадку членів Великої Громади Божий дозвіл на участь в утиску в кінці цього віку буде для їхнього розвитку. Їхня угода була до смерті, і якщо вони не втратять життя за свою слухняність Господу, якщо не будуть вірні аж до смерті, то не заслуговуватимуть на жодне становище на жодному рівні. Отож якщо вони постраждають у той час, це буде для їхньої користі. Сказано, що вони постраждають, як позаобразний козел відпущення, за беззаконня, гріхи і провини людей світу (3 М. 16: 21, 22). Замість того, щоб дозволити заслузі Великої Громади пропасти, Господь, так би мовити, скористається з неї, щоб звести рахунки зі світом за добровільні гріхи.

R5462 (1914 р.)