СХОЖІСТЬ НА ХРИСТА ЯК ДОКАЗ СИНІВСТВА

“Хто ж говорить, що в Ньому перебуває, повинен так ходити, як Він ходив” (1 Івана 2: 6, Кул. НП).
Щоб перебувати в Христі, спочатку треба увійти в Нього. Це наводить нас на думку про Тіло. Святе Письмо скрізь показує, що Церква є цим Тілом, Головою якого є Ісус. “Його дав найвище за все, за Голову Церкви, а вона Його Тіло”. В Євангельському віці деяким особам дано запрошення належати до цього Тіла Христа. Є тільки один шлях, яким можна увійти в це Тіло. Дверима є жертва, хрищення в смерть Христа. Ми прийняті тільки завдяки відмові від власної волі і прийнятті замість неї волі Бога. Ми зобов’язуємося йти слідом за Ісусом, бути Його послідовниками, Його учнями. Ми поховані з Ним і підвелися, щоб ходити в новизні життя (Рим. 6: 4).
Однак недостатньо зробити такі кроки, недостатньо одержати святий Дух і недостатньо того, що Отець нас прийняв. Ми повинні упевнитися, що далі перебуваємо в Христі. Запитаймо себе, чи в нас є випробування, спільні для всіх, хто пов’язаний з Ісусом? Одним зі шляхів переконатися, що ми перебуваємо в Ньому, є усвідомлення, що ми Його любимо, іншим – знання, що ми далі є в згоді з Божим Словом. Третім шляхом є те, що ми не маємо власної волі, а тільки волю Господа. Ще інший шлях – мати Його мир у серці та житті як керуючий та контролюючий вплив.

САМОГО ВИЗНАННЯ НЕДОСТАТНЬО

Багато хто говорить, що він є членом Тіла Христа, але не дає доказу, що він – Його. Наш вірш говорить, що кожен, хто каже, що він є в Христі, повинен ходити так, як Він ходив. А як ходив Учитель? Він щодня жив у згоді з волею Небесного Отця, був цілковито їй підкорений. А це означало жертву до смерті – жорстоку смерть на хресті.
У кому є Господній дух, кого контролює Його воля, той є членом Тіла Христа і буде намагатися ходити згідно з цим зразком, виконувати волю Бога у всьому. Це означає ходити свято, бути повністю відданим Богу та чинити спротив гріху. Хто посвятився Богу, той чинитиме спротив кожній грішній речі, бо Бог і гріх – антагоністи. Бог відстоює власну праведність, а гріх є ламанням праведності (1 Ів. 3: 4). Хто ходить так, як ходив Ісус, той є в згоді з Божественним Словом та Божественною волею. Не треба довіряти, як це роблять інші, власним уявленням, власним переконанням про правильне і корисне. Слово Господа повинно пробувати в нас і керувати нашим життям. Ісус казав: “Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене”, – що “в звої книжки про Мене написано”. Так само має бути з нами. Ми повинні перебувати в Ньому, ходити в Ньому, охоче робити все, що “в звої книжки написано”, а не тільки примушувати себе, кажучи: “Я мушу обрати цей шлях”, адже сказано: “Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці” (Пс. 40: 8, 9).

