“ІЗРАЇЛЬ БОЖИЙ”
“Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого” (1 Петра 2: 9).
У нашому вірші апостол Петро вказує на факт, що Церква Христа відокремлена і стоїть осторонь усіх людей. Протягом багатьох століть перед приходом нашого Господа юдеї розуміли, що вони – Божий народ. Бог уклав з ними особливу Угоду через Мойсея, що дозволяло їм бути Його народом. Він також дав їм деякі обітниці, які залежали від дотримання Закону. Ось так вони стали Його вибраними – спадкоємцями особливих обітниць на умовах слухняності, а також інших обітниць, стверджених без конкретних умов. Бог також обіцяв їм укласти з ними Нову Угоду, дати їм нове серце, забрати в них кам’яне серце і т. п. Та перший прихід поклав початок новому задуму.
Апостол звертає увагу на цю нову рису Божого Плану – що під час Євангельського віку Він покликує новий народ. Між обома класами – новим народом і народом Ізраїлю – не мало бути жодного суперництва, бо обітниці, дані Ізраїлю за плоттю, були земні, натомість обітниці, дані Ізраїлю за духом, були духовні. Юдеї були “вибраним народом” (5 М. 14: 2), особливим народом, який Бог відділив від світу. Вони були родом Авраама через Ісака та Якова. Цей особливий рід Бог визнавав Своїм народом (юдеями, ізраїльтянами) завдяки Угоді Закону, а також попереднім обітницям, які Він дав Аврааму.
Але від П’ятидесятниці Бог започаткував іншу працю у світі – інший рід, особливий, відокремлений, вибраний з конкретною метою. Весь цей рід буде святий – у ньому не буде нікого іншого, окрім святих! Буквальний народ мав священство, натомість весь цей новий народ є народом священиків. Бачимо, що згаданий опис стосується Церкви. Апостол Павло показує, що хоча Аарон та його сини в деяких відношеннях були образними, вони не зображували всіх рис Божого Плану. Вони образно показували, яким чином Ісус помре (як Жертва), і як всі Його спільники будуть складати жертви. Але Аарон та його сини не зображували ще вищого священства, яке Бог мав на думці, коли встановлював левитське священство. Цей вищий чин священиків був показаний у Мелхиседеку, цареві і священику (Євр. 6: 20).
МАЙБУТНЄ ПОДВІЙНЕ СТАНОВИЩЕ ЦЕРКВИ
Ісус є великим позаобразним Царським Священиком, а Його Церква є Тілом цього позаобразного Мелхиседека. Перш ніж цей новий чин може панувати як царі і служити як священики, він повинен пройти певний процес. Потрібно, перш за все, започаткувати Членів цього Тіла Христа. Вони – новий рід і зачаті Святим Духом. Як Ісус був зачатий Святим Духом в часі Свого посвячення і став Новим Створінням, духовно зачатим, так і Церква, яка має йти слідом за Ним, спочатку повинна повністю посвятитися, перш ніж ця нова сила, яка породжує, почне діяти в них.
Ця сила почала діяти в Ісусі при Його зачатті і завершила свою дію при воскресінні. Так само з нами: ця сила закінчить свою дію в нас тоді, коли ми покажемо свою відданість аж до смерті. Коли ця праця завершиться серед всього священицького класу, він справді стане Царським Священством, на небесному рівні. Сила Святого Духа не тільки породжує, тобто дає зачаття, але й помазує. Це помазання є не тільки до священицького становища, але й до царського. Нове Створіння є святим народом у тому значенні, що воно представляє особливий Уряд, божественний Уряд.
СВЯТИЙ НАРОД: ОБРАЗ І ПОЗАОБРАЗ
Ізраїль вважав себе святим народом, і образним чином він справді був святим народом. Але в широкому значенні цим святим народом – відокремленим і відмінним від людства – є Церква. Ми у кожному значенні слова є відокремленим народом, який живе серед людей цього світу. Ми дотримуємось наших законів і їхніх законів. Ми слухняні “владам існуючим”, розуміючи, що Господь на них дозволив і хоче, щоб ми корилися їм там, де нашим сумлінням не треба жертвувати. Господь каже, що ми, як представники Його Царства, повинні розповсюджувати Його Послання. Він каже нам, що світ є в бунтівному стані, бо люди засліплені противником.
Тому Він посилає нас як Своїх послів, щоб розповісти людям про Його доброту, Його План, який Він має намір втілити в життя, щоб серця тих, які мають вуха, щоб слухати Його Послання, могли навернутися до Господа. Він каже нам не сподіватися, що багато людей слухатиме це послання, бо вони настільки глухі та сліпі, що не можуть зрозуміти. Але Він запевнює нас, що згодом їхнє засліплення зникне, і вони будуть готові до того, що Він має для них.
Світ нас не розуміє – люди не знають, що ми належимо до іншого Царства, але ми їх розуміємо. Як говорить апостол: “Духовна ж людина судить усе”. Проте вони не можуть зрозуміти, бо жодна людина не може збагнути те, що лежить, так би мовити, за межами її розумового бачення. Ми, зачаті Святим Духом, далі розуміємо буквальні речі, натомість буквальна людина не усвідомлює духовних речей, ані “зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”, “бо їй це глупота”. Отже, ми мешкаємо серед зіпсутого роду, який є в гріху вже шість тисяч років. Як сказав наш Господь: “Не від світу вони, як і Я не від світу” (Ів. 17: 16).
