БАГАТИЙ ДО ПЕКЛА – БІДНИЙ ДО НЕБА
ЛУКИ 16: 19-31

“Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді” (Приказки Соломона 21: 13).
Чи ж наш Господь мав на увазі, що всі багаті чоловіки та жінки повинні провести вічність у нещастях за те, що поживали розкішно щодня і носили порфіру та вісон? Хіба правда, що ми, щоб потрапити до неба, повинні бути вбогими жебраками, вкритими струпами, які лижуть собаки, і їсти крихти зі столу багатих? Хіба характер не має нічого спільного з майбутньою нагородою або покаранням? Далі, хіба можливо, щоби всю вічність багатий, мучений у вогні, бачив бідного в його блаженстві, а ушанований бідний бачив багатого у вічному нещасті? Чи таким є задум всемудрого і вселюблячого Творця, Того, Хто знає кінець на початку?
Багато років ця притча не давала спокою розумам щораз більшого числа святих із Божого народу, серця і голови яких бунтували. Знаємо, що Авраам був дуже багатий, так само Ісак, Яків, цар Давид, цар Соломон і т. д. Знаємо, що Сам Бог дуже багатий. Тоді ми дивимось в єврейський та грецький текст і бачимо, що Авраам потрапив не до Геєни, безнадійного стану, Другої Смерті, а до шеолу, гадес, гробу, могили, стану смерті, де немає жодного вогню.
Наше побільшене знання тільки поглибило таємницю, бо Святе Письмо каже, що шеол, гадес, гріб має бути знищений, що всі мають залишити його у воскресінні. Здається, що жодний інший вірш не погоджується з цією притчею. Вона стоїть осібно, хіба що використати її на підтримку один вірш Об’явлення, який говорить про символічну звірину та символічного фальшивого пророка в муках. Ось так мислячі особи в Церкві спіткнулися і потрапили в заклопотання через цей уривок із нашої лекції.

ТЕПЕР ВСЕ ЯСНО, ЗРОЗУМІЛО

Тепер ми бачимо, що наша лекція є притчею. Її не треба пояснювати буквально, так як і інші притчі та неясні висловлювання нашого Спасителя, на зразок: “Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя”, і “І коли твоє око тебе спокушає, вибери його... І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її...”. Справді, бачимо, що Ісус промовляв до людей тільки в притчах (Мт. 13: 34). І ніхто не був готовий до глибини Його вчення, доки Святий Дух у П’ятидесятницю не почав давати таке вміння.
Яким простим виглядає все це зараз! Яким чудовим! Багато хто з Божого народу радіє, що у світлі теперішнього розуміння Біблії Божественний характер сяє яскраво, чудовий у своїй Справедливості, Мудрості, Любові та Силі.
Не важко зрозуміти, що наша лекція є притчею. Якщо брати її буквально, то, як ми бачили, доведеться абсурдно припустити, що всі жебраки йдуть до неба, а всі багатії – до пекла, бо притча не говорить нічого про характер, про те, що бідний був добрий, а багатий – поганий. Сприймаючи її як притчу, бачимо, що сказане в ній не є тим, що мається на увазі. Так само в інших притчах пшениця і вівці представляють Божих дітей, а кукіль та козли – тих, хто ведений противником, богом цього світу.

