“БО ТЕПЕР СПАСІННЯ БЛИЖЧЕ ДО НАС”

Св. Павло писав: “Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували” (Рим. 13: 11). Божий народ сьогодні має право виражати ті самі настрої. Ми переконані, що спасіння Церкви через славну “зміну” Першого Воскресіння наближається з кожним днем, навіть якщо ми не знаємо докладно, скільки днів ще залишилося до цього славного завершення. Також спасіння світу – врятування світу від сатани, гріха та смерті – наближається з кожним днем, не дивлячись на факт, що ми не можемо сказати однозначно, в який день або в якій годині сатана буде цілковито зв’язаний на тисячу років, і Месіанські благословення почнуть приходити, витісняючи і усуваючи прокляття, яке шість тисяч років оповивало людство, як велике покривало, як темна ніч, що скоро поступиться місцем славному Тисячолітньому Дню та ясному світлу Месіанського Царства.
Ніщо не може захитати нашою вірою в Божественний План Віків, викладений стисло у зв’язаній клятвою великій Божій Угоді, укладеній з Авраамом і ствердженій Ісаку, Якову та Ізраїлю. Немає жодних підстав сумніватися, що всі племена землі остаточно отримають благословення. Немає сумніву, що Бог поклав міцну основу для цього благословення, посилаючи Свого Сина, Який став Відкупителем людини. Немає жодної причини ставити під сумнів факт, що Церква понад вісімнадцять століть чула поклик вийти зі світу і стати учасницею з Господом у стражданнях теперішнього часу та в славі, яка прийде.
Не може бути жодного сумніву, що “вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте”. Ми маємо Його обітницю, що “коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові” – нашого Господа. Ми маємо Божественне Слово, що Ісус як Голова, і Церква як Його Тіло (Ісус як Наречений, і Церква як Його Наречена), становлять позаобразне духовне Насіння Авраама, через яке, після Його прославлення, Божі благословення злинуть на людство. “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці” (Гал. 3: 29). Ця обітниця звучить так: “І благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні” (Бут. 12: 3; 28: 14, Гиж.).
У дослідників Біблії немає жодних підстав сумніватися в тому, що завершення Євангельського віку зараз вже є в дверях, що цей вік закінчиться, як провіщає Святе Письмо, у великому Часі Утиску, якого ніколи не було, відколи існує народ. Бачимо, учасники цієї великої кризи об’єднуються під проводом капіталу, концернів, праці та профспілок. Велика криза, велика сутичка, символічно представлена як огонь, що поглине церковні небеса та суспільну землю, вже зовсім близько.
І коли ми говоримо про це, то не сумніваємось у доцільності сказаного, яке не підлягає сумніву. Ми ніколи не претендували на натхнення, ані на пророче видіння. Все, що ми коли-небудь твердили, виражено словами: “Скільки у Біблії див я знайшов”, – тобто найдорожчою є любов Небесного Отця та нашого Небесного Господа Ісуса, і що час на встановлення Царства дуже близько.

ХРОНОЛОГІЯ НА ОСНОВІ ВІРИ

Нагадуємо нашим читачам, що на цих шпальтах і в шести томах “Викладів Святого Письма” ми виклали все, що стосується часів та пір, у орієнтовному вигляді, тобто не з категоричністю, ані з твердженням, що ми знаємо, а тільки як пропозицію, що “так і так”, мабуть, навчає Біблія. У Другому Томі “Викладів Святого Письма” містяться Веріанські Уроки, щоб всі наші читачі могли відсвіжити в розумі Біблійну хронологію, наведену в 2-у розділі. Ми вже згадували, що хронологія є основою майже всіх пропозицій пророчих інтерпретацій, наведених у “Викладах Святого Письма”. Ми показали, що хронологія Біблії не викладена дуже виразно, що не беруться під увагу уламки років і що в ній є певні прогалини.
Ми висунули думку, що зазвичай самої хронології недостатньо як доказу і що ми сприймаємо її, ґрунтуючись на вірі, на припущенні, що Богу було до вподоби дати нам хронологію і Він хотів, щоб ми мали деяке знання про часи і пори, але щоб при цьому вона була такою неясною і невиразною, щоб вимагала віри з боку Його народу. Далі ми звернули увагу на те, що в нас не було би такої віри, коли б не факт, що ця хронологія переплетена і з’єднана з численними пророцтвами, а пророцтва, своєю чергою, переплетені і з’єднані з іншими пророцтвами та виконанням, що не залежить від хронології. Ось так, виклавши речі перед розумом наших читачів, ми просимо кожного з них розсудити для себе, скільки віри він покладає на хронологію і на застосування пророцтв, пов’язаних з нею. Вважаємо, що розсудливо прийняти хронологію та пророцтва саме з цього погляду.
Заклавши таку широку основу і запропонувавши всім нашим читачам думати самим, ми продовжили застосовувати цю хронологію до різних пророцтв, висуваючи різні припущення та роблячи різні висновки. Ми більше не нагадували читачеві, що всі ці висновки базувалися на хронології і що хронологія, правду кажучи, підтримується вірою. Ми прийняли, що всі розсудливі читачі це зрозуміли і використовують власний розум, а не наш, щодо хронології та застосування пророцтв на її основі. Просимо вас робити так і надалі .
Ця хронологія далі видається редактору такою ж міцною, як і завжди. Він не вбачає нічого, що би стало на заваді або внесло зміни. Тим не менше, редактор хоче довести до відома всіх читачів THE WATCH TOWER (як вже двічі робив цього року), що, на його думку, в цьому році здається нерозсудливим сподіватися всього, чого він очікував, і про що згадувалося попередньо. Він не бачить жодної можливості, щоб Федерація Церков досягла найвищого рівня своєї організації та сили, а тоді впала протягом решти місяців цього року. При цьому він, звичайно, далі сподівається, що це станеться перш ніж повністю закінчиться Євангельський вік, і прийде прославлення останніх членів Церкви, Тіла Христа.
Це зовсім не означає, що хронологія помилкова і що Часи Поган не закінчаться цього року. Можливо, що Часи Поган закінчаться ще перед тим, як церковна олігархія здобуде свою священицьку владу. Ми повинні чекати і дивитися. Господь далі є нашим Пастирем. Він не приховає жодної доброї речі від тих, які йдуть слідом за Ним, як Його вівці, слухаючись Його голосу та ігноруючи голос чужих. Його обітниці є певні і, як і всі інші речі, будуть допомагати на добре тим, хто Його любить – хто покликаний згідно з Його постановою (Рим. 8: 28).