НАШ ТЕПЕРІШНІЙ СЛАВНИЙ ПРИВІЛЕЙ
В очах Господа ми є особливим народом. Це слово “особливий” означає “відокремлений” і дає зрозуміти, що Бог вчинив для нас щось особливе. Господь Ісус купив нас. За нас застосована Його заслуга – ціна викупу. Єдиними, за кого поки що застосована ця ціна викупу, є духовно зачаті. Апостольське Послання звернене до них. Яку ціль переслідує Бог, вибираючи цей особливий народ? Щоб ми “звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”. Невже Бог гордий або марнославний, що хоче, щоб Його чесноти звіщали? Ні, звичайно! Бог хоче звістити Свої чесноти, бо Його чесноти покажуть Його створінням великі благословення, які Він приготував для них.
Якщо ми підемо і розповімо людям, що “так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”, ми будемо звіщати Його чесноти. Ми цим не робимо Бога щасливим, бо Він і так щасливий. Але ми робимо велику ласку тим, хто слухає: ми розповідаємо їм, що Бог поверне їх до Своєї милості, що Він забере прокляття. Отже, сьогодні є великим привілеєм звіщати чесноти Бога! На жаль, небагато хто має вуха, щоб слухати, однак своїм запалом звіщати чесноти Учителя ми робимо все, що можемо, щоб допомогти людям повернутися до Бога.
Ще більшою працею в майбутньому буде праця Царства – керувати людством, долати гріх, навчати і зціляти людей, вести їх назад до згоди зі своїм Творцем. Для цього буде потрібна тисяча років. Ця славна праця належатиме нам! Як чудово стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом, нашим Господом – піднятися вище ангелів! Ми будемо поруч Ісуса, як Він є поруч Отця – “вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване”.
“БУДЬ ВІРНИЙ ДО СМЕРТІ”
Але ми не повинні шукати тільки честі. Богу також до вподоби обдарувати цей клас привілеєм служіння. Це – привілей відчинити вуха глухим, пробудити весь світ, щоб він бачив, знав і розумів нашого Бога, усвідомлював, що знання про Господа має наповнити цілу землю, “бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває” – океанські глибини! (Іс. 11: 9). Славну працю майбутнього будуть виконувати тільки ті, які показали свою відданість Богу. Якщо ми недбалі або байдужі розповідати добру Вість і звіщати Його чесноти, це свідчитиме, що ми не заслуговуємо на Царство. Хто буде вірний і відданий до кінця, того Господь з часом високо піднесе.
Роблячи так, Бог просто дотримується шляху, який люди намагалися копіювати. Бог виклав Свої плани задовго до народження людей, проте розумні з них підсвідомо копіюють деякі важливі принципи. Наполеон, кажуть, розпорядився призначити вірних йому людей князями в завойованих країнах. Наш Господь каже: “Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінця життя” (Об. 2: 10). Отож ми з кожного боку маємо усіляке заохочення “звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”. Цей вірш показує, що ми розуміємо, що свого часу ми були в темряві, а тепер ми у світлі.
Поки що небагато хто має цей досвід. Йдеться про тих, які піднялися з невігластва та гріха і всім серцем оцінили Божий План. Здобути це світло можна тільки через зачаття Святим Духом, стаючись членами святого народу, особливого народу. Тому навряд чи можливо зробити для світу більше добро, ніж розповісти йому про велику Божу милість і цим допомогти вибратися з темряви до світла. Це світло дане нам, щоб ми дозволили йому світити. Добре, якби ми могли нашим серцем співати:
“Для Ісуса, для Ісуса
Все життя своє віддам,
Всі думки, слова і вчинки,
Весь мій час для Нього дам”.
МИ НЕ СВОЇ
У Тита 2: 14 св. Павло представляє схожу думку: “Народ особливий, ревний на добрі справи” (Гиж.). Народ, згаданий тут, – це Божі святі, які чекають на виконання Божих обітниць, на те, що вони повинні отримати в приході (parousia – присутності) Господа і Спасителя Ісуса Христа. Це народ, який розуміє, що він куплений дорогоцінною кров’ю. Деякі перекладачі передають 1 Петр. 2: 9 так: “Народ святий, люд придбаний” (Хом.). Господній народ – це відкуплений народ, придбаний. Яким би він не був через гріхопадіння, він відкуплений від цього стану. Св. Павло, перераховуючи деякі гріхи, сказав: “І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались” (1 Кор. 6: 9-11).
Думка в Тита 2: 14 багато в чому схожа на думку цього вірша. Ви – особливий народ, відкуплений від Гріха та Смерті, і цей “особливий” народ відрізняється від решти людства. Серед людства, серед християнства, ми знаходимо розбещених, натомість навіть серед язичників ми знаходимо благородних. Але цей особливий народ, про який писав св. Павло, не схожий на інших. Він складається з Нових Створінь у Христі.