БАГАТИЙ ЧОЛОВІК ІЗ ПРИТЧІ

У притчі, яку ми розглядаємо, багатий чоловік представляє один клас, а бідний чоловік, Лазар, – інший. Подивіться: багатим чоловіком був юдейський народ, який перебував у Божій милості понад шістнадцять століть. Юдею були дані обітниці, пророки, благословення та привілеї Угоди Закону. Символічно вони показані в порфірі, вісоні та багато заставленому столі. Вісон символізував образне виправдання через образні жертви. Вбрання з порфіри символізувало царственість, бо юдеї були образним Царством. Їхня багата їжа представляла Божественні обітниці, як на це вказують слова св. Павла (Рим. 11: 9).
За днів Ісуса милість до юдеїв почала слабнути. Вони були цілковито відтяті у 70 році н. е., як це визнають всі юдеї. Протягом відрізка часу у сорок років багатий чоловік, юдейський народ, захворів, умер і був похований. Як народ юдеї пішли до гадес, гробу, і їхнє воскресіння ще не відбулося, хоча сіонізм є його початком.
У той час, як народ помер і був похований, юдеї особисто були живими протягом останніх дев’ятнадцяти століть. Вони зазнали мук душі, коли їх час від часу переслідували ті, які називалися іменем Ісуса, але заперечували Його на ділі. Всі ці століття юдеї з плачем зверталися до Бога, Якого у притчі представляє Авраам, Отець вірних. Єдина відповідь, яку вони отримували, – існує прірва, що відокремлює їх від Бога. Але, дякувати Богу, так вже не буде! Світає Нова Епоха, в якій багатий чоловік повернеться з гадес. Ізраїль, як народ, буде відновлений, і Божа милість знову повернеться до тих, які навчаться потрібних уроків.

БІДНИЙ ЧОЛОВІК ІЗ ПРИТЧІ

Бідний чоловік із притчі представляє покинутий клас. Він включав митників і грішників, які віддалилися від Божої милості. Він також включав поган, на яких Божественна милість ніколи не поширювалася – вони “були... відлучені від громади ізраїльської” (Еф. 2: 12). У них не було вісону образного виправдання, не було порфіри, яка представляла частку в Божій милості бути частиною Його Царства. Жодна обітниця не належала їм. Все, що вони могли мати, – це крихти, які падали зі столу багатого чоловіка.
Святе Письмо ілюструє дві такі крихти, які цей клас отримав від Ісуса. Коли Він зцілив слугу римського сотника, це була поступка на прохання юдеїв, які твердили, що ця людина є приятелем і зробила для них багато доброго, збудувавши синагогу і т. д. Зцілення цього слуги було крихтою. Так само одна жінка, сирофінікіянка, отримала крихту, коли прийшла до Ісуса, благаючи про допомогу для своєї дочки, яку опанував демон. Учитель відповів: “Не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам”. Тут Він використав звичний для юдеїв вислів про поган – поганських псів. Жінка сирофінікіянка не була юдейкою і не претендувала на милість від Бога, та вона відповіла: “Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів”. Ісус побачив її віру і дав крихту, якої вона так прагнула.
Як юдеї померли для милості до них, так і покинуті митники, грішники і погани померли для немилості до них. Тих, які прагнули милості від Бога, які були голодні та спрагнені Його Слова обітниці, Він прийняв. Перша Церква складалася з класу Лазаря, від якого фарисеї відмовилися як від митників, грішників і поган. Замість того, щоб далі бути чужими для Бога, вони стали Божими дітьми і спадкоємцями Його обітниць. У притчі вони показані як діти Авраама, на його лоні. В образі Ісак був улюбленим сином обітниці, яку отримав буквальний Авраам. У позаобразі Ісус та Його послідовники є духовним Насінням Авраама, прийнятим на лоно Бога і до Його милості. Саме так пише св. Павло: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею [даною Авраамові] спадкоємці” (Гал. 3: 29).

“ВЕЛИКА БЕЗОДНЯ ПОСТАВЛЕНА”