ВІРШ, ЯКИЙ МАЄ ВИКОНАТИСЯ

Господь каже через пророка Давида (Пс. 149: 5-9): “Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх, прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний у їхніх руках, щоб чинити між племенами помсту, між народами кари, щоб їхніх царів пов’язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами, щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних!” Досі ми не сумнівалися, що цей опис слави святих відноситься до тих, які за завісою – після завершення Першого Воскресіння. Але більш уважний розгляд їх застерігає нас від того, щоб бути надто певними в такому припущенні. Припускаємо, як просту ймовірність, що прийде час, коли частина святих буде в славі за завісою, а ті, які позоставатимуться з цього боку завіси у плоті, увійдуть повною мірою в радощі свого Господа і будуть зайняті Його працею.
Якщо пояснювати вираз “хай співають на ложах своїх” на основі змісту схожих виразів з інших місць Святого Письма, то цей вираз означав би, що святі в славі розповідатимуть добру вістку великої радості – співатимуть, представляючи в мелодійних ритмах послання, якого ніхто не може навчитися, окрім ста сорока чотирьох тисяч. Але вираз “ложе”, як скрізь у Святому Письмі, означає відпочинок вірою, тобто ці святі мають відпочинок посеред неприязних умов. Це навряд чи стосується тих, які зазнали “переміни” Першого Воскресіння. Там вже буде не відпочинок вірою, а повне входження у відпочинок.
Далі, в той самий час, як прославлення Бога є на їхніх устах, вони, згідно з пророцтвом, мають у руці обосічний меч. Цим “обосічним мечем” є, очевидно, Боже Слово. Навряд чи можна уявити собі святих за завісою, які орудують Божим Словом. Навпаки, це, мабуть, означає, що змальовані тут святі перебувають ще з цього боку завіси, використовуючи Меч Духа, яким є Боже Слово, щоб звіщати Богу хвалу – очистити Його Ім’я від безчестя неуцтва, забобонів і віровчень Середньовіччя.
Наступний вираз, що ці святі будуть вживати цей “меч”, щоб чинити помсту на поганах та покарання на народові (Ізраїлю), здається, означає, що ці святі, яким би не був їхній стан, будуть наділені повноваженнями, бо Святе Письмо нагадує їм в іншому місці, щоб вони “не судили передчасно нічого”. Отже, цей Псалом змальовує час, коли вони мають виконувати працю суду всього світу, а також Ізраїлю, Божого народу.

ДЕЩО СХОЖИЙ ВІРШ

Дещо схожий опис Христа в славі даний нам в Об. 19: 11, де Той, Хто названий “Вірний і Правдивий”, їде у праведності, щоб судити і воювати. За ним їдуть небесні війська (вірш 14), а з Його уст виходить гострий меч, щоб бити ним народи (вірш 15).
Не знаємо, чому це пророцтво говорить про небесні війська в множині. Ми тільки висуваємо здогадку, що небесне військо може складатися з двох частин – тих, які з одного, і тих, які з другого боку завіси. Ми чекаємо, щоб побачити, а чекаючи, пильнуємо і звертаємо ще з більшою пильністю увагу на Слово нашого Отця. Можемо бути певні, що коли би Господньому народові було дано повноваження виконувати суд із цього боку завіси, то про це було би сказано так виразно, що не було би місця для сумніву. Натомість пам’ятаємо, що Божественною вимогою для святих Бога весь цей вік було залишатися підкореними існуючим владам. Тому будь-яка зміна цього порядку на інший – що ми маємо чинити суд над ними – потребуватиме спочатку дуже виразного і певного зрозуміння цих речей перед їх виконанням.
Як саме треба в’язати царів та вельмож – фінансових, політичних і громадських, і які саме міцні ланцюги вжити, ми, мабуть, не дізнаємося, доки не навчимося. Попри те виконанням всього цього буде, як сказано у Пс. 149: 9, “щоб між ними чинити суд написаний! Він [це] величність для всіх богобійних”. Для нас немає різниці, чи ми беремо участь у цій праці з цього боку завіси чи з іншого. У всякому разі, що б ми не робили в той чи інший час під керівництвом Господнього святого Духа, воно буде у згоді зі справедливістю і весь час супроводжуватиметься співчутливою любов’ю. Тільки ті, які мають цей святий Дух Бога і контрольовані ним, будуть мати право на участь у Царстві слави та сили.

R5450 (1914 р.)