Для них “стародавнє минуло, ото сталось нове” все. Вони мають нові надії і нові цілі. Вони сподіваються здобути найвище становище, будь-коли запропоноване у Всесвіті, а саме, мати участь у Правлінні Месії. Це чудова надія. В кого є ця надія, вірою стають іншими, особливими, відокремленими і відмінними від всіх інших людей.
ПРИКМЕТИ ОСОБЛИВОГО НАРОДУ
У той час, як інші шукають винагороди і відзнаки теперішнього часу, ці вважають всі речі світу втратою та жужелицею заради дивовижних речей, які Бог представив їхньому розуму. Вони побачили “дорогоцінну перлину” і віддали все, щоб її придбати. Вони розуміють, що Боже Царство є найціннішою річчю, яку зараз можна здобути чи здобути взагалі. Вони прийняли умови, на яких це Царство-Перлину можна здобути, і прагнуть здійснити цю купівлю. Умовами є самопожертва, вірність Богу за будь-яку ціну, а також терпелива витривалість у неприязних умовах аж до кінця.
Цей особливий народ прагне довершити згадану працю в собі, бо вважає, що мова йде про найкращі прикмети і якості, які можна собі уявити. Отже, він удвічі уважніший, ревний на добрі справи. Йому подобається, коли інші щасливі та почуваються добре, йому подобається нести знання про Бога іншим. Він любить речі, які подобаються Богу, бо має Дух Христа. Він прагне реформ – громадської реформи, реформи по забороні спиртного, кожної іншої реформи, але це не означає, він буде зайнятий в цих реформах. Людина одночасно не може бути великим проповідником, успішним фермером, законодавцем і т. п. Якщо вона хоче бути відомим фермером, то повинна великою мірою відмовитися від усього іншого. Або якщо вона має бути великим проповідником, то повинна, як правило, полишити інше. Але їй може подобатися все це.
Так само з особливим народом: він має тільки одну особливу працю, доручену йому Отцем, і розуміє, що ця праця найважливіша, тому не може віддати свою увагу політичній або громадській реформі, або ще якійсь, окрім своєї праці. Часто таких називають теоретиками, а не практиками, однак вони мають найбільш практичний план зі всіх, бо Божий План є найпрактичніший. Цей народ, стаючи співпрацівниками, обирає наймудріший шлях. Але він не шукає вад в інших, бо розуміє, що єдиними, які здатні збагнути ці речі, є ті, які мають очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути. Він знає, що інші не здатні проникнути зором дальше від того, що вони бачать. Особливість цього “особливого народу” поширюється на всі життєві справи.
ЧИМ Є ДОБРІ ДІЛА?
Цей клас достатньо мудрий, щоб зрозуміти, що всю Правду охопити одразу неможливо. Учитель сказав Своїм близьким послідовникам, які були з Ним три з половиною роки: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести” (Ів. 16: 12). Господній народ завзято прагне робити добро, але так, щоб це було найбільш ефективно і не давало спотикання іншим. Отже, добрі діла, до яких цей особливий народ має такий запал, є Божими ділами. Ісус сказав: “Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене” (Ів. 9: 4).
Світ не здатен цього оцінити, ані не має Божого Духа, а здебільшого дух противника. Світ переважно йде шляхом наклепів і лицемірства. Ісус сказав, звертаючись до фарисеїв: “Ваш батько диявол” (Ів. 8: 44). Коли Ісус ходив шляхом Бога, Його поведінка приносила їм осуд. Тому Ісус наголосив, що темрява ненавидить світло, і застеріг, що так буде весь час упродовж віку. Він попередив Своїх послідовників, що вони зазнають тих самих переслідувань, що й Він. Але Учитель наполегливо радив їм мати запал до Правди – прагнути її.
Оскільки Бог покликав нас до добрих учинків, ми повинні показати великий запал, навіть якщо це викликає заздрість, ненависть і протистояння з боку інших. Ми повинні радіти – навіть якщо доводиться переносити переслідування заради Нього. І хоча світ не оцінює цих добрих учинків зараз, люди побачать і зрозуміють їх згодом, в день відвідання (1 Петр. 2: 12). Вони побачать, що Божий План був найкращий. Благословення для цілого світу прийдуть через прославлену Церкву.
Тільки особливий народ може зараз зрозуміти ці речі. Ісус сказав до Своїх учнів: “Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же [натовпу, який приходив Його слухати] не дано... Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють” (Мт. 13: 11, 13). Тільки ті, які увійшли в згадані особливі стосунки, можуть розуміти: “Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм” (Пс. 25: 14).
Бачимо, що багато хто радо приймає Правду, але потім, мабуть, забуває, що єдиним шляхом, щоб зробити поступ у Правді, є посвячення Богу. Якщо вони не зуміють посвятитися, то не зуміють зробити поступ. Ми повинні добре знати, що даємо людям правильні ради в цьому напрямку, бо тільки ті, які стають Божим “народом особливим, ревним на добрі справи” (Гиж.), можуть успадкувати Царство.
R5460 (1914 р.)