Велика безодня між юдаїзмом і християнством існувала понад вісімнадцять століть. Весь цей час жоден юдей не мав права наблизитися до Бога, і жоден поганин не мав права зайняти попереднє становище юдея або якимось чином досягти милості по-іншому, аніж через Христа. У Божественному Плані ця безодня існувала незмінно. “Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”, що ним могли би прийти до сердечної єдності з Богом. Ця безодня бере початок тоді, коли прийшов Христос і представив Себе Ізраїлю, коли Його відкинули і розіп’яли.
Дякувати Богу, Його Слово вказує на ще одну зміну епох при другому приході Христа! Тоді клас Лазаря (тепер Божі діти через віру) насправді і славним чином стане Його дітьми за завісою. Разом з Ісусом, їх Господом, вони візьмуть світ під контроль, бо будуть Його Нареченою і співспадкоємицею у Царстві. А що буде з багатим чоловіком? Він отримає воскресіння з гадес!
У той час, як на духовному рівні Боже Царство буде представлене через клас Лазаря, на земному рівні його представлятиме інший клас, який буде юдейським. Юдеї, які розіп’яли Ісуса, не будуть князями на землі, що тісно співпрацюватимуть із духовною імперією Ісуса, але деякі їхні брати будуть – клас, який вони звикли називати батьками. Зі Святого Письма вони знані як “Авраам, Ісак та Яків, та пророки усі”, а також усі, хто під час юдейської епохи виявився відданим Богу та вірним, про що пише св. Павло в Євр. 11: 32-40.
На це відновлення юдеїв до Божественної милості св. Павло посилається в Рим. 11: 25-33. Він показує, що так само, як ми, Божий народ сьогодні, не завжди були ним, але прийняті до Божественної милості, відколи Ізраїль відламаний від неї, так само у властивому часі ізраїльтяни, відтяті від Божої милості, отримають милість через нашу милість. Тобто, коли Церква, Духовний Ізраїль, здобуде нагороду слави, честі та безсмертя, безодня, яка відділяє буквальний Ізраїль від Божої милості, щезне. Тоді милість повернеться до буквального Ізраїлю. Прийшовши до нього через прославлений духовний Ізраїль, вона в Тисячолітньому віці пошириться через нього на всі народи, племена і язики людства.
Такою є Божественна Обітниця: “І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть”. Духовне Насіння Авраама, Церква, отримає першочергову частку в цій Обітниці, а природне насіння Авраама здобуде другорядну частку. Господь вжиє обидвох, щоб забрати прокляття і замість нього вилити на людство милості та благословення, на кожного, хто прийме їх.

П’ЯТЬ БРАТІВ БАГАТОГО

Притча говорить, що багатий вимолював краплю води, щоб охолодити свій обпечений язик. Символічно, тобто алегорично, це представляє юдейський народ у великому нещасті, який просить Бога дозволити християнам трохи допомогти йому в горі. Чи юдеї коли-небудь звертались до Бога за допомогою? Чи вони молились про полегшення від переслідувань, які прийшли на них у минулому і які ще певною мірою продовжуються в Росії? Так, звертались! Більше того, вони апелювали до представників класу Лазаря – представників християнства – просячи про звільнення та полегшення через них.
Як ілюстрацію такої молитви про полегшення в наші дні наведемо звернення юдеїв до президента Рузвельта, щоб він використав свій вплив на уряд Росії і добився зменшення переслідувань юдеїв. Чи вони отримали цю краплю води? Ні! М-р Рузвельт відповів, що взаємне визнання прав народами не дозволяє на таке звернення з боку дружнього народу.
Притча продовжується і наводить факт, що багатий чоловік мав п’ять братів, які були у небезпеці приєднатися до нього в горі, що випало на його долю. Ким були його п’ять братів? Відповідаємо, що юдеї Палестини за днів Ісуса були представлені переважно поколіннями Веніямина і Юди, тоді як більшість з інших десяти поколінь була розпорошена по різних землях. Виникає запитання: чи ці великі випробування торкнулись тільки юдеїв Палестини, які мали найбільше милості від Бога, чи вони також включали юдеїв, розпорошених скрізь?. Відповідь дана в притчі: “Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх”. Це доказує, що мова йде тільки про юдеїв, адже погани не мали Мойсея та Пророків. Число п’ять також повністю узгоджується з цим. Якщо два покоління, Юда і Веніямин, були представлені в багатому чоловікові, то, відповідно, інші десять поколінь представлені в п’ятьох братах.
І так було насправді. Послання Євангелія, звернене на початку до юдеїв у Палестині, поширилося на кожну землю, і апостол Павло, йдучи до кожного міста серед поган, проповідував передусім юдеям, кажучи: “До вас перших потрібно було говорити Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось” (Дії 13: 46, 47). Іншими словами, випробування всіх ізраїльтян було таке саме.
Ось так ми відкриваємо для себе глибину мудрості Ісусових учень, про яку ми навіть не могли мріяти. Ми бачимо також, що жахливі, страхітливі учення Середньовіччя отруювали наші думки, заважали нашому духовному зору, не давали бачити красу Господнього Слова. Дякувати Богу за Новий День і за світло, яке світить на Біблію!

R5444 (1914 р.)