ДОКАЗИ СИНІВСТВА

Всі, хто прийняв Христа, кажуть (принаймні загально), що вони – сини Бога, що Христос є їхнім Старшим Братом, і вони належать до великої сім’ї, яку Бог вибирає з людських синів. Вони вважають себе спадкоємцями з Христом у великому Царстві, яке має прийти. Але не всі, які називають себе синами Бога, ними є, хоча багато хто так себе називає. Статистика подає про чотириста мільйонів так званих християн, та навряд чи багато з цих чотирьохсот мільйонів є синами Бога. Апостол Павло звертає нашу увагу на факт, що оскільки ми не можемо читати серце, ми повинні дослухатися до того, що інші виражають словами і поведінкою. Але слова це ще не все. Знаємо, що сини Бога повинні бути ведені Його Духом. “Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі”.
Що таке Дух Бога? Передусім це дух Правди, дух святості, дух справедливості, дух любові. І ті, які є Божими дітьми, зачатими Його святим Духом, обов’язково покажуть, що вони є в згоді з цим загальним Духом Бога. Якщо вони ходять у неправедності, не прикладають жодних зусиль, щоб чинити опір грішним нахилам у собі, якщо вони віддають перевагу неправді перед Правдою, їхні плоди засуджують їх, бо Бог відстоює Правду, і віддзеркалення Його ми бачимо в Ісусі Христі.
Хто має Дух Бога, той прагне жертвувати собою, щоб служити Правді. Він любить Правду і покаже це через Дух любові та запалу. Сатана є уособленням гріха, заздрості, ненависті, злоби, суперечки. Натомість плодами Святого Духа є праведність, любов, радість, мир. Скрізь, де ми бачимо вчинки диявола, ми маємо підставу сумніватися, чи така особа є Божою дитиною. Ті, які хочуть бути синами Бога, повинні відкинути і перемогти дух заздрості, дух ненависті, дух злоби, дух протистояння Правді, дух неправедності.
Але навіть при найкращих зусиллях можна далі знайти у своїй плоті нахили до гріха, які створюють багато клопотів. Однак треба набратися відваги зі запевнень Святого Письма, що Господь дивиться на серце. Так само ми повинні розсуджувати про інших – за їхніми намаганнями, намірами. Скрізь, де є Дух Бога, там є дух любові. А цей дух викликатиме бажання відшкодувати збитки, якщо ми вчинили зло або потрапили в оману. Це свідчитиме, що не наш дух, не наша воля спричинили зло, а ми на якийсь час просто заплуталися. Але той, хто продовжує діяти за своїми природними нахилами, не показуючи, що він іде в правильному напрямку або служить Правді, має підставу сумніватися, чи він є Божою дитиною.

ЯК МИ МОЖЕМО ХОДИТИ ТАК, ЯК ВІН ХОДИВ

Думка апостола, мабуть, полягає у тому, що всі, які називають себе Господніми послідовниками, християнами, повинні старатися, щоб їхня поведінка в житті відповідала їхнім словам. Слово “учень” означає “той, хто йде слідом”, як школяр, що дивиться на вчителя. Ми вважаємо Христа нашим Відкупителем, а також нашим Взірцем, нашим Наставником у тих славних речах, які Отець запросив нас розділити з нашим Спасителем. Тому, якщо ми кажемо, що перебуваємо в Ньому, то ці слова повинні знайти виконання в нашій поведінці в житті. Ми повинні ходити так, як Він ходив.
Але ми недосконалі – то як це зробити? Відповідь у тому, що ми “не в тілі, але в дусі”. Бог не дивиться на нашу недосконалу плоть. Як Нові Створіння, ми не є тілесними істотами, а духовними. Апостол у нашому вірші говорить про поведінку, яку Учитель показував після Свого посвячення. Він ходив цим шляхом три з половиною роки, ходив не за плоттю, а за Духом. Так само ми. Ми ходимо не за плоттю, а як Нові Створіння. За плоттю ми вважаємо себе мертвими, і такими нас вважає Господь. Тож якщо ми мертві для плоті, то не повинні ходити за потягами плоті.
У своєму щоденному житті ми повинні ходити так, як ходив Господь. Ми повинні любити все, що добре, і уникати всього, що погане. Ми повинні ходити якомога точніше слідами нашого Господа і Зразка. У недосконалому тілі ми не здатні ходити так досконало, як Ісус, бо Він був досконалий у плоті, а також у дусі. Але ми повинні ходити так, як Він ходив – тією ж стежкою, у тому ж напрямку, до тієї ж славної мети, до якої Він ішов. Якщо ми будемо так робити, якщо будемо вірні день за днем, то, за Його благодаттю, здобудемо таку ж надзвичайно велику нагороду.

R5446 (1914 